Рішення № 33753855, 24.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2623/2013 Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л.

Категорія: 37 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Шеварданій К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 21 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради (третя особа - Третя Херсонська державна нотаріальна контора) про визнання права власності на майно у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Херсонської міської ради (третя особа - Третя Херсонська державна нотаріальна контора) про визнання права власності на майно у порядку спадкування. Просила: визначити додатковий строк для прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_3; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Позов обґрунтовано наступним. ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її рідною тіткою. Після її смерті відкрилася спадщина за законом у вигляді зазначеної квартири. На момент її смерті вона (тобто позивачка) тривалий час знаходилася в Російській Федерації, звідки родом, і про смерть ОСОБА_3 вона дізналася лише в березні 2011 року. Вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте отримала відмову через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру та необхідність визначити додатковий строк для прийняття спадщини. Її (тобто) позивачки мати ОСОБА_4 надала нотаріально посвідчену заяву від 14.03.2013 року про відмову від спадщини на її користь.

Рішенням суду від 21 червня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі та її доповненні ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати і задовольнити її позов, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 за свого життя не набула права власності на спірну квартиру. При цьому суд помилково не врахував наявність розпорядження бюро приватизації суднобудівного заводу та довідку від 02.03.2011 року, видану ПП "Жилсервіс", а також помилково застосував ЦК України та Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень" від 01.07.2004 року, оскільки квартира була приватизована в 1996 році. Також вказала, що суд безпідставно не застосував ЦК УРСР та Закон України "Про власність", за якими був відсутній обов'язок ОСОБА_3 зареєструвати в БТІ своє право власності на квартиру, а отже право власності на спірну квартиру ОСОБА_3 набула до 2004 року.

У своєму запереченні представник міської ради просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Позивачка ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3, що підтверджується:

---копією свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_2, де зазначено її матір ОСОБА_4 (а.с.16);

---копією свідоцтва про одруження позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_6, згідно з яким прізвище позивачки після реєстрації шлюбу - "ОСОБА_2" (а.с.15);

---копією свідоцтва про народження матері позивачки ОСОБА_4, де зазначено її батьки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.17);

---копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_4, згідно з яким прізвище останньої після реєстрації шлюбу - "ОСОБА_4" (а.с.17);

---копією запису акта про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, де зазначено її батьки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.18).

Згідно з копією актового запису про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Херсоні (а.с.36).

Згідно з довідкою державного нотаріуса від 15.05.2013 року після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилася та заповіт від її імені не складався. Спадкоємець ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену квартиру АДРЕСА_1, яку спадкодавець набула шляхом приватизації. Однак, через неподання нею протягом встановленого законом строку заяви про прийняття спадщини та відсутність правовстановлюючого документу на квартиру у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду (а.с.31).

Відповідно до копії розпорядження керівника бюро приватизації (житлово-комунальний відділу Херсонського суднобудівного заводу) від 16.09.1996 року: було задоволено прохання наймача ОСОБА_3 і квартира АДРЕСА_1, в якій вона мешкає, передана їй у приватну власність (п.1); власником квартири визнано ОСОБА_3 (п.2); бюро по приватизації житлового фонду ХСЗ у місячний строк оформити свідоцтво про право власності на житло (п.4) (а.с.9).

Згідно з відповіддю ПП "Жилсервіс" від 02.03.2011 року за №01-89 на адвокатський запит: за даними ПП "Жилсервіс" власником спірної квартири є ОСОБА_3 (а.с.11).

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що за свого життя ОСОБА_3 не була власником спірної квартири, суду не надано документу про право власності померлої ОСОБА_3 на вказану квартиру, а тому право власності на дану квартиру не може набуватися в порядку спадкування.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при порушенні норми матеріального і процесуального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Щодо визнання померлої ОСОБА_3 власником спірної квартири колегія суддів виходить з такого.

З урахуванням положень ч.1 ст.15, ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

В даному випадку міською радою не визнається та оспорюється право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" надає визначення термінів, які вживаються у цьому законі. Зокрема, в цій статті визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Право власності на придбане до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Однак, у даній справі суд першої інстанції на це уваги не звернув, як і не звернув уваги на доводи позивачки про те, що її рідна тітка ОСОБА_3 приватизувала спірну квартиру 16.09.1996 року, та, встановивши, що ОСОБА_3 за свого життя не набула права власності на спірну квартиру, не з'ясував при цьому, який порядок набуття права власності на приватизовані квартири існував на той час, хоча саме це має визначальне значення для правильного вирішення питання про те, чи була ОСОБА_3 власником спірної квартири на момент своєї смерті та чи має право позивачка, як спадкоємець п'ятої черги спадкоємців, право на спадщину за законом на вказану квартиру.

