Ухвала суду № 33726937, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р. Справа № 876/10241/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.,

за участю секретаря Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року в справі №2а-10230/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» до Державної податкової інспекції у м. Трускавець про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.01.2007 року №0000602301/3 та №0000882301/3,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавець про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.01.2007 року № 0000602301 3 та № 0000882301/3.

Постановою господарського суду Львівської області від 19.06.2007 року у справі № 5/327-28/53А позов задоволено повністю; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавець від 24.01.2007 року № 0000602301/3 та № 0000882301/3; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» судовий збір.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області залишено без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 19.06.2007 року у справі - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Трускавець задоволено частково, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 року та постанову господарською суду Львівської області від 19.06.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Заявою про зміну позовних вимог від 12.02.2013 року ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець від 24.01.2007 року №0000602301/3 та №0000882301/3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавець Львівської області від 24.01.2007 року №0000602301/3 та №0000882301/3; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторговий дім «Волинь» судовий збір.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неврахуванні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які передбачають, що до складу валових доходів підприємства включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді. Вважає, що грошові кошти, отримані позивачем від СП «Західна нафтова група» на підставі договору комісії №1271 від 01.12.2004 року (із внесеними змінами від 14.07.2005 року) за своєю правовою природою підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги, оскільки вказані кошти не були використані та не пов'язані з виконанням чи вчиненням будь-яких дій по виконанню договору комісії. На виконання вказаного договору комісії позивачем не було вчинено жодної юридичної дії та відповідно є необґрунтованим посилання позивача у своїй позовній заяві на норми пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких не включаються до складу валового доходу та не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі, зокрема, комісії.

Апелянт не погоджується також з тим, що ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» було занижено валовий дохід в 4 кварталі 2005 року на 1 798 693, 35 грн. на суму понесених витрат в межах амортизаційних відрахувань. На підставі договору комісії від 29.08.2005 року, укладеного між ТОВ «Ріксос-Трускавець (комісіонер) та ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» (комітент), ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» безоплатно було передано ТОВ «Ріксос-Трускавець» нерухоме та рухоме майно. Передача основних засобів 1 групи, на думку апелянта, підпадає під правову норму договору оренди, оскільки ТОВ «Ріксос-Трускавець» використовував комплекс «Ріксос-Прикарпаття» у своїй господарській діяльності. А тому, проведення ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» нарахування амортизаційних відрахувань по власних основних засобах 1 групи (переданих згідно з договором комісії від 29.08.2005 року на ТОВ «Ріксос-Трускавець») вплинуло на нарахування податку на прибуток за підсумками 2005 року та є порушенням пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В процесі апеляційного розгляду відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Державної податкової інспекції у м. Трускавці ДПС, яка реорганізовано у Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів.

Враховуючи надані докази реорганізації первинного позивача та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної виїзної перевірки ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року складено Акт від 25.05.2006 року № 210/23-0/31120922 (надалі-Акт перевірки), на підставі якого ДПІ у м. Трускавець винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602301/0 від 13.06.2006 року, яким ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 409 782 грн. основного платежу та 189016 грн. - штрафних(фінансових) санкцій, усього 598 798 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у м. Трускавець. Рішенням ДПІ у м. Трускавець № 6064/23-0 від 11.08.2006 року про результати розгляду скарги, скаргу ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» залишено без

задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Після цього ДПА у Львівській області Рішенням від 30.10.2006 року № 117406/10/25-005/1033 про результати розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Трускавець № 0000602301/0 від 13.06.2006 року в частині 88813 грн. основного платежу з податку на прибуток. Цим же Рішенням ДПА у Львівській області донараховує 18 164 грн. штрафних(фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В результаті цього ДПІ у м. Трускавець винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602301/2 від 08.11.2006 року, яким ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 320969 грн. основного платежу та 189016 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 509 985 грн. Також ДПІ у м. Трускавець винесено податкове повідомлення-рішення № 0000882301/2 від 08.11.2006 року, яким ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» визначено суму штрафної (фінансової) санкції за платежем податок на прибуток в розмірі 18164 грн.

