Ухвала суду № 33732144, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-34874/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року

у справі № 2а-411/09/10/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»

до 1. Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим;

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Кримський содовий завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач-1), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі (далі - відповідач-2) про визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0002811502/0 від 19 грудня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим № 0002811502/0 від 19 грудня 2008 року, прийняте стосовно ВАТ «Кримський содовий завод». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кримський содовий завод» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. та судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в сумі 3000,00 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Красноперекопська ОДПІ в АР Крим провела документальну невиїзну перевірку ВАТ «Кримський содовий завод» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за квітень 2008 року, за результатами якої був складений акт від 17 грудня 2008 року № 1560/15-02/05444546.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 171923,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ВАТ «Кримський содовий завод» віднесло до складу податкового кредиту березня 2008 року, який формує від'ємне значення податкових зобов'язань та суму до відшкодування податку на додану вартість, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Лізинг-Інвест» при поставці вугілля, яке, в свою чергу, контрагент позивача придбав у ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія». При цьому, згідно відповідей ДПІ у м. Ровеньки неможливо провести зустрічну перевірку ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія» з ТОВ «Лізинг-Інвест» у зв'язку з пожежою, яка сталась 25 квітня 2008 року, внаслідок якої документи фінансово-господарської діяльності «Ровеньківська вугільна компанія» знищені, що свідчить про нікчемність правочинів. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки не встановлено факту сплати ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія» податку на додану вартість до державного бюджету.

19 грудня 2008 року Красноперекопська ОДПІ в АР Крим на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002811502/0, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ВАТ «Кримський содовий завод» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 171923,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи ТОВ «Інститут обліку та аудиту» від 08 лютого 2010 року № 83, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 171923,00 грн. є безпідставним, оскільки ВАТ «Кримський содовий завод» правомірно включило до складу податкового кредиту березня 2008 року вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента - ТОВ «Лізинг-Інвест», з урахуванням того, що реальність господарських операцій між вказаними товариствами належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та довідкою від 10 червня 2008 року № 175/23-602/1 ДПІ у м. Лисичанську про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лізинг-Інвест» з питань правових відносин з ВАТ «Кримський содовий завод» за лютий - березень 2008 року, а також зважаючи на те, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (вугілля антрацит марки АО 25-50мм) на підставі договору № Ю/803966 від 11 лютого 2008 року між позивачем та ТОВ «Лізинг-Інвест» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, а самевилатковими накладними, податковими накладними, залізничними накладними на маршрут або групу вагонів (арк. справи 46-55), 112-139, а також довідкою ДПІ у м. Лисичанську від 10 червня 2008 року № 175/23-602/1 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лізинг-Інвест» з питань правових відносин з ВАТ «Кримський содовий завод» за лютий - березень 2008 року (арк. справи 84), в якій вказано, що на виконання умов угоди № Ю/803966 від 11 лютого 2008 року ТОВ «Лізинг-Інвест» відвантажило ВАТ «Кримський содовий завод» по податковим накладним, перелік та реквізити яких зазначені у довідці, які внесено до реєстру виданих податкових накладних за лютий - березень 2008 року, розрахунки між підприємствами проводились виключно у безготівковій формі - прямими банківськ4ими переказами, транспортування товару здійснювалось ДП «Укрзалізниця», підприємство не є виробником, продукцію отримало від ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія».

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Твердження Красноперекопська ОДПІ в АР Крим про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами позивача у ланцюгу постачання правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім іншого, матеріали справи містять акт про пожежу від 25 квітня 2008 року та додаток до акту про пожежу, в якому Управлінням державного пожежного нагляду Кам'янобрідського району міста Луганська зазначено, що згідно наданих матеріалів встановлено, що знищено, зокрема, бухгалтерську документацію ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія» (арк. справи 66-68), та лист ДПІ у м. Роженьки від 20 серпня 2008 року № 231, скерований ВПМ Красноперекопська ОДПІ в АР Крим, в якому орган державної податкової служби повідомляє, що провести зустрічну перевірку ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія» з ТОВ «Лізинг-Інвест» неможливо, так як згідно акту про пожежу від 25 квітня 2008 року документи фінансово-господарської діяльності підприємства за перевіряємий період знищені пожежою, при відновленні документів зустрічна перевірка буде здійснена (арк. справи 80).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на 171923,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна