Ухвала суду № 33732087, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/6990/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Бухтіярової І.О.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

у справі № 2а-8287/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000404320/0 від 17 травня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 3,40 грн. судового збору.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підстави для застосування до позивача відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), відсутні, оскільки ВАТ «Державний ощадний банк України» не вчинено правопорушення в розумінні цієї норми.

Не погодившись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року скасовано та прийнято нове рішення. В позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків ВАТ «Державний ощадний банк України» за кредитною угодою від 29 грудня 2006 року та додатковим кредитним договором від 19 січня 2007 року до кредитної угоди, укладеної з нерезидентом «ABN Amro Bank N.V.» (Нідерланди) за період з 22 січня 2007 року по 02 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 227/43-20/00032129 від 30 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000404320/0 від 17 травня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 914 050,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 914 050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Державний ощадний банк України» пункту 13.2 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку несвоєчасними утриманням та сплатою до бюджету податку на доходи нерезидента при здійсненні виплати процентів на адресу нерезидента «ABN Amro Bank N.V» (Нідерланди).

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «а» пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 16.13 статті 16 Закону № 334/94-ВР передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що граничним терміном сплати податку на прибуток до бюджету з доходу, виплаченого нерезиденту, є дата виплати такого доходу.

Проте, у розглядуваній ситуації судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 липня 2007 року позивачем нараховано та сплачено нерезиденту «ABN Amro Bank N.V.» (Нідерланди) проценти в розмірі 4 591 836,75 дол. США.

28 вересня 2007 року нерезидентом повернуто ВАТ «Державний ощадний банк України» 66 836,75 дол. США надлишково перерахованих процентів.

При цьому податок з доходу, виплаченого нерезиденту, позивачем перераховано до бюджету лише 28 вересня 2007 року, тобто з порушенням терміну, встановленого пунктом 16.13 статті 16 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в даному випадку правових підстав для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.