Ухвала суду № 33729612, 19.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

s195">dth=36>

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р.

справа № 2а/0470/6742/12 ONT>

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а/0470/6742/12

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат»

до

про

Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат» (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012 року №0000512220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податну на додану вартість в розмірі 1 934 грн., та №0000522220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 913 грн. (а.с.3-10)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/6742/12. ( а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивачем та його контрагентом ПП «Гімалая» повністю виконані зобов'язання за договором купівлі-продажу запчастин №ОГМ-000407 від 11.04.11р. Рішення суду про визнання вказаної угоди недійсної відсутнє, отже, враховуючи наявність первинних документів, виданих за відповідним правочином, у позивача були всі правові підстави для формування податкового кредиту в розмірі 1 547 грн. та валових витрат в розмірі 7733 грн., відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та незаконними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а/0470/6742/12 адміністративний позов задоволено. (суддя – Коренев А.О.) (а.с.116-121)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідач – Верхньодніпровська об’єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а/0470/6742/12 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не досліджені факти, встановлені в акті перевірки щодо обставин нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідно вказані операції не можуть бути підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а/0470/6742/12 без змін.

У судовому засіданні, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в період з 18 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат» з питання правильності визначення повноти нарахування своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Альянс-СД» за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Гімалая» за вересень 2011 року, результати якої оформлено актом №106/222-00383372 від 18 травня 2012 року.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення позивачем ст. 203, 215, 228 ЦК України щодо укладення правочину між позивачем та ПП «Гімалая», який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п.137.10 ст.137, п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.19 пп. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 913, 00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року - 3913,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Відповідач в акті перевірки прийшов до висновку про те, що позивачем порушено вимоги ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину по договору №ОГМ-000407 від 11 квітня 2011 року з ПП «Гімалая», який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

07 червня 2012 року на підставі акту перевірки №106/222-00383372 від 18 травня 2012 року Верхньодніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийняті податкові повідомлення-рішення №0000512220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 934 грн., в тому числі за основним платежем - 1547 грн., за штрафними санкціями - 387 грн., та №0000522220, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 913 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Гімалая» укладений договір купівлі-продажу №ОГМ-000407 від 11.04.11 року, на виконання якого позивачем від ПП «Гімалая» у вересні 2011р. був отриманий товар. За наслідками проведеної господарської операції позивачем сформовані податковий кредит в розмірі 1 547 грн. та валові витрати в розмірі 7 733 грн.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження здійснення господарської операції між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський крохмалопатоковий комбінат» та ПП «Гімалая» позивачем надані належним чином оформлені первинні документи. Зазначені документи відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. В ході проведення перевірки відповідачем вказані первинні документи, в тому числі податкова накладна, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, факт наявності згаданого товару у позивача та використання його у власній господарській діяльності не заперечується.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та ПП «Гімалая» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійсненої позивачем господарської операції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно спростованості висновків відповідача щодо відсутності у позивача підстав для віднесення сум ПДВ та витрат за взаємовідносинам з ПП «Гімалая» до податкового кредиту та валових витрат через порушення позивачем ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину. Відповідачем не доведено належним чином правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 18 липня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а/0470/6742/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 24 червня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна