Рішення № 33752735, 10.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2542/2013 Головуючий в І інстанції Сімчук С.Б.

Категорія 52 Доповідач: Пузанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 10 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Пузанової Л.В.Суддів:Фурман Т.Г. Чиркової К.Г.При секретарі:Биковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначаючи, що він працював у відповідача на посаді контролера регіонального аптечного складу №14 у м. Херсоні.

Наказом №147-к від 06 листопада 2012 року він звільнений з роботи за власним бажанням.

Вважаючи звільнення незаконним, оскільки заява про звільнення написана та подана ним під примусом з боку адміністрації підприємства, який полягав у оголошенні щодо нього безпідставних доган і внесенні до трудової книжки неправомірного запису про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №147-к від 06.11.2012 року, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі. Крім того, позивач просив суд поновити йому строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.

В березні 2013 року ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_6, звернувся до суду з позовом до спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про оскарження дисциплінарних стягнень, застосованих до нього наказами №16 від 31.10.2012р. та №17 від 01.11.2012р. у вигляді доган за запізнення на роботу 26.10.2012р. та 29.10.2012р.

Посилаючись на те, що дисциплінарні стягнення застосовані до нього без дотримання встановленого ст. 149 КЗпП України порядку та без врахування ступеня тяжкості вчинених проступків і заподіяної ними шкоди, позивач просив суд визнати наведені вище накази незаконними і скасувати. Просив також поновити строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин.

Ухвалами від 13 березня 2013 року та від 20 березня 2013 року суд об'єднав позовні заяви ОСОБА_5 в одне провадження.

Рішенням суду від 25 червня 2013 року постановлено визнати незаконним та скасувати наказ спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» №147-к від 06.11.2012р. про звільнення ОСОБА_5 з посади контролера регіонального аптечного складу у м. Херсоні.

Поновити ОСОБА_5 на посаді контролера регіонального аптечного складу у м. Херсоні спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД».

Стягнути з спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2012р. по 21.06.2013р. в сумі 11 907,20 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді суд допустив до негайного виконання.

В позовних вимогах про визнання незаконними та скасування наказів спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» «про винесення догани» №16 від 31.10.2012 року та №17 від 01.11.2012 року відмовлено.

Суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_5 в повному обсязі, зазначаючи, що висновки суду щодо незаконності звільнення позивача не відповідають обставинам справи та нормам трудового законодавства.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 її доводи не визнав, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_5 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України відповідачем не враховано вимоги ст. 149 КЗпП України щодо отримання від працівника письмового пояснення про допущене порушення трудової дисципліни та ступінь тяжкості вчиненого проступку і попередня робота працівника, а наказ про звільнення позивача на підставі ст. 38 КЗпП України не відповідає волевиявленню останнього на звільнення за власним бажанням.

Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так судом встановлено, що ОСОБА_5 з 16 вересня 2010 року працював у відповідача на посаді контролера регіонального аптечного складу у м. Херсоні.

Наказами №16 від 31 жовтня 2012 року та №17 від 01 листопада 2012 року відповідач застосував до ОСОБА_5 стягнення за порушення трудової дисципліни (запізнення на роботу) у вигляді доган.

Наказом №147-к від 06 листопада 2012 року позивача звільнено із займаної ним посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою для звільнення стало запізнення ОСОБА_5 на роботу 02 листопада 2012 року при застосованих до нього 31.10.2012 року та 01.11.2012 року заходах дисциплінарного стягнення.

Запис про звільнення позивача з підстав, передбачених ч. 3 ст. 40 КЗпП України зроблено в трудовій книжці останнього за №22, однак в послідуючому визнаний відповідачем недійсним в частині формулювання причин звільнення.

Відповідно до запису в трудовій книжці за №23 з посиланням на наказ №147-к від 06.01.2012 року ОСОБА_5 звільнено за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), /а.с. 4-6,10,21/.

Як вбачається із пояснень сторін, зміна формулювання причин звільнення позивача відбулася за домовленістю між ними в процесі вирішення первісно поданої ОСОБА_5 позовної заяви, яка була залишена судом без розгляду за його заявою.

І позивач, і представники відповідача вважають, що трудовий договір у спірних правовідносинах розірвано з ініціативи працівника, однак позивач стверджує, що заява про звільнення подана ним під примусом з боку адміністрації товариства, який виразився у звільненні за порушення трудової дисципліни.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992р. №9 з послідуючими змінами, у справах про звільнення за ст. 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Не визнавши правомірною зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_5, суд не зважив, що ця зміна відбулася за домовленістю сторін і така домовленість може мати місце і на стадії вирішення судом спору.

Враховуючи, що винні дії ОСОБА_5 щодо порушення правил внутрішнього трудового розпорядку встановлені та доведені, а подана ним заява про звільнення з метою уникнути відповідальності за ці дії не може розцінюватись як примус до цього, колегія суддів вважає висновки суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу такими, що не відповідають обставинам справи та нормам трудового законодавства, а тому є неправильними.

Висновки суду щодо неврахування відповідачем ступеня тяжкості вчиненого позивачем проступку і його попередньої роботи не мають правового значення при вирішенні даної справи, оскільки позивач звільнений з роботи з 06.11.2012 року за власним бажанням.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення з відповідача судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні наведених вище вимог.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів №16 від 31.10.2012 року та №17 від 01.11.2012 року «про винесення догани» в апеляційному порядку сторони не оскаржили, а тому законність та обґрунтованість рішення в цій частині судом апеляційної інстанції в силу ст. 303 ЦПК України не перевірялися.

На підставі викладеного, ст.ст. 38,40 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.В.Пузанова