Ухвала суду № 33732091, 17.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року м. Київ К-41930/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2-а-4447/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага» (позивач) звернулось до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (відповідач) про визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004171504/1 від 03 лютого 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Агроком Нова Водолага» з податку на прибуток за перший квартал 2009 року та за дев'ять місяців 2009 року, за результатами якої складено акт № 1961/15-024/33001687 від 30 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004171504/1 від 03 лютого 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 528,25 грн. (5 265,00 грн. - основний платіж, 263,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку із завищенням в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за дев'ять місяців 2009 року суми витрат на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат, на 21 060,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як встановлено судами, в декларації з податку на прибуток за дев'ять місяців 2009 року позивачем визначено сукупну балансову вартість всіх груп основних фондів в розмірі 1 853 620,00 грн. та до складу валових витрат віднесено витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, в розмірі 172 917,00 грн., що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року на суму в розмірі 21 060,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону № 2181-III передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, підставою для звільнення платника податків від застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань є самостійне виправлення таким платником відповідного заниження до початку його перевірки посадовими особами контролюючого органу.

Проте, у розглядуваній ситуації судовими інстанціями встановлено, що до початку проведення відповідачем перевірки ТОВ «Агроком Нова Водолага» та на момент складання акту перевірки № 1961/15-024/33001687 від 30 листопада 2009 року уточнюючий розрахунок, на який посилається позивач, був відсутній, а балансова вартість основних фондів на початок звітного 2009 року в додатку К1/1 залишилась незмінною.

При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, надісланий позивачем уточнюючий розрахунок від 30 листопада 2009 року до декларації за перше півріччя 2009 року не розкриває суті зміни балансової вартості основних фондів на початок року. В свою чергу, ТОВ «Агроком Нова Водолага» не надавались уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та уточнюючі додатки К1/1 до декларацій з податку на прибуток за перший квартал 2009 року та за дев'ять місяців 2009 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага» відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Кошіль В.В.