Постанова № 3372815, 01.04.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

01.04.09 Справа № 12/247

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Гунька О.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) – з”явився,

відповідача – не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари», м.Нововолинськ

на рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2008 року, суддя О.Д.Запотічняк, у справі № 12/247

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари», м.Нововолинськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка захід», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 54976,3 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2008 року частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка захід»заборгованості в розмірі 34853,44 грн., в тому числі 31645,16 грн. основного боргу, 1456,54 грн. пені, 182,06 грн. три відсотки річних, 1031,71 грн. збитків та 537,97 грн. інфляційних втрат, що складає заборгованість за договором поставки №164 від 27.12.2007 року за поставлену, але неоплачену відповідачем продукцію.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленої продукції відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення з врахуванням встановлених договором штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача решти суми штрафних санкцій, а саме 10576,38 грн. пені, 1069,81 грн. 3% річних та 8476,67 грн. збитків в їх задоволенні судом відмовлено з підстав неправильного здійснення позивачем розрахунку їх розміру, про що зазначено судом в мотивувальній частині, проте не вирішено судом, оскільки не зазначено в резолютивній частині рішення.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції частково скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю в частині стягнення штрафних санкцій, в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем нарахування суми штрафних санкцій здійснено відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору. При цьому, скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про неможливість встановлення термінів розрахунку відповідачем по кожній партії товару, що в свою чергу не дає можливості визначити період нарахування штрафних санкцій, оскільки дати проведення розрахунку по кожній партії товару вказані в акті звірки взаєморозрахунків, а інших доказів в підтвердження вказаної інформації суд не витребовував.

Скаржник також покликається на те, що своїм рішенням про зменшення суми штрафних санкцій суд позбавив позивача на передбачене законом та договором право щодо отримання компенсації за порушення термінів розрахунків та права на відшкодування понесених збитків.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює його неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ "Волинська фабрика гофротари" (продавець) та ТзОВ "Ніка захід"(покупець) укладено договір поставки №164 від 27.12.2007 року, за умовами якого продавець зобов»язався відповідно до умов договору передати у власність покупця товар, а покупець в свою чергу зобов»язався прийняти та оплатити товар - продукцію виробництва продавця.

Відповідно до п.3.1 договору покупець зобов»язувався здійснювати оплату товару за кожну поставлену партію товару протягом 20 календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 398280,98 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.71-81).

Відповідач свої зобов»язання по оплаті товару виконав лише частково на суму 366635,82 грн., що підтверджується зведеним меморіальним ордером Волинської філії ВАТ «Кредобанк»від 31.01.2008 року.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 31645,16 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.12.2008 року.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно змісту ст.526 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського Кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 31645,16 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно п.3 сплата неустойки.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов»язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку розмір пені за несвоєчасно погашену заборгованості становить 12032,92 грн., розмір трьох відсотків річних –1251,87 грн. та інфляційних втрат – 537,97 грн. Розмір штрафних санкцій обчислено позивачем відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, по кожній поставленій партії товару та даті чергового платежу відповідача щодо погашення боргу, а тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в повному обсязі.

Таким чином, рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 1456,54 грн. пені, 182,06 грн. три відсотки річних та 537,97 грн. інфляційних втрат слід залишити без змін, а в частині відмови в стягненні пені на суму 10576,38 грн. та 1069,81 грн. трьох відсотків річних скасувати та позов задоволити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 9508,38 грн. збитків, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов»язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п.5.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання винна сторона відшкодовує сумлінній стороні заподіяні цим збитки, а згідно п.5.6 договору –збитки, заподіяні покупцем продавцю, відшкодовуються в повному обсязі понад сплачену неустойку.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені. Збитки визначаються, як витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (статті 224 п. 2 ГК України).

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання; натомість на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань позивачем нараховано відповідачу збитки в розмірі 9508,38 грн., які він обгрунтовує як необхідність залучення кредитних коштів та сплату відповідних відсотків за їх користування із-за не поступлення вчасно коштів від відповідача за укладеним договором.

Проте, апеляційним судом не встановлено причинно-наслідкового зв»язку між завданою шкодою позивачеві (у вигляді сплати відсотків за укладеним кредитним договором) та неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

Апеляційним судом встановлено, що сума збитків, яку просив стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем у результаті випадкового збігу обставин. За змістом ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Суд першої інстанції стягуючи суму збитків у розмірі 1031,71 грн. не врахував, що за таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка захід»1031,71 грн. збитків слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду і в цій частині.

У відповідності до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. З цих підстав апеляційний суд розглянув і задоволені вимоги щодо збитків в сумі 1031,71 грн.

В решті рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, на підставі ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 125 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2008 року в справі за номером 12/247- частково скасувати, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»–задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка захід» (79067, м.Львів, вул.Гайдучка,1, код ЄДРПОУ 32893148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари»(45400, м.Нововолинськ, вул.Луцька,25, код ЄДРПОУ 33211353) 10576,38 грн. пені, 1069,81 грн. трьох відсотків річних та 125 грн. державного мита за апеляційне провадження.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка захід»1031,71 грн. збитків - відмовити.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2008 року залишити без змін.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко