Рішення № 33752741, 18.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц-/791/1959/2013 Головуючий у 1-ій інстанці: Котьо І.В.

Категорія: 46 Доповідач: Базіль Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Базіль Л.В.

Суддів: Прокопчук Л.П.

Полікарпової О.М.

при секретарі: Філімонову Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИЛА:

01 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, у подальшому уточнивши вимоги та збільшивши їх вимогою про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який у 2011 році за рішенням суду розірвано. Від цього шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з ним.

Зазначав, що мати дитини не підтримує з донькою родинних стосунків, здоров'ям дитини не цікавиться, матеріальної допомоги не надає.

Позивач вважав, що він спроможний надати дитині належний рівень розвитку, дбає про доньку, виховує, має достатній майновий дохід та належні житлово - побутові умови, тому просив суд визначити місце проживання доньки з ним, та стягнути аліменти з відповідачки на утримання дитини в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В грудні 2012 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Комсомольського району м. Херсона про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що при розірванні шлюбу між ними не було спору про місце проживання дитини, і таке питання судом не вирішувалося, а тому дитина за усною згодою відповідача залишилася проживати з нею, але відповідач після фактичного припинення шлюбних відносин та після розірвання шлюбу постійно їй погрожував фізичною розправою, вчиняв сварки, наносив їй тілесні ушкодження, забрав паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, що позбавляло її можливості знайти собі роботу.

25.08.2011 року відповідач зайшов на подвір'я будинку АДРЕСА_1, де вона проживала разом з дитиною, вчинивши сварку, забрав дитину.

За даними фактами винесено постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача.

В грудні 2011 року відповідач знову забрав дитину і повертати її не бажає.

Позивач вважає, що відповідач без її згоди самочинно змінив місце проживання дитини, а тому посилаючись на викладене просила суд відібрати малолітню доньку у відповідача та визначити місце проживання дитини з нею.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.

ОСОБА_3 в поданій апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм льного права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічну позовну заяву, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В письмових запереченнях ОСОБА_4 посилаючись на законність рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити, пояснення ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_8, які вважали доводи апеляційної скарги не обґрунтованими та просили скаргу відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд першої інстанції ураховуючи те, що дитина мешкає з грудня 2011 року разом з батьком в квартирі в м. Херсоні, з 24 січня 2012 року відвідує ясла - садок №40 Херсонської міської ради, що місцем проживання ОСОБА_3 є будинок її батьків в с. Загорянівка Білозерського району Херсонської області, виходив із того, що визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері не буде відповідати інтересам дитини, оскільки батько дитини на даний час може належним чином забезпечити доньці атмосферу любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Проте погодитися із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували з 04 серпня 2007 року в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають доньку, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З червня 2011 року сторони проживають окремо, донька за усною згодою батька залишилася проживати разом з матір'ю. 05 грудня 2011 року шлюб між сторонами за рішенням суду розірвано, питання про визначення місця проживання дитини не вирішувалося.

11.12.2011 року ОСОБА_4 забрав дитину і повертати її матері не бажає.

Матеріалами справи підтверджено, що батьки мають постійне місце проживання з нормальними житлово - побутовими умовами, позитивно характеризуються, на обліку у психіатрів, наркологів не перебувають.

Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 05.08.2011 року дільничним інспектор Комсомольського РВ ХМУ відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст.296 КК України у відношенні ОСОБА_4 та його попереджено про притягнення до адміністративної відповідальності в разі повторного вчинення насильства в сім'ї.(а.с.44)

Постановою ДІМ Комсомольського РВ ХМУ від 08.08.2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ст.129 КК України та проведено профілактичну бесіду про недопустимість вчинення правопорушень.(а.с.45)

Аналогічні постанови були винесені 12.08.2011 року, 27.08.2011 року, 26.09.2011 року (а.с.46-48).

Отже, наведене свідчить про те, що між сторонами склалися неприязні стосунки під час яких ОСОБА_4 грубо поводився з матір'ю дитини, спричиняючи їй тілесні ушкодження, а тому колегія суддів критично відноситься до доводів позивача про те, що мати дитини після того, як він забрав доньку до себе, тобто з 11 грудня 2011 року не цікавиться її життям та не відвідує її.

За наведених підстав колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування Комсомольської районної у м. Херсоні ради від 22.07.2013 року та висновком органу опіки та піклування Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 20.08.2013 року, оскільки зазначені висновки не встановлюють усіх фактичних обставин, які можуть мати істотне значення для вирішення питання про визначення місця проживання дитини, а саме висновок про те, що мати протягом тривалого часу не підтримує зв'язок з дитиною встановлений зі слів батька без з'ясування причин, які стали приводом до виникнення неприязних відносин між батьками дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально - побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Суд першої інстанції вирішуючи спір вищезазначеного не врахував, пояснень ОСОБА_3 належним чином не перевірив, визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком не врахував положень ч.1 ст.161 СК України та не взяв до уваги вік дитини; з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип не встановив і не зазначив у рішенні передбачених ч.2 ст.161 СК України обставини чи будь-яких виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з її матір'ю.

Зважаючи на рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, на відсутність протипоказань для обох батьків щодо виховання доньки та проживання з дитиною, враховуючи інтереси дитини, принцип 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, колегія суддів дійшла висновку, що дитина не повинна бути розлучена з матір'ю, яка здатна забезпечити дитині належне виховання та піклування. Проживання дитини з матір'ю не позбавляє батька дитини права на спілкування з дитиною та участь у вихованні дитини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про відібрання дитини та визначення її місця проживання з матір'ю підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст..309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визначити місцем проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: