Постанова № 33748292, 23.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 рокуґ 810/4568/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Соловйова О.О. (за довіреністю)

від відповідача: Бойко Б.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області (далі - відповідач) про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2013 року № 0000192301, № 0000172301 та № 0000182301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Інтеркабель Київ» вимог пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.6. статті 198, пунктів 200.1, 200.2., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Енергокабель». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договором купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними на передачу у виробництво, складськими документами банківськими виписками, тощо. Оскільки основним видом діяльності ТОВ «Інтеркабель Київ» є виробництво електронних і електричних проводів та кабелів, придбаний у ТОВ «Енергокабель», товар був використаний позивачем у виробничих цілях та реалізований іншим компаніям.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Інтеркабель Київ», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Інтеркабель Київ» від 15 липня 2013 року № 7/22-03/32739864 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Інтеркабель Київ» права на формування показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Енергокабель».

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3.(директор ТОВ «Енергокабель») пояснив, що між ТОВ «Енергокабель» та ТОВ"Інтеркабель Київ" було укладено договір купівлі-продажу від 2 квітня 2010 року № 04021на виконання якого свідком було поставлено у власність позивача катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» зареєстроване розпорядженням Києво-Святошинського районної державної адміністрації Київської області від 27 жовтня 2003 року та перебуває на податковому обліку у Державнії податковії інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 12 липня 2013 року по 15 липня 2013 року, посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 12 липня 2013 року № 9, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтеркабель Київ» з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Інтеркабель Київ» за період з 1 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 15 липня 2013 року № 7/22-03/32739864 (далі по тексту - акт перевірки)(т.1 а.с.23-34).

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Київській області від 24 травня 2013 року №2126/22-3/38010078/90 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергокабель», яким встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності.

Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Інтеркабель Київ» вимог пункту 185.1 статті 185, та пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України України в результаті чого заниженого грошові зобов'язання ТОВ «Інтеркабель Київ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6556660,00 грн. та до завищення сум від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1 367 626,00 грн. та порушення вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результат заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8426965,00 грн.

На основі висновків акту перевірки, 10 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Інтеркабель Київ» з податку прибуток приватних підприємств на 10 533 706,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 8 426 965,00 грн. та 2 106 741,00 грн. за штрафними санкціями) (т.1 а.с.47), податкове повідомлення-рішення № 0000182301,00 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану у розмірі 1 367 626,00 грн.(т.1 а.с. 48) та податкове повідомлення рішення № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Інтеркабель Київ» з податку на додану вартість на 9 834 990,00 грн. (у тому числі 6 556 660,00 грн. за основним платежем та 3 278 330,00 грн. за штрафними санкціями)(т.1 а.с.49).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «Інтеркабель Київ» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» було укладено договір купівлі-продажу від 2 квітня 2010 року № 04021, згідно умов якого Продавець (ТОВ «Енергокабель») зобов'язується відвантажити в обумовлений строк Покупцеві (ТОВ «Інтеркабель Київ») товар (катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП) , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору (т.1 а.с.59-68).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 2 квітня 2012 року № 04021 ТОВ «Енергокабель» передано ТОВ «Інтеркабель Київ» катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП, що підтверджується:

-видатковими накладними № РН-0000006 від 30 квітня 2012 року на суму 1796644,92 грн, у тому числі ПДВ 299440,82 грн., № РН-0000007 від 30 квітня 2012 року на суму 1698129.92 грн., у тому числі ПДВ 283021,65 грн., № РН-0000008 від 30 квітня 2012 року на суму 1692689.92 грн., у тому числі ПДВ 282114 грн., № РН-0000008 від 30 квітня 2012 року на суму 1217539.94 грн., у тому числі ПДВ 202923.32 грн., № РН-0000010 від 14 травня 2012 року на суму 67075.02 грн., у тому числі ПДВ 11179.11 грн. (т1. а.с. 68-72).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ТОВ «Енергокабель» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.73-76).

