Рішення № 33752621, 12.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2569/2013 Головуючий в І інстанції Яценко О.М.

Категорія 07 Доповідач: Приходько Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:Приходько Л.А.суддів:Кузнєцової О.А. Борка А.Л.при секретарі: за участю прокурора:Шевардіній К.Г. Волкової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7, на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2013 року у справі

за позовом

Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2011 року Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації від 22 06.2009 року № 420 надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0.0712га для індивідуального дачного будівництва на території Цюрупинської міської ради за межами м. Цюрупинськ. На підставі цього розпорядження 22.07.2009 року ОСОБА_7 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 645717. Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 11.04.2011 року №231 розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації про надання земельної ділянки у власність скасовано з підстав порушення вимог ст. 122 ЗК України. Посилаючись на порушення вимог Земельного кодексу України, зокрема ст. 122 ЗК України, в редакції чинній на час передачі земельної ділянки, прокурор просив визнати недійсним державний акт на земельну ділянку, виданий на ім'я відповідача та повернути земельну ділянку в державну власність.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 65717 від 22.07.2009 року, виданий Цюрупинським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_7 на право власності на земельну ділянку вартістю 24597.00грн для індивідуального дачного будівництва площею 0.0712га на території Цюрупинської міської ради Херсонської області. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути у власність держави земельну ділянку площею 0.0712га, кадастровий №6525010100:31:001:0022. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Під час розгляду справи ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності в ОСОБА_7, апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги прокурор Волкова Н.М. зазначила, що рішення, на її думку, є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із скасуванням розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації від 22.06.2009 року №420, виданий на його підставі Державний акт на право власності на землю необхідно визнати недійсним, оскільки правова підстава набуття відповідачем права власності на земельну ділянку відсутня.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Порядок припинення прав на землю регулюється главою 2 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпаним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, Земельним кодексом не передбачено.

Така правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року справа №6-71цс12.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК , рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд першої інстанції на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув, та задовольняючи позовні вимоги виходив лише з того, що із скасуванням рішення органу виконавчої влади, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на його підставі є недійсним, оскільки відсутня правова підстава набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, що суперечить нормам закону та обов'язковим правовим позиціям Верховного Суду України.

При цьому вирішуючи спір по суті суд першої інстанції не звернув уваги на те, що прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом також на підставах, передбачених ст. 122 ЗК України, посилаючись на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням голови Цюрупинської районної державної адміністрації від 22.06.2009 року №420 ОСОБА_7 надано у власність земельну ділянку площею 0.0712га для індивідуального дачного будівництва. На підставі цього розпорядження ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №645717, в якому зазначено, що земельна ділянка розташована в адміністративних межах Цюрупинської міської ради Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки №6525010100:31:001:0022.

В ході проведення Херсонською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевірки дотримання Цюрупинською РДА вимог законодавства при прийнятті рішень про надання у власність громадянам земельних ділянок встановлено, що Цюрупинська райдержадмінстрація надала у власність громадянам, зокрема ОСОБА_7, земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту, чим порушила вимоги ст. 122 ЗК України, відповідно до якої передача у власність зазначених земель належить до повноважень обласних державних адміністрацій.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

До повноважень обласних державних адміністрацій, частиною 4 цієї ж статті, віднесена передача земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, відповідно до наведених вище норм, визнається недійсним.

Доводи апелянта про те, що Цюрупинською райдержадміністрацією прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки з дотриманням вимог ст. 118 ЗК України (в редакції , чинній на час виникнення спірних виникнення спірних правовідносин) згідно якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності зокрема для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки(ч.6), не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки нормою, на яку посилається апелянт, як на підставу своїх заперечень, визначений лише порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а не повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування, які визначені ст. 122 ЗК України.

Також неприйнятними є доводи представника відповідача про те, що відповідно до редакції ч.3 ст. 122 ЗК України чинній на час розгляду справи, до повноважень районних державних адміністрацій віднесена і передача у власність земельних ділянок за межами населених пунктів для індивідуального дачного будівництва, оскільки вказані зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» N 5245-VI від 06.09.2012, який зворотної сили не має, а тому не може бути застосований до правовідносин, що виникли між сторонами.

Зважаючи на викладене Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №645717, виданий 22.07.2009 року на ім'я ОСОБА_7 органом, який не мав на це законних повноважень, слід визнати недійсним.

В силу ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач, згідно ч.1 ст. 1213 ЦК України, зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, також підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у власність держави, оскільки підстава на якій вона була набута, на час розгляду справи відпала.

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, задовольнити частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 02 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №645717, виданий 22 липня 2009 року Цюрупинським районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації від 22 червня 2009 року №420 на ім'я ОСОБА_7 на право власності за земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 0.0712га, розташованої на території Цюрупинської міської ради Херсонської області, недійсним.

Зобов'язати ОСОБА_7 повернути у власність держави земельну ділянку площею 0.0712га, розташовану на території Цюрупинської міської ради Херсонської області, кадастровий №6525010100:31:001:0022.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір на користь держави в розмірі 245.97грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: