Ухвала суду № 33731971, 17.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року м. Київ К-42674/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-1572/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсистема»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області,

Державної податкової адміністрації у Полтавській області

про визнання протиправними дій, визнання нечинними наказів, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсистема» (позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач-1) та Державної податкової адміністрації у Полтавській області (відповідач-2), в якому просило визнати протиправними дії відповідача-1 щодо проведення перевірки, визнати нечинними накази № 1465 від 21 травня 2009 року та № 3291 від 16 жовтня 2009 року про проведення перевірок, а також визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005272301/0/3478 від 12 листопада 2009 року, № 0005272301/1/151 від 28 січня 2010 року, № 0005272301/2/1210 від 22 квітня 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 1495 від 21 травня 2009 року про проведення позапланової перевірки. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005272301/0/3478 від 12 листопада 2009 року, № 0005272301/1/151 від 28 січня 2010 року та № 0005272301/2/1210 від 22 квітня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промсистема» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промсистема» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 5705/23-209/32620935 від 29 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005272301/0/3478 від 12 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 294 703,00 грн. (196 469,00 грн. - основний платіж, 98 234 ,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005272301/1/151 від 28 січня 2010 року та № 0005272301/2/1210 від 22 квітня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Приватним підприємством «Метагросервіс» та Приватним підприємством «Стройзаказ», з підстав непідтвердження факту реального вчинення господарських операцій за договорами на виконання підрядних (ремонтних, монтажних) робіт № 33/20 від 28 вересня 2007 року, № 24/10-07 від 24 жовтня 2007 року, № 4/02/2008 від 04 лютого 2008 року, укладеними між ТОВ «Промсистема» та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ПП «Метагросервіс» та ПП «Стройзаказ» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення обумовлених договорами робіт, а також неперебування вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ПП «Стройзаказ» та ПП «Метагросервіс» підрядних робіт, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які на момент вчинення відповідних господарських операцій мали статус платників податку на додану вартість.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання укладених договорів підприємством долучено до матеріалів справи локальні кошториси з розрахунками договірних цін, робочі проекти реконструкції очисних споруд промивально-проварювальної станції Кагамлицька Південної залізниці, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, відповідні ліцензії, фотоматеріали.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування постачальників за юридичною адресою або від їх господарських та виробничих ресурсів (з огляду на можливість залучення до виконання робіт субпідрядних організацій).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій суб'єкта господарювання з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судових інстанцій про необхідність визнання протиправним та скасування наказу № 1495 від 21 травня 2009 року про проведення позапланової перевірки позивача на підставі пункту 1 частини 6 статті 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на ненадання контролюючим органом будь-яких доказів на підтвердження проведення перевірок контрагентів позивача, за результатами яких виявлено факти, що свідчать про порушення ними податкового законодавства, а також направлення на адресу ТОВ «Промсистема» запиту, відповідь на який надано не було.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Кошіль В.В.