ТОВ «Інтеркабель Київ» отримано від ТОВ «Енергокабель» податкові накладні: № 1 від 14 травня 2012 року на загальну суму 67075.02 грн., у тому числі ПДВ 11179.17 грн., № 6 від 30 квітня 2012 року на загальну суму 1796644.92 грн., у тому числі ПДВ 299440.82 грн., № 7 від 30 травня 2012 року на загальну суму 1698129.92грн., у тому числі ПДВ 283021.65 грн., № 8 від 30 травня 2012 року на загальну суму 1692689.92 грн., у тому числі ПДВ 282114.99 грн., № 9 від 30 травня 2012 року на загальну суму 1217539.94 грн., у тому числі ПДВ 202923.32 грн. (т.1, а.с. 77-81).

Відповідно до матеріалів справи, Позивач володіє земельною ділянкою площею 4.5 га на підставі договору Оренди, що укладений між Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «Інтеркабель Київ» (т.1 а.с.118-122) та комплекс адміністративних та виробничих споруд, що використовуються ним для здійснення господарської діяльності, і розташовані на відповідній земельній ділянці за адресою вул. дачна, буд 5, с. Капітанівка, Києво-Святошинський район, Київська область (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія САЕ 485797) (т1. а.с. 125). Факт орендної плати за землю підтверджується банківською довідкою про перераховані кошти (т.1 а.с.73-76).

Судом встановлено, що ТОВ «Енергокабель» уклало договір оренди №04121 від 12 квітня 2012 року з ТОВ «Інтрекабель Київ», відповідно до якого позивач здає в оренду відкрите складське приміщення площею 336 кв.м. та прилеглу площу у розмірі 360 кв.м. за адресою вул. Дачна, буд.5, село Капітанівка, Києво-Святошинський район, Київська область.

Про реальність зобов'язань з договору оренди №04121 свідчать наявні у справі Акт приймання передачі приміщення від 12 квітня 2012 року(т.1 а.с. 132) та Акти здачі приймання виконаної роботи, відповідно до яких ТОВ «Енергокабель» здійснювало оплату за договором №04121 та оплачувало комунальні послуги (т1. а.с. 133-135).

Таким чином, ТОВ «Інтрекабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» фактично здійснюють господарську діяльність на території одного майнового комплексу, а тому для переміщення товару за договором №04021 від 2 квітня 2012 року складання товарно-транспортних накладних не вимагається.

Як убачається з пояснень позивача та свідка ОСОБА_3, відвантаження катанки мідної та витратних матеріалів для виробництва КПП відповідно до умов договору № 04021 ТОВ здійснювалось за допомогою автонавантажувачів та працівника ТОВ «Інтеркабель» ОСОБА_4, що підтверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 1 жовтня 2004 року №5-МО(т.3 а.с.70-71).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, для забезпечення операцій з навантаження-відвантаження ТОВ «Енергокабель» Орндар) уклало договір оренди основних засобів від 1 квітня 2012 року з ТОВ «Техно Строй Плюс» (Орендодавець) (т.2 а.с. 38-40), відповідно до якого Орендар приймає основні засоби, а саме: ваги електронні, грейфер багаточелюстний, навантажувач, автонавантажувач, тельфер електричний та ваги платформні.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

На виконання вимог Інструкції позивачем були виписані довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Енергокабель» за договором №04021 від 4 квітня 2012 року (т.2 а.с. 49-53).

Відповідно до пункту 3 Інструкції бланки довіреностей видаються після їх

реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Пунктом 6 Інструкції встановлено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

На підтвердження факту отримання товарів відповідно до договору №04021 позивачем надано копію журналу видачі довіреностей, де у відповідних графах наводиться назва і договір для отримання цінностей а також відмітка про використання довіреності (т.2 а.с. 178-186), прибуткові ордери (т.2 а.с. 187-226), а також акти прийому передачі товару (т.3 а.с. 32-69).

Придбаний у ТОВ «Енергокабель» товар був використаний ТОВ «Інтеркабель Київ у власній господарській діяльності про що свідчать внутрішні накладні на передачу товарно-матеріальних цінностей у виробництво (т.1 а.с.93-100) та акти виготовлення (т.1.а.с.101-105)

Виготовлені ТОВ «Інтрекабель Київ» товари були реалізовані замовникам, про що свідчить: договір поставки №032 від 24 лютого 2011 року укладений між ТОВ «Еней» та ТОВ «Інтеркабель Київ»(т.1 а.с.110-113), накладною №1034 від 12.06.2012(т.1 а.с.107), довіреністю № 199 на отримання ТМЦ від ТОВ «Інтрекабель Київ» від 12 червня 2012 року(т.2 а.с.58) , договір поставки №038-Д від 25 жовтня 2010 року укладений між ТОВ «ТФ Кабель» та ТОВ «Інтеркабель Київ»(т.1 а.с.114-115), накладною №1619 від 10.08.2012(т.1 а.с. 108), довіреністю № 1731 на отримання ТМЦ від ТОВ «Інтрекабель Київ» від 10 серпня 2012 року(т.2 а.с.60), договір поставки №04/01 від 04 січня 2012 року укладений між ТОВ «Прогрес-Т» та ТОВ «Інтеркабель Київ»(т.1 а.с.116-117), накладною №867 від 25.05.2012(т.1 а.с. 109), товарно-транспортною накладною(т.2 а.с.55) довіреністю № 132 на отримання ТМЦ від ТОВ «Інтрекабель Київ» від 25 травня 2012 року(т.2 а.с.56) та виписками з рахунків по зазначеним контрагентам (т.2 а.с.63-67).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «Інтрекабель Київ» та ТОВ «Енергокабель», правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Енергокабель», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій між ТОВ «Інтрекабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» є не встановлення факту здійснення господарських операцій ТОВ «Енергокабель» за період квітень-липень 2012 року, зокрема з ТОВ «Стоун» у зв'язку з відсутністю офісних , виробничих та/або складських приміщень, не встановлення наявності трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлення наявності розумних економічних причин (ділової мети) ситематичного придбання та продажу товарів, відсутність підтвердження реалізації та придбання ТМЦ контрагентами-покупцями та продавцями, відсутність факту перевезення, зберігання товару.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Енергокабель», суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Інтеркабель Київ» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій купівлі-продажу, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, формування витрат та сум від'ємного значення з податку на додану вартість що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Також на підтвердження факту отримання товару між ТОВ «Енергокабель» та ТОВ «Стоун» позивачем надано договір купівлі-продажу від 12 квітня 2012 року № 04121 між ТОВ «Енергокабель» та ТОВ «Стоун», згідно умов якого Продавець (ТОВ «Стоун») зобов'язується відвантажити в обумовлений строк Покупцеві (ТОВ «Енергокабель») товар (катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП) , а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору (т.2 а.с.13-14).

Реальність зобов'язань відповідно договору від 12 квітня 2012 року № 04121 ТОВ «Стоун» передано ТОВ «Енергокабель» катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП, що підтверджується: видатковими накладними (т.2 а.с. 22-28), податковими накладними(т.2 а.с. 15-21), оборотно-сальдовими відомостями ТОВ «Енергокабель» (т.2 а.с. 30-36).

Враховуючи вищезазначене твердження податкового органу про відсутність документів, які б підтверджували факти прийому/передачі товарів по ланцюгу постачання ТОВ «Стоун» до ТОВ «Енергокабель», а отже ТОВ «Інтеркабель Київ» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податового кодексу України України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення ТОВ «Інтеркабель Київ» вимог пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.6. статті 198, пунктів 200.1, 200.2., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Енергокабель» є безпідставним. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області від 6 серпня 2013 року № 0000192301, № 0000172301 та № 0000182301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області від 6 серпня 2013 року № 0000192301, № 0000172301 та № 0000182301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2013 року.