Рішення № 3375409, 07.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.09 р. Справа № 37/62

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Бэль”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24067799

до Відповідача: Відкрите акціонерне товариство „Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр Донецької області, ідентифікаційний код 00191773

про: стягнення заборгованості в сумі 1338,65грн., суми інфляції в розмірі 88,35грн., 3% річних в сумі 12,99грн., пені в сумі 103,97грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Сєрова І.В. (за довіреність № б/н від 04.03.2008р.);

від Відповідача – Болдирева Д.І. (за довіреністю № 12/6-112).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Бэль”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1338,65грн., суми інфляції в розмірі 88,35грн., 3% річних в сумі 12,99грн., пені в сумі 103,97грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором № Д-2/08 (1024/08) від 03.01.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір № Д-2/08 (1024/08) від 03.01.2008р з протоколом розбіжностей та додатком № 1, накладну № КрРн0823019 від 03.11.2008р., податкову накладну від 03.11.2008р. № 823019, накладну № КрРн08222599 від 29.10.2008р., податкову накладну від 29.10.2008р. №822599, накладну № КрРн0822598 від 29.10.2008р., податкову накладну від 29.10.2008р. № 822598, накладну № КрРн0822597 від 29.10.2008р., податкову накладну від 29.10.2008р. № 822597, претензію вимогу №520/1 від 13.01.2009р. з доказами її отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 546-549, 550-552, 610, 612, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Позивачем у судовому засіданні надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.28-30), а також заява №371/1 від 07.04.2009р. (а.с.27) про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із здійсненою Відповідачем оплатою суми основного боргу після подання позову, якою Позивач вимагає стягнення лише нарахованих суми інфляції в розмірі 88,35грн., 3% річних в сумі 12,99грн. та пені в сумі 103,97грн.

Відповідач у судове засідання з’явився, підтвердив факт здійснення оплати стягуваної суми заборгованості, проте письмово своєї позиції не виклав та заперечень по суті вимог не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) підписано договір №Д-2/08 (1024/08) (а.с.12), згідно п.п. 1.1. якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

В п. 1.2. встановлено, що загальну суму договору складає сума товару, отриманого за всіма накладними.

Відповідно до п. 3.1. Покупець зобов’язується здійснити оплату за партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів в касу Постачальника протягом 14 днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.1. передбачений обов’язок Покупця сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення у розі прострочення платежу понад встановлений в п. 3.1. строк.

В п. 7.1. визначений строк договору з 03.01.2008р. по 31.12.2008р.

Вказаний договір підписаний з боку Покупця з протоколом розбіжностей (а.с.13), в якому останнім пропонувалось змінити преамбулу та виключити декілька пунктів договору. Із змісту зазначеного протоколу не вбачається узгодженої сторонами кінцевої редакції, а інших доказів узгодження розбіжностей (зокрема – протоколу узгодження розбіжностей) до матеріалів справи не надано.

Відповідно до накладної № КрРн0823019 від 03.11.2008р. (а.с.15) Позивач передав Відповідачу продукцію загальною вартістю 239,99грн. разом із ПДВ, при цьому вказана накладна не містить жодних посилань на договір, за яким здійснювалося відповідне постачання. В свою чергу, податкова накладна від 03.11.2008р. № 823019 (а.с.16) щодо цього постачання містить посилання на договір №Дн08-8346 від 01.01.2008р.

Відповідно до накладної № КрРн08222599 від 29.10.2008р. (а.с.17) Позивач передав Відповідачу продукцію загальною вартістю 107,5грн. разом із ПДВ, при цьому вказана накладна не містить жодних посилань на договір, за яким здійснювалося відповідне постачання. В свою чергу, податкова накладна від 29.10.2008р. №822599 (а.с.18) щодо цього постачання містить посилання на договір № 1024/08 від 15.01.2008р.

Відповідно до накладної № КрРн0822598 від 29.10.2008р. (а.с.19) Позивач передав Відповідачу продукцію загальною вартістю 445,18грн. разом із ПДВ, при цьому вказана накладна не містить жодних посилань на договір, за яким здійснювалося відповідне постачання. В свою чергу, податкова накладна від 29.10.2008р. № 822598 (а.с.20) щодо цього постачання містить посилання на договір №Дн08-8346 від 01.01.2008р.

Відповідно до накладної № КрРн0822597 від 29.10.2008р. (а.с.15) Позивач передав Відповідачу продукцію загальною вартістю 545,98грн. разом із ПДВ, при цьому вказана накладна не містить жодних посилань на договір, за яким здійснювалося відповідне постачання. В свою чергу, податкова накладна від 29.10.2008р. № 822597 (а.с.22) щодо цього постачання містить посилання на договір №Дн08-8346 від 01.01.2008р.

