Ухвала суду № 33732010, 12.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/5390/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Електровимірювач" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-7280/10/0670

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Електровимірювач"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Електровимірювач" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень: № 0000652301/0 від 15.03.2010, № 0000652301/1 від 20.05.2010, № 0000652301/2 від 18.06.2010 та № 0000652301/3 від 01.09.2010, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115968 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000652301/0 від 15.03.2010, № 0000652301/1 від 20.05.2010, № 0000652301/2 від 18.06.2010 та № 0000652301/3 від 01.09.2010, якими позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 115968 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності. Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 та складено акт № 1107/23-1/00226098/0110 від 02.03.2010.

Державною податковою інспекцією у м. Житомирі за результатами розгляду заперечень на акт перевірки № 159 від 05.03.2010, прийнято доповнення до акту перевірки № 1107/23-1/00226098/0110 від 02.03.2010, якими внесені зміни в акт перевірки.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652301/0 від 15.03.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 115968 грн.: 77312 грн. основний платіж, 38656 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість у сумі 77273 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишення без задоволення, а рішення без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000652301/1 від 20.05.2010, № 0000652301/2 від 18.06.2010 та № 0000652301/3 від 01.09.2010.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних датою отримання позивачем всіх податкових накладних, включених до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є дата отримання податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону, - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон України „Про податок на додану вартість" пов'язує право на його виникнення.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Електровимірювач" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-7280/10/0670 слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Електровимірювач" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-7280/10/0670 скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 у справі № 2а-7280/10/0670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко