Ухвала суду № 33732032, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Київ К-36259/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі №2а-13615/09/0570

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта Білицька»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 20.06.2006 №0001941540/1 на суму 47303,15 грн., від 24.03.2008 №000252340/0 на суму 19350,28 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, плати за землю з юридичних осіб, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, збору за забруднення навколишнього природного середовища відокремленим підрозділом «Шахта Білицька» ДП «Добропіллявугілля», за результатами якої складено акт №682/15-0/26319472 від 10.08.2006.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 11.07.2005 по 30.06.2006 у сумі 94606,29 грн. сплачено із затримкою більше 90 календарних днів.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001941540/1 від 20.09.2006.

За змістом акта перевірки від 11.03.2008 №145/23-2/26319472 позивачем порушено строки сплати узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 38700,56 грн., які були нараховані згідно розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету №1644 від 26.10.2006, що стало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000252340/0 від 24.03.2008.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанції, що позивач, самостійно визначивши та перерахувавши податкові зобов'язання відповідно до призначення платежу зазначеного в платіжному дорученні, виконав своє зобов'язання по його сплаті, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених су справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову з Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко