Постанова № 33747063, 16.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 910/12670/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Чорної Л.В.

Новікова М.М.

секретар: Комок І.А.

представники сторін:

від позивача: Діденко Ю.О.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: Івасюк В.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Тернопільський

електромеханічний завод" та Кооперативу "Союз"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 11.07.2013р.

у справі №910/12670/13 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех

Інтеграл Компані"

2) Публічного акціонерного товариства "Тернопільський

електромеханічний завод"

3) Кооперативу "Союз"

про стягнення збитків у сумі 12 013 950,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково, а саме:

- накладено арешт на грошові кошти відповідача-2, які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, в межах суми у розмірі 12 013 950,00 грн.;

- накладено арешт на грошові кошти відповідача-3, які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, в межах суми у розмірі 12 013 950,00 грн.

В іншій частині в задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач-2 та відповідач-3 звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до безпідставного вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідачі просять скасувати заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції було взято до уваги лише доводи позивача. На думку відповідачів, суд не перевірив наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, встановлених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, та підтвердження їх належними доказами. Окрім того, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2013р.

16.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника Публічного акціонерного товариства „Тернопільський електромеханічний завод". В клопотанні зазначено про те, що відповідач-2 підтримує свою апеляційну скаргу та скаргу відповідача-3 у повному обсязі.

Вказане клопотання було задоволено судом.

16.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення як безпідставні та непідтверджені належними доказами, а також надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження заперечень проти апеляційних скарг (принтскріни з сайтів „www.slando.ua" та „www.torg.ua").

Вказане клопотання було задоволено судом, надані позивачем документи залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник відповідача-3 підтримав апеляційні скарги з викладених у них підстав, просив суд скарги задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційні скарги.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 16.09.2013р. не з'явились. Представник відповідача-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників відповідача-1 та відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-3, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство „Універсал Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будтех Інтеграл Компані" (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства „Тернопільський електромеханічний завод" (далі - відповідач-2) та Кооперативу „Союз" (далі - відповідач-3) про стягнення збитків у сумі 12 013 950,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. було порушено провадження у справі №910/12670/13 за вищевказаним позовом та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.07.2013р.

До позовної заяви позивачем було додано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно та майнові права, які будуть виявлені в ході здійснення виконавчих дій, що належать відповідачу-2 в сумі 12 013 950,00 грн., відповідачу-3 в сумі 12 013 950,00 грн. та відповідачу-1 в сумі 10 000,00 грн.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову заявник, зокрема, обґрунтовує тим, що підставою для звернення до суду стало невиконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором №12/08-Кл-07 від 21.08.2007р. та договором іпотеки №3757 від 17.08.2007р. Сума збитків, завданих позивачу, є досить значною, а поведінка відповідачів (небажання повернути кошти за кредитним договором та незбереження предмету іпотеки) свідчить про можливе вчинення ними в подальшому дій, спрямованих на ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти відповідача-2, які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, в межах суми у розмірі 12 013 950,00 грн., а також накладено арешт на грошові кошти відповідача-3, які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, в межах суми у розмірі 12 013 950,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви було відмовлено.

Відповідач-2 та відповідач-3 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційних скаргах, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Як уже зазначалось вище, позивачем були заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідача-2 та відповідача-3 на користь позивача 12 013 950,00 грн. збитків, а також стягнення з відповідача-1 на користь позивача 10 000,00 грн. збитків.

Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на існування обставин, які в подальшому можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до абзацу 1 частини 1 якої позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Колегією суддів враховано, що заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своїй ухвалі, метою звернення з позовом є відновлення майнових прав позивача шляхом стягнення солідарно з відповідача-2 та відповідача-3 збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором №12/08-Кл-07 від 21.08.2007р. та договором іпотеки №3757 від 17.08.2007р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем було надано роздруківки з ряду інтернет-сайтів, що містять відомості, які, на думку заявника, ставлять під сумнів добросовісність відповідача-2 у веденні ним своєї господарської діяльності та належного виконання взятих на себе зобов'язань перед своїми контрагентами. Зазначене свідчить про існування обґрунтованого припущення щодо можливості вчинення відповідачами дій, спрямованих на створення умов, які перешкоджатимуть або унеможливлять реальне виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Окрім того, суду було надано документи річної фінансової звітності відповідача-1, з яких вбачається, що останній знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а в матеріалах справи відсутні документи, які б надали можливість встановити реальні суми коштів, які містяться на рахунках відповідачів станом на час розгляду справи, а також про наявність у відповідачів майна, належного на праві власності і за рахунок якого може бути здійснено задоволення грошових вимог позивача. Також згідно з поясненнями позивача, у нього фактично відсутня можливість задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

16.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме принтскрінів з сайтів „www.slando.ua" та „www.torg.ua", з яких вбачається, що вже після винесення оскаржуваної ухвали відповідач-2 та відповідач-3 вчиняють дії по відчуженню належного їм майна, яке знаходиться на земельній ділянці, що є предметом іпотеки.

Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

З урахуванням доданих до позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову документів, а також зважаючи на розмір заявленої позивачем до стягнення суми, колегія суддів вважає обґрунтованим припущення позивача про те, що майно (кошти) відповідача-2 та відповідача-3 може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 та відповідача-3 в межах суми в розмірі 12 013 950,00 грн. може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Доводи відповідачів про те, що у суду не було підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 у сумі 12 013 950,00 грн. та відповідача-3 у тому самому розмірі не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення солідарно з відповідача-2 та відповідача-3 збитків у розмірі 12 013 950,00 грн.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог стягнення може відбутися як за рахунок всіх відповідачів, так і за рахунок одного з них, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно наклав арешт окремо на кошти відповідача-2 та відповідача-3 в межах суми позову.

Загалом більшість доводів апеляційних скарг відповідачів стосуються вирішення спору по суті, тоді як наразі колегія суддів перевіряє дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права при винесенні ухвали від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13.

Підсумовуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні у справі матеріали свідчать про пов'язаність заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти з його предметом, а також про ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті відповідних заходів, у зв'язку з чим заява позивача в частині застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 та відповідача-3 у межах суми позовних вимог до них в розмірі 12 013 950,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Натомість правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача-1 в розмірі 10 000,00 грн. відсутні.

Твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 67 названого Кодексу суду надано право забезпечувати позов, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Заходи забезпечення, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце співрозмірність та адекватність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. До того ж, вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування заходів до забезпечення позову.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-2 та відповідача-3 (апелянтів).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 66, 67, 75, 86, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" та Кооперативу "Союз" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. у справі №910/12670/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/12670/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Чорна Л.В.

Новіков М.М.