Рішенням ДПА України від 11.01.2007 року № 134/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Трускавець від 08.11.2006 року залишено без змін, а скаргу ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ у м. Трускавець винесено нові податкові повідомлення-рішення, якими визначено новий граничний термін сплати суми податкового зобов'язання по податку на прибуток - № 0000602301/3 та № 0000882301/3 від 24.01.2007 року, на ті ж суми, що й податкові повідомлення-рішення № 0000602301/2 та № 0000882301/2 від 08.11.2006 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення (№ 0000602301/3 та № 0000882301/3 24.01.2007 року), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.02.2013 року просив скасувати позивач.

Скасовуючи попередні судові рішення в даній справі, суд касаційної інстанції звернув увагу щодо необхідності дослідження двох частин порушень, викладених в Акті перевірки, а саме: взаємовідносини з контрагентом СП «Західна нафтова група», взаємовідносини з контрагентом ТзОВ «Ріксос-Трускавець».

Досліджуючи взаємовідносини позивача з СП «Західна нафтова група», суд першої інстанції, здійснюючи системний аналіз норм законодавства, зокрема, положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільного кодексу України, а також положень Договору комісії №1271 від 01.12.2004 року, укладеного між ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» (Комісіонер) та СП «Західна нафтова група» (Комітент), дійшов висновку про те, що відповідно до чинного податкового законодавства, при отриманні комісіонером від комітента грошових коштів для виконання договору комісії у комісіонера не виникає валовий дохід, а відповідно повернення комісіонером коштів комітенту у зв'язку із розірванням договору комісії також не призводить до змін в податковому обліку комісіонера, з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає вказаний висновок підставним з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено, що в період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року на рахунок ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» від СП «Західна нафтова група» надійшли кошти згідно з Договором комісії № 1271 від 01.12.2004 року, всього в сумі 59 462 390,56 грн.

Податковий орган вважає суми грошових коштів, отриманих від СП «Західна нафтова група» поворотною фінансовою допомогою, згідно положень пп 1.22.1, 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На вказані суми, в порушення пп. 4.6.1 п. 4.1 ст. 4 Закону не нараховано умовно проценти за несвоєчасне їх повернення та не включено суми процентів до складу валового доходу, що призвело до заниження валового доходу на суму 2 002 814,06 грн. (в т.ч. по періодах: II квартал 2005 року - 765 495,77 грн., III квартал 2005 року - 1 237 318,29 грн.). Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що звіт Комісіонера не представлено, а кошти, отримані від ВАТ «Агроторговий дім «Волинь» від СП «Західна нафтова група» використовувались для цілей, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту «Будівництво» та експлуатація санаторно-курортного комплексу «Європа», хоча СП «Західна нафтова група» не включено до складу інвесторів.

Відповідно до умов Договору комісії № 1271 від 01.12.2004 року, укладеного між ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» (Комісіонер) та СП «Західна нафтова група» (Комітент), Комісіонер зобов'язується за винагороду за дорученням Комітента від свого імені та за рахунок Комітента укладати з третіми особами угоди на придбання або будівництво в м. Трускавець Львівської області лікувально-оздоровчого комплексу з характером лікування органів травлення та серцево-судинної системи. Фактично істотними умовами даного Договору є будівництво об'єкта, визначеного Договором. З аналізу вказаного договору вбачається, що сторони досягнули згоди по всіх істотних умовах договору, що відповідає положенням ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України.

Відповідності до умов договору (п.3.1) Комітентом проводилося фінансування Комісіонера для виконання наданого комісійного доручення на суму 59 462 390, 56 грн.

14.10.2005 року між сторонами підписано Угоду про розірвання Договору комісії від 01.12.2004 року, згідно з умовами якої Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями по Договору комісії, а Комісіонер зобов'язується повернути грошові кошти, перераховані Комітентом для виконання комісійного доручення. У жовтні 2005 року усі кошти, що надійшли від СП «Західна нафтова група» повністю повернуто.

Судом першої інстанції підставно не взято до уваги посилання відповідача на те, що на кінець періоду, що перевіряється, не представлено звіт Комісіонера, оскільки згідно з п. 2.1 Договору комісії № 1271 від 01.12.2004 року звіт представляється комітенту при повному виконанні доручення, а оскільки Договір розірвано, відтак потреба у поданні звіту відпала.

Відповідно до п.п. 7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з ... залученням платником податку майна на підставі договору, концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Отже, відповідно до чинного податкового законодавства, при отриманні комісіонером від комітента грошових коштів для виконання договору комісії у комісіонера не виникає валовий дохід, а відповідно повернення комісіонером коштів комітенту у зв'язку із розірванням договору комісії також не призводить до змін в податковому обліку комісіонера, з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Окрім вказаного, з аналізу норм Цивільного кодексу України, зокрема, положень ст. ст. 1011, 1014 не вбачається обов'язку комісіонера щодо цільового використання грошових коштів, переданих комітентом комісіонеру. Також податковим законодавством не обумовлений обов'язок комісіонера будь-як відособлювати (відображати на окремих рахунках, на окремому балансі і т.п.) грошові кошти, отримані від комісіонера, та окремо відстежувати використання саме грошових коштів, отриманих від комісіонера для виконання договору комісії.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використання коштів, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання договору комісії, не є порушенням обов'язків комісіонера та не змінює правову природу договору комісії.

Щодо висновків суду першої інстанції по взаємовідносинах ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» з ТзОВ «Ріксос-Трускавець», апеляційний суд зазначає наступне.

29.08.2005 року між ТОВ «Ріксос-Трускавець» (Комісіонер) та ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» (Комітент) укладено Договір комісії, предметом якого є надання Комісіонером за дорученням та від імені Комітента від свого імені здійснювати угоди, пов'язані з організацією прийому туристів і наданням готельних та медичних послуг в готельному комплексі «Ріксос-Прикарпаття».

Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» не представлено первинних документів, які передбачені договором комісії і які підтверджували б факт понесених ТОВ «Ріксос-Трускавець» витрат. Понесені Комісіонером витрати жодним чином не відображено в податковому обліку ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь». Згідно з актами приймання-передачі ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» передано ТОВ «Ріксос-Трускавець» нерухоме майно, яке в подальшому не було реалізоване Комісіонером, що в свою чергу, підпадає під правову норму договору оренди, отже ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» в порушення п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму понесених витрат в межах амортизаційних відрахувань, занижено валовий дохід в 4 кварталі 2005 року на суму 1 798 693,35 грн.

У відповідності до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені але за рахунок комітента.

Договір комісії належить до групи договорів про надання послуг. Його предметом є вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 1012 Цивільного кодексу України, а саме її частиною першою, визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотні умови договору комісії - майно та його ціна, відіграють роль лише у договорах, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно. В даному ж випадку серед істотних умов є не майно і його ціна, а саме послуги, передбачені Договором.

31.08.2005 року до вказаного договору підписано Додаткове погодження, згідно з яким договір доповнено пунктами щодо обов'язків комітента та порядку відшкодування витрат комісіонера.

Судом першої інстанції досліджено і Постанову господарського суду Львівської області від 19.10.2006 року у справі № 5/2468-13/248А за позовом ДПІ у м. Трускавець до ТОВ «Агроторговий дім «Волинь» про визнання недійсним договору комісії від 29.08.2005 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року, ДПІ у м. Трускавець відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору комісії від 29.08.2005 року, укладеного між ТОВ «Ріксос-Трускавець» (Комісіонер) та ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» (Комітент).

Судом відзначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Отже, умови про майно і ціну є істотними умовами лише такого договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно. А оскільки предметом договору комісії від 29.08.2005 року є укладення угод, пов'язаних з наданням послуг, а не купівля чи продаж майна, то для договору комісії від 29.08.2005 року умова про майно не є істотною.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі та на виконання договору, а саме підпункту 3.1.4 , ТзОВ «Агроторговий дім «Волинь» безоплатно було передано ТОВ «Ріксос-Трускавець» нерухоме та рухоме майно, що підтверджується і самими актами приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Тому ознак визнання договору комісії від 29.08.2005 року удаваним, тобто вчиненим сторонами для приховання договору оренди, судом не вбачається.

Чинним цивільним законодавством не передбачено заборону передачі майна за договором комісії.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що віднесення вказаного договору до договору оренди (визнання його удаваним) є безпідставним та незаконним.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Трускавець від 24.01.2007 року №0000602301/3 та №0000882301/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року в справі №2а-10230/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 23.09.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Запотічний І.І.

Матковська З.М.