Загальна вартість переданого товару за вказаними накладними становить 1338,65грн.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією-вимогою № 520/1 від 13.01.2009р. (а.с.23) щодо сплати товару, переданого за вказаними накладними, посилаючись на договір постачання №1024/08 від 15.01.2008р., яка була отримана останнім 19.01.2009р. (а.с.24) .

У зв’язку із незадоволення вимог, вказаних у претензії, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на його задоволенні.

Заявою №371/1 від 07.04.2009р. (а.с.27) Позивач зменшив позовні вимоги, вимагаючи стягнення лише нарахованих суми інфляції в розмірі 88,35грн., 3% річних в сумі 12,99грн. та пені в сумі 103,97грн.

Відповідач у судове засідання з’явився, підтвердив факт здійснення оплати стягуваної суми заборгованості, проте письмово своєї позиції не виклав та заперечень по суті вимог не надав.

Суд розглядає справу в контексті вимог, викладених у заяві №371/1 від 07.04.2009р., оскільки Позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України управнений до прийняття рішення у справі зменшити суми позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки вмотивовано здійсненою Відповідачем сплатою, а отже – не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача у застосуванні наслідків неналежного виконання грошових зобов’язань за договором у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

В свою чергу, договір, як підстава для виникнення кореспондуючих прав та обов’язків його сторін, може бути кваліфікований як такий за умов його укладання у розумінні ст.638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України - досягнення у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов.

Враховуючи положення ст.ст. 642, 646 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України підписання наданого Постачальником договору іншою стороною із протоколом розбіжностей не може розцінюватися як акцепт запропонованої оферти, що є необхідною умовою для існування факту укладання договору – наявність розбіжностей у відповідному протоколі має розцінюватися як нова оферта Покупця звернута до Постачальника, прийняття якої має бути посвідчене, зокрема – шляхом складання протоколу погодження розбіжностей.

Між тим, всупереч наведених вимог діючого законодавства сторонами не були ані узгоджені зазначені Відповідачем розбіжності (із змісту наявного протоколу розбіжностей не вбачається за можливе встановити узгоджену остаточну редакцію), ані передано відповідний спір на вирішення суду в порядку ст.649 Цивільного кодексу України, ст. 187 Господарського кодексу України, ст. 10 Господарського процесуального кодексу України – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 вказаного Кодексу до матеріалів справи не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо неукладенності – відсутності як юридичного факту – договору №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р.

Поряд із цим, як вбачається із наданих Позивачем податкових накладних – єдиних документів, що містять посилання на правову підставу здійсненої операції з постачання, жодна з них не пов’язана із постачаннями за договором №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р. – зазначені інші номери і дати відповідних договір постачання, яких до матеріалів справи не надано і вимог щодо сплати заборгованості за якими в межах розглядуваного спору Позивачем не висувалося.

Більш того, претензія-вимога Позивача № 520/1 від 13.01.2009р. (а.с.23) також на містить посилання на договір №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р.

За таких обставин, надані Позивачем документи про здійснене на користь Відповідача постачання товару не можуть бути кваліфіковані як докази у розумінні ч. 1 ст. 32 та ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають відношення до договору №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р., за яким заявлені розглядувані позовні вимоги.

Таким чином, Позивачем не доведено ані існування належним чином узгодженого із Відповідачем за всіма умовами договору №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р., ані здійснення фактичного постачання товару саме за таким договором, не дивлячись на те, що його існуюча первісна неузгоджена належним чином редакція (п.3.1.) пов’язувала виникнення грошового зобов’язання у Відповідача саме із моментом отримання товару.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що Відповідач не є боржником, а Позивач – кредитором щодо суми заборгованості, на яку нараховані стягувані в межах цієї справи платежі, саме за договором №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р. При цьому, згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Відсутність належних підстав для виникнення грошових зобов’язань у Відповідача зумовлює об’єктивну відсутність у Позивача прав вимагати застосування наслідків такого невиконання (нарахування та стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені), і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволені позову у повному обсягу.

Дійсно, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявність у позивача певного суб’єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб’єктивного права вимагати стягнення з Відповідача грошових коштів за договором №Д-2/08 (1024/08) від 03.11.2008р. у зв’язку із здійсненим постачання товару за наданими видатковими і податковими накладними.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Бэль”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24067799) до Відкритого акціонерного товариства „Часівоярський вогнетривкий комбінат”, м. Часів Яр Донецької області (ідентифікаційний код 00191773) про стягнення суми інфляції в розмірі 88,35грн., 3% річних в сумі 12,99грн., пені в сумі 103,97грн., у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 07.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 07.04.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.