Порядок набуття права власності на приватизовані квартири на час приватизації спірної квартири регулювалися Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року, Положенням "Про порядок передачі квартири (будинків) у власність громадян", затвердженим наказом Держжилкомунгоспу України №56 від 13.09.1992 року.

Відповідно до ст.8 вказаного Закону: передача квартир (будинків) у власність громадян відбувається на підставі відповідного рішення органів приватизації, прийнятих не пізніше місяця з дня отримання заяви громадянина (ч.3); підготовка та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) та організація продажі можуть бути покладені на спеціально створені органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства) (ч.4); передача квартир (будинків) у власність громадян оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації й не потребує нотаріального посвідчення (ч.5).

Згідно з зазначеним Положенням: зареєстрована заява передається підприємству з оформлення документів; орган приватизації … оформляє розрахунки та видає розпорядження (додаток 10) (п.24); на підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру (додаток 11), а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло (додаток 12) і реєструє його у спеціальній книзі (додаток 13) (п.26); відомості про реєстрацію право власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло і паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз у квартал органом приватизації в бюро технічної інвентаризації (п.28).

Отже, аналіз вказаного законодавства свідчить про те, що на час виникнення спірних правовідносин обов'язок у вчиненні відповідних дій (в оформленні відповідних документів з приватизації спірної квартири (зокрема, видача розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло), реєстрації права власності на житло, передачі копії свідоцтва про право власності на житло і паспорту на квартиру в органи БТІ) лежав не на громадянах, а на відповідних органах. Відтак, не з вини ОСОБА_3 її право власності на спірну квартиру не було зареєстровано і свідоцтво про право власності на житло не було передано в орган БТІ (про що свідчить витребувана судом з органу БТІ інвентарна справа на спірну квартир, яка містить тільки документи про роботи з виготовлення технічної документації на квартиру за заявою від 17.04.2013 року замовника ОСОБА_2).

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доведеним той факт, що на час смерті ОСОБА_3 спірна квартира вже була об'єктом права власності і належала їй на праві приватної власності.

Щодо спадкування спірної квартири позивачкою колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Оскільки позивачка ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3, то за наявності відповідних умов вона мала б право на спадкування за законом після смерті останньої.

Проте, як вбачається, у визначений ч.1 ст.1270 ЦК України 6-місячний строк з часу смерті своєї тітки ОСОБА_3 позивачка не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. При цьому вона відповідним чином мотивувала пропуск вказаного строку (на момент смерті тітки вона (тобто позивачка) тривалий час знаходилася в Російській Федерації, звідки родом, і про смерть ОСОБА_3 дізналася лише в березні 2011 року).

Додані докази (копія акту від 18.11.2009 року відділу СМЕ та КП "Ритуальна служба міста Херсона" про поховання ОСОБА_3 як особи без визначеного місця проживання; копії свідоцтва від 29.11.2012 року та довідки про поховання ОСОБА_3; нотаріально посвідчена в Російській Федерації заява матері ОСОБА_2 ОСОБА_4 про відмову на користь своєї дочки ОСОБА_2 від спадщини після смерті ОСОБА_3) підтверджують вказані позивачкою обставини (а.с.19, 20).

Колегія суддів вважає вказані причини такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви до нотаріуса у 6-місячний строк з часу відкриття спадщини, а отже вважає їх поважними у розумінні ч.1 ст.1272 ЦК України, що дає підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Тобто, за наявності відповідних умов позивачка одержала б в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру. Однак, за відсутності правовстановлюючого документу на квартиру зробити цього не може.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру не було умов для одержання позивачкою в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину відносно спірної квартири.

Тобто, вона, як спадкоємець п'ятої черги за ч.1 ст.1265 ЦК України, не могла оформити своє право на спадщину.

Отже, своє право на вказану квартиру позивачка може поновити (захистити), лише пред'явивши позов до суду, чим вони і скористалися.

Суд же першої інстанції на це уваги не звернув, прийшовши до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову, а саме про визнання за позивачкою, як спадкоємця п'ятої черги, права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування за законом після смерті своєї тітки ОСОБА_3

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1034грн.15коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч.1 ст.15, ст.ст.392, 1265, 1270, 1272 ЦК України, Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положенням "Про порядок передачі квартири (будинків) у власність громадян", затвердженим наказом Держжилкомунгоспу України №56 від 13.09.1992 року, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 21 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Херсонської міської ради про визнання права власності на майно у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Херсоні, на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1034грн.15коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

судді: