Ухвала суду № 33732025, 17.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2013 р. м. Київ К-39643/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року

у справі № 2а-926/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілгаз-Інвест»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілгаз-Інвест» (позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004822301/0/3065 від 25 вересня 2009 року, № 0004822301/1/3787 від 04 грудня 2009 року, № 0004822301/2/498 від 17 лютого 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Оілгаз-Інвест» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Оілгаз-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 5160/23-209/30941278 від 17 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004822301/0/3065 від 25 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 335 343,00 грн. (223 562,00 грн. - основний платіж, 111 781,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004822301/1/3787 від 04 грудня 2009 року та № 0004822301/2/498 від 17 лютого 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Оілгаз-Інвест» пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з безтоварністю господарських операцій з поставки позивачем нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю «Індиком» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Клеопатра-Люкс» та, як наслідок, безпідставністю відображення підприємством в податковому обліку убутку запасів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ТОВ «Оілгаз-Інвест» товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, що засвідчують фактичне перевезення нафтопродуктів та їх передачу контрагентам.

Крім того, відповідач посилався на неперебування ТОВ «Індиком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, анулювання 30 вересня 2008 року їх Свідоцтв платника податку на додану вартість, а також визнання вказаних підприємств банкрутами.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку-покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку-продавцем, до убутку запасів не включається.

Вказаною нормою Закону № 334/94-ВР поставлено можливість здійснення суб'єктом господарювання зняття з обліку або постановки на облік товару в залежність від його фактичного відвантаження або отримання.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Поряд з цим судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору № 04/07-08 від 04 липня 2008 року, укладеного з ТОВ «Клеопатра-Люкс», та договору № 02/01-08 від 02 січня 2008 року, укладеного з ТОВ «Індиком», підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару, копіями виписок банківської установи про рух коштів.

Крім того, судовими інстанціями з'ясовано, що реалізовані за спірними договорами контрагентам нафтопродукти придбано позивачем у Акціонерного товариства «Укртатнафта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімагаз», Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми «Меркатор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Ньютрейд», що засвідчується долученими підприємством до матеріалів справи копіями рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних. При цьому контролюючим органом реальність здійснення вказаних господарських операцій під сумнів не поставлено.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи контролюючого органу про безтоварність спірних господарських операцій з підстав ненадання позивачем на підтвердження передачі контрагентам нафтопродуктів відповідної транспортної документації, оскільки, як встановлено судами, передача товару ТОВ «Індиком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс» відповідно до умов укладених договорів здійснювалась ТОВ «Оілгаз-Інвест» на умовах EXW - франко-термінал - Закрите акціонерне товариство Торговий дім «Укртатнафта», що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, в момент передачі товару в розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відтак у позивача в розглядуваній ситуації був відсутній обов'язок з оформлення товарно-транспортних накладних, дорожніх листів або іншої транспортної документації, яка б засвідчувала факт переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Також, не можна визнати обґрунтованими доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами договорів з огляду на анулювання реєстрації ТОВ «Індиком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс» в якості платників податку на додану вартість та визнання їх банкрутами, адже анулювання Свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів та визнання їх банкрутами не свідчить про недійсність всіх укладених ними угод з моменту їх реєстрації та до моменту виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В свою чергу, наявність у ТОВ «Індиком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс» на момент здійснення спірних господарських операцій спеціальної податкової правосуб'єктності контролюючим органом не заперечується.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Кошіль В.В.