Ухвала суду № 33748984, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 815/364/13-а

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Аверс Логістік», приватного підприємства «Інторг Прєміум» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ПП «Аверс Логістік», ПП «Інторг Прєміум» про стягнення в дохід держави грошових коштів в розмірі 193349,34 грн. з кожного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Аверс Логістік» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інторг Прєміум», за результатами якої складено акт №2390/23-3/33387838 від 21.04.2011р. Перевіркою встановлено, що ПП «Аверс Логістік» здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочину з ПП «Інторг Прєміум», який укладено з порушенням ч.1 ст.203 ЦК України, зокрема, зміст такого правочину суперечить інтересам держави і суспільства, моральним засадам і такий правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як наслідок, кошти отримані за нікчемним правочином підлягають стягненню в дохід держави.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. позов ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом неправомірно застосовано положення ст.250 Господарського кодексу України, яка регулює строки застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідно до ч.4 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність десять років.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Аверс Логістік» здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до договорів з ПП «Інторг Прєміум» №040209-1 від 04.02.2009р. та №150409-1 від 15.04.2009р.

Вироком Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. було встановлено, що при створенні ПП «Інторг Прєміум» була відсутня дійсна воля і волевиявлення особи, яка зазначена як засновник, директор та головний бухгалтер підприємства на створення цієї юридичної особи з метою здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи, що договори №040209-1 від 04.02.2009р. та №150409-1 від 15.04.2009р. від імені ПП «Інторг Прєміум» укладено невідомою особою, без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані договори є нікчемними, а господарські зобов'язання, які виникли у відповідачів за цими договорами є недійсними.

Разом з тим, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС було відмовлено з огляду на те, що на час звернення до суду з даним позовом закінчилися строки накладення адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст.250 ГК України.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою податковий орган вказує на те, що у відповідності до ч.4 ст.258 ЦК України для застосування наслідків нікчемного правочину встановлено позовну давність у десять років.

На підставі ч.1 ст.195 КАС України колегія суддів переглядає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. в межах апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на Цивільний кодекс України як на нормативно-правовий акт, який встановлює інший, відмінний від встановленого ст.250 ГК України строк застосування адміністративно-господарських санкцій колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначений нормативно-правовий акт не встановлює спеціальних строків застосування адміністративно-господарських санкцій та безпосередньо ці правовідносини не регулює.

Так, у відповідності до ч.4 ст.258 ЦК України позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Правові наслідки недійсного правочину передбачені у ч.1 ст.216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Предметом ж даного позову не є застосування наслідків нікчемності правочину.

Строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України, мають інший правовий характер, ніж норми щодо застосування адміністративно-господарських санкцій за рішенням суду.

Позовні вимоги ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС спрямовані на застосування до відповідачів санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказані санкції за своїм змістом є адміністративно-господарськими санкціями, конфіскаційними і можуть бути застосовані в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договорами №040209-1 від 04.02.2009р. та №150409-1 від 15.04.2009р., вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства у зв'язку з їх нікчемністю, з порушенням строку, встановленого ст.250 ГК України.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.