Постанова № 33725602, 23.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа № 5023/5353/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О. В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача -- Пчолкіна Л.В. за довіреністю б/н від 18.07.2013р.,

відповідача - Міланов С.Б. за довіреністю б/н від 08.08.2013р.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» (вх. № 2036Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013р. у справі № 5023/5353/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2013р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Звернуто примусове стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» (61070 м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корп. 45, офіс 21, код 34333275) шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (адреса: 04210, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) права її продажу будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною продажу в сумі 676286,00 грн. з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса: 04210, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) за кредитним договором від 01.06.2007р. № СNL 700/590/2007 у сумі 121802 євро 46 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2012р. становить 1235846,01 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 85671 євро 75 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2012р. становить 869252,48 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 36130 євро 71 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2012р. становить 366593,53 грн., та усіх витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки із застосуванням способу реалізації предмету іпотеки.

Стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» на користь ПАТ «ОТП Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 24716,92 грн., витрати на оплату судової оціночної експертизи в сумі 3095,40 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визначення ціни реалізації предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності (звіту про експертну грошову оцінку) (а.с. 191-197, т.1).

Відповідач - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013 р. у справі №5023/5353/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» відмовити у повному обсязі (а.с. 210-212, т.1).

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено підстав виникнення у відповідача права власності на майно, яке перебувало в іпотеці і на яке оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду звернуто стягнення. При цьому апелянт зазначає, що іпотечне майно було придбане на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ліквідатором іпотекодавця - арбітражним керуючим Залесько Н.С. за результатами аукціону з продажу цього майна у справі № Б-39/25-10 про банкрутство іпотекодавця - ФОП ОСОБА_3 та в порядку вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вказаний договір купівлі-продажу не визнаний судом недійсним, а підстави вважати, що спірне майно обтяжене іпотекою - відсутні. На думку апелянта, у процесі розгляду справи про банкрутство № Б-39/25-10 вже відбулось стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 р. апеляційну скаргу ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.08.2013р. (а.с. 208-209, т.1).

20.08.2013 р. ухвалою Харківського апеляційного господарського суду, у зв'язку з необхідністю надання учасниками судового процесу додаткових пояснень по справі, розгляд справи було відкладено на 12.09.2013 р.

11.09.2013 р. від позивача - ПАТ «ОТП Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7788), в якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. (а.с. 8-11, т. 2).

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що вважає безпідставними твердження апелянта, що процедура реалізації майна банкрута в процедурі банкрутства регулюється виключно положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На думку позивача, продаж майна банкрута, здійснений ліквідатором банкрута, вимагав виконання ним всіх законодавчих вимог, що регулюють продаж відповідної категорії майна, у тому числі, й приписів Закону України «Про іпотеку» при продажі заставного майна боржника. Також, на думку позивача, вилучення обтяжень предмету іпотеки не у зв'язку із припиненням основаного зобов'язання, не може свідчити ні про припинення зобов'язань іпотеки, ні про припинення розповсюдження на ці правовідносини вимог Закону України «Про іпотеку».

Позивач вважає, що аналіз статті 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що постанова про визнання боржника банкрутом може бути виконана примусово виключно у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Чинним законодавством не передбачено, що ліквідатор призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця є органом або посадовою особою органу примусового виконання судових рішень та має право здійснити виконання рішення суду із відповідними правовими наслідками передбаченими ст. 17, 50 Закону України «Про іпотеку».

Позивач вказує, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. АТ «ОТП Банк» відповідної згоди на реалізацію спірного майна не давав та дізнався про реалізацію випадково, коли звернувся із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки до іпотекодавця до Київського районного суду м. Харкова.

Крім того, позивач зазначає, що постановою господарського суду Харківської області від 21.12.2010р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р., ФОП ОСОБА_3 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Проте, 27.12.2011р. постановою Вищого господарського суду України постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. та постанову господарського суду Харківської області від 21.12.2010р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2012р. заяву ФОП ОСОБА_3 про визнання його банкрутом залишено без розгляду.

