Ухвала суду № 33732039, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Київ К-35983/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010

у справі №2а-46214/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Елемент Шість»

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 20.07.2009 №0000692305/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Прокуратурою Полтавської області в порядку ст.217 КАС України подано заяву про приєднання до касаційної скарги податкового органу.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2008 по 30.06.2008 та з 01.07.2008 по 31.07.2008, за результатами якої складено акт №1435/23-2/00222373 від 15.07.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення до розрахунків бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та серпень 2008 року сум 324045 грн. та 544274 грн. відповідно, тоді як платником фактично сплачено постачальникам товарів (послуг) у червні 2008 року 181355 грн. та у липні 2008 року 390792,84 грн. Тобто податковий орган перевірку фактичної сплати позивачем сум податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) обмежив попереднім по відношенню до звітного податковим періодом.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 №0000692305/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року на 142690 грн. та за серпень 2008 року на 153481,16 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт сплати позивачем податку на додану вартість у зазначених сумах підтверджується складеною відповідачем довідкою від 20.11.2008 №2341/23-2/00222373 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Елемент Шість» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за липень, серпень, вересень 2008 року» та наданими позивачем платіжними дорученнями. Відповідність рядка 24 податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2008 року даним бухгалтерського та податкового обліку позивача та дійсним обставинам щодо результатів його фінансово-господарської діяльності контролюючим органом не заперечується.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного

значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів

(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів

(послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI.

Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого в ціні товару податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених су справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко