Постанова № 33739184, 06.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. Справа № 804/9057/13-а ДДніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача Осадчого І.М.

представника відповідача Хоміча Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропласт» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0001802260, від 27.05.2013 року № 0001812260, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропласт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року № 0001802260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 47586 гривень 25 копійок (38069 грн.00 коп. - основний платіж, 9517 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року № 0001812260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 20600 гривень 00 копійок (16480 грн. 00 коп. - основний платіж, 4120 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки посадових осіб Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, викладені в Акті перевірки, суперечать чинному законодавству України, отже є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення, що складені на підставі Акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.04.2013 року по 08.04.2013 року на підстав наказу № 295 від 25.03.2013 року, виданого Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та з урахуванням матеріалів довідки про результати зустрічної звірки TOB «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропласт» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB «Таурус Голд» за період червень 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.п.14.1.27, ст. 138, 140, ст. 142, ст. 143 Податкового кодексу України від 02.10.10р. №2755 (із змінами та доповненнями) TOB «Електропласт» неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати на придбання товарів та послуг від TOB «Таурус Голд» за II квартал 2012 року на суму 82400,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 17304,00 грн.;

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.10.10 №2755 (із змінами та доповненнями) - не включено до складу доходів за II квартал 2012р., суму 98880,00 грн. - вартість отриманих товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тим самим занижено податок на прибуток за II квартал 2012 р., у сумі 20764,80 грн.;

- ст.185, ст.188, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755 (із змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит у декларації з ПДВ за червень 2012 року по операціях з придбання товарів та послуг від TOB «Таурус Голд» всього на суму 16480,00 грн. в результаті чого, занижено податок на додану вартість за червень 2012р. на суму 16480,00грн.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 09.04.2013 року № 1062/22-5/32737343 та Державною податковою інспекцією а Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було прийнято:

податкове повідомлення - рішення від 27.05.2013 року № 0001802260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 47586 гривень 25 копійок (38069грн.00коп. - основний платіж, 9517грн.25коп. - штрафні (фінансові) санкції);

податкове повідомлення - рішення від 27.05.2013 року № 0001812260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 20600 гривень 00 копійок (16480 грн.00 коп. - основний платіж, 4120 грн.00 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Електропласт» було встановлено взаємовідносини з ТОВ «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590) у період червень 2012р. Взаємовідносини між суб'єктами господарювання відбувалися на підставі договорів:

договір на виготовлення поліграфічної продукції №83-РК від 01.06.2012р. та додаток №1 від 01.06.2012р. до цього договору, згідно яких ТОВ «Таурус Голд» - Виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню поліграфічної продукції за індивідуальним замовленням, наданим ТОВ «Електропласт» - Замовником, а замовник зобов'язується прийняти і розрахуватись за виготовлену продукцію;

договір на виконання вантажно-розвантажувальних робіт від 04.05.2012р. №65-1 ПР, згідно якого Виконавець - ТОВ «Таурус Голд» зобов'язується надати Замовнику - ТОВ «Електропласт» відповідно до його заявки вантажників і (або) різноробочих, техніку та обладнання для виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Строк дії договору до 31.12.2012р.;

договір купівлі-продажу товару від 21.05.2012р. №8867-12, згідно якого Постачальник - ТОВ «Таурус Голд» зобов'язується передати Покупцеві - ТОВ «Електропласт» у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити наступний товар: електроізоляційні матеріали (надалі товар).

ТОВ «Таурус Голд» було виписано ТОВ «Електропласт» податкові накладні, накладні та акти виконаних робіт.

ТОВ «Електропласт» надано товарно-транспортні накладні, згідно яких: Авто підприємства - не зазначено; Замовник (платник) - ТОВ «Електропласт»; Автомобіль - Taйота 33424 АЕ. Неможливо визначити грузовим чи легковим транспортом здійснювалось перевезення. У товарно-транспортній документації перевізником виступає ТОВ «Електропласт», але на балансі у підприємства транспортні засоби відсутні. Тобто товарно-транспортні накладні складені з порушенням законодавства.

Керівником підприємства ТОВ «Електропласт» у листі від 09.04.2013р. №09/04 повідомлено, що перевезення товарів від постачальника здійснювалось автомобілем, який є власністю директора. Однак, на балансі і в оренді у підприємства автомобіль не знаходиться.

Навантажувально-розвантажувальні роботи здійснювалися переважно вручну без допомоги допоміжних механізмів. Роботи виконувалися ТОВ «Таурус Голд», про що свідчить договір №65-1 від 04.05.2012р. і акти виконаних робіт.

Усі витрати за цим договором включені у витратну частину і були відображені в декларації з податку на прибуток підприємства за звітний податковий період.

ТОВ «Електропласт» продукцію, яку було придбано у ТОВ «Таурус Голд» (по податковим накладним від 01.06.2012р. №60111, від 11.06.2012р. №61116, від 25.06.2012р. №62514), в подальшому було реалізовано.

У листі підприємства ТОВ «Електропласт» від 09.04.2013р. №09/04 повідомлено, що відвантаження товару покупцеві здійснювалося транспортом покупця або перевізником «Нова Пошта» дог.№14485 від 22.08.2011р. залежно від умов, обумовлених із замовником.

Згідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 22.08.2011 року 14485№ ТОВ «Нова Пошта» - Виконавець надає транспортно-експедиторські послуги ТОВ «Електропласт» - Замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі. Строк дії даного договору по 31.12.2012 року. Податкові накладні, акти виконаних робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні, які виписано виконавцем ТОВ «Нова Пошта», до перевірки не надано.

До ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська надійшла довідка від 24.09.2012р. №135/244/38112590 з ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, результати зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

На момент проведення звірки ТОВ «Таурус Голд» має 9 стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно Довідки 1 ДФ, наданої до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за 1 квартал 2012 року, на підприємстві «Таурус Голд» значиться 4 особи. Зазначено про відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей, непричетність директора до ведення фінансово-господарської діяльності свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Таурус Голд».

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Таурус Голд» - по ланцюгу постачання.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ , та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198 ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів встановлених розділом II Кодексу.

Згідно п. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 13К.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи було встановлено, що операції між TOB «Таурус Голд» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Зустрічною звіркою ТОВ «Таурус Голд» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Таурус Голд» - по ланцюгу постачання: з постачальниками за червень 2012р. та покупцями за червень 2012р.

Отже операції з поставки товарів по ланцюгу ТОВ «Таурус Голд» - ТОВ «Електропласт» не містять у суті своїй, розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Наслідки в податковому обліку платника створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто такі, які пов'язані з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу платника та відповідають змісту відображеному в складених платником податків договорах. Тобто, у разі фіктивності операцій нарахування податкового кредиту варто визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податків доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Суд зазначає, що в судовому засіданні ані з пояснень представника позивача, ані з досліджених документів, не встановлено реальності вчинених правочинів.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про не підтвердженість матеріалами справи факту поставки, виконання робіт, надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Електропласт» саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус Голд».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та не зазначено обґрунтованих підстав для їх скасування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропласт» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0001802260, від 27.05.2013 року № 0001812260 - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник