Ухвала суду № 33729638, 26.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р.справа № 1170/2а-1967/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі №1170/2а-1967/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» до про Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.12.2011 р. № 0001422300. (т.1, а.с.4-11)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-1967/12. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що при формуванні податкового кредиту у відповідні податкові періоди суми податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Технорес», ТОВ Компанія «Нафтатрейд», позивачем не були порушені вимоги закону, господарські операції носили реальний характер, послуги та товари придбавалися з метою їх використання в господарській діяльності позивача. Діяльність вищевказаних підприємств-контрагентів позивача не мала фіктивного характеру, позивач не повинен нести відповідальність за недотримання закону своїми контрагентами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі №1170/2а-1967/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» задоволено. (суддя - Чубара Н.В.)(т.1, а.с.220-223)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Світловодський завод адсобрентів», як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентами ВКФ «Украгропродукт», ПП «Технорес» та ТОВ Компанія «Нафтатрейд», або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідач - Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградській області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що підприємством на порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 468746 грн.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив. Участь представника відповідача у судовому засіданні не визнана судом обов'язковою.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі №1170/2а-1967/12 без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача в період з 17 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський завод адсорбентів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, результати якої оформлено актом №87/2370/32991980 від 06 грудня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 198.2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 454 479 грн., а саме за жовтень 2010 року - 75 676 грн., листопад 2010 - 80 000 грн., грудень 2010 - 81 957 грн., січень 2011 року - 64 110 грн., лютий 2011 року - 37 885 грн., березень 2011 року - 45 568 грн., квітень 2011 року - 18 568 грн., травень 2011 року - 10 525 грн., червень 2011 року - 34 001 грн., липень 2011 року - 6 189 грн.

19 грудня 2011 року на підставі акту перевірки №87/2370/32991980 від 06 грудня 2011 року Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0001422300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 454479 грн. основного платежу та 121912 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки вказано, що позивач в перевіряємий період мав господарські відносини з ПП ВКФ «Украгропродукт» за договором поставки № 03/1 від 03.01.2010 р., ТОВ «Технорес» за договором поставки № 02/01 від 03.01.2010 року, та з ТОВ компанія «Нафтатрейд» за договором поставки нафтопродуктів № П-13/01/2011 від 04.01.11 р.

Факт продажу товару, який є предметом договорів, контрагентами позивачу підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Всі документи мають обов'язкові реквізити, в тому числі підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. У відповідності до даної норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій \ межах господарської діяльності платника податку.

Акт перевірки не містить зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За даних обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 12 липня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі №1170/2а-1967/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 01 липня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна