Ухвала суду № 33731984, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/1789/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року

у справі № 2а-6234/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Агро»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-Агро» (позивач) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001182310/0 від 05 жовтня 2009 року та № 0001192310/0 від 05 жовтня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Паритет-Агро» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Паритет-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2444/23-104/31642413 від 22 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001182310/0 від 05 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 941 935,40 грн. (1 470 967,70 грн. - основний платіж, 1 470 967,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0001192310/0 від 05 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 809 552,00 грн. (1 206 368,00 грн. - основний платіж, 603 184,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором № 25/07 ДТ від 25 липня 2008 року, укладеним з Приватним підприємством «Багатопрофільна фірма «Одрі», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на пояснення директора контрагента позивача ОСОБА_3, надані в рамках досудового слідства в кримінальній справі № 41/09/8019, щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Також, відповідач посилався на відсутність у ПП «БФ «Одрі» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, необхідних для здійснення обумовлених договором № 25/07 ДТ від 25 липня 2008 року поставок дизельного палива, а також відсутність вказаного суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Крім того, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова вказувала на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання та транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договору № 25/07 ДТ від 25 липня 2008 року підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними документами та виписками банку. Транспортування товару відповідно до пункту 3.1 статті 3 договору № 25/07 ДТ від 25 липня 2008 року здійснювалось продавцем до місця, вказаного покупцем, що, зокрема, виключає обов'язок позивача оформлювати відповідні товарно-транспортні накладні.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, ТОВ «Паритет-Агро» включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у ПП «БФ «Одрі» дизельного палива, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Крім того, зв'язок між придбанням позивачем товару у контрагента та його господарською діяльністю підтверджується подальшою реалізацією дизельного палива сільськогосподарським підприємствам, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії первинних бухгалтерських та розрахункових документів.

Також, судовими інстанціями досліджено докази використання частини отриманих від ПП «БФ «Одрі» паливно-мастильних матеріалів для власних потреб та на підставі наказу по підприємству № 09-гсм від 30 вересня 2008 року встановлено, що паливо в кількості 2 030 літрів списано позивачем на операційні витрати для заправки автомобіля МАЗ.

Отже, з огляду на встановлений судами першої та апеляційної інстанцій факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем дизельного палива у ПП «БФ «Одрі», доводи судових інстанцій про неправомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правильними.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування постачальника за юридичною адресою або від його господарських та виробничих можливостей.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій суб'єкта господарювання з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи контролюючого органу про необґрунтованість податкової вигоди ТОВ «Паритет-Агро» при взаємовідносинах з ПП «БФ «Одрі» з підстав, встановлених досудовим слідством у кримінальній справі № 41/09/8019, оскільки, відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ПП «БФ «Одрі» чи ТОВ «Паритет-Агро».

Більш того, судовими інстанціями встановлено, що постановою старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Луганській області Некрасенка Т.Є. від 27 липня 2009 року кримінальну справу № 41/09/8019 в частині створення невстановленими особами юридичної особи ПП «БФ «Одрі» за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, припинено, а в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за статтею 205 Кримінального кодексу України відмовлено.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.