Також, 11.09.2013 р. позивач - ПАТ «ОТП Банк» надав письмові пояснення (вх.№ 7789), в яких він вказує, що на виконання вимог суду він не може надати документальне та нормативне обґрунтування підстав продажу іпотечного майна в процесі розгляду справи про банкрутство, адже не був повідомлений про його реалізацію. Щодо задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в процесі розгляду справи про банкрутство ФОП ОСОБА_5, позивач вказує на те, що вони не були задоволенні, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що остання сплата за кредитом відбувалась ще у вересні 2009 року (а.с. 12-13, т.2).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2013 р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи (а.с. 22-24, т.2)

18.09.2013р. відповідач - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» надало клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи документів, які свідчать про те, що відповідач є добросовісним набувачем, а саме: копія протоколу торгів, копія договору купівлі-продажу, копія витягу про відсутність заборони відчуження, лист приватного нотаріуса. Зазначене клопотання задоволено, зазначені документи долучені до матеріалів справи (а.с. 33-40, т.2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надав.

У призначене судове засідання апеляційного господарського суду 18.09.2013р. з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, з огляду на належне повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи та на те, що присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача проти розгляду справи за відсутності третьої особи не заперечували, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_3

У судовому засідання Харківського апеляційного господарського суду 18.09.2013р. представник апелянта, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» відмовити у повному обсязі. Представник позивача просив рішення місцевого господарського суду залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.06.2007р. між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником прав та обов'язків якого згідно нової редакції статуту банку є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (банк), та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № CNL700/590/2007 (далі по тексту кредитний договір) (а.с. 11-14, т.1).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до п.п. 1,2 частини 1 кредитного договору, банк (позивач по справі) надав позичальнику (третій особі по справі) кредит у сумі 135 000,00 євро на споживчі цілі з датою повернення кредиту 01.06.2017 р. та зі сплатою процентів у розмірі 12,99% річних.

Пунктом 2 частини 1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати щомісячні платежі по погашенню позичкової заборгованості до 1 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4 частини 1 кредитного договору сума кредиту та нарахованих процентів погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору, при цьому щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами, а погашення процентів - в повному обсязі на залишок заборгованості по кредиту.

В подальшому, додатковими договорами від 26.07.2007р., від 17.12.2007р., від 01.04.2009р. до кредитного до договору № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007 р. вносились зміни (а.с. 15-18, т.1).

Зокрема, додатковим договором від 01.04.2009 р. сторони погодили, що з 01.02.2010р. фіксована процентна ставка становитиме 13% річних, а також узгодили графік погашення платежів.

Крім того відповідно до п. 2.1 додаткового договору від 01.04.2009 р. передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов правочинів, як таких, що існують на момент укладання цього додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між банком та позичальником чи між банком та третіми особами в майбутньому (надалі - „Вимога"). При цьому зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника, що зазначена в цьому Додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та перерахував кредитні кошти у розмірі 135 000,00 євро позичальнику - ОСОБА_3, що підтверджується кредитною заявкою та випискою банку (а.с. 57-58, т.1).

Однак позичальник - ОСОБА_3 не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, не здійснював погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у строки та в розмірах, що передбачені кредитним договором. Як вбачається з матеріалів справи, а саме - наданого позивачем розрахунку заборгованості позичальника перед банком, ОСОБА_3 припинив здійснювати сплату платежів за кредитним договором з 01.09.2009р., що у відповідності до п. 2.1 додаткового договору від 01.04.2009 р. до кредитного договору є підставою для дострокового погашення своїх зобов'язань за кредитним договором за вимогою банку.

З наданого розрахунку вбачається, що заборгованість позичальника - ОСОБА_3 за кредитним договором від 01.06.2007р. № СNL 700/590/2007 складає 121802 євро 46 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2012р. становить 1235846,01 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 85671 євро 75 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2012р. становить 869252,48 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 36130 євро 71 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 12.11.2012р. становить 366593,53 грн.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини сторін з приводу іпотеки є Закон України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що на забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк» (іпотекодержатель), та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № PCL-CNL700/590/2007-2 від 01.06.2013р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, за реєстром №2613 (а.с. 22-25, т.1).

Згідно п. 1.1 договору іпотеки, для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань, визначених у ст. 2 цього договору, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 цього договору.

Статтею 2 п.п. 2.1 іпотечного договору передбачено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такій строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі з усіма змінами та доповненнями до нього. Пунктом 2.1.5. сторони погоджуються, що розмір боргових зобов'язань становить 135000,00 євро. Зазначений розмір боргових зобов'язань може збільшуватись на суму невиконаних платіжних зобов'язань іпотекодавця.

Статтею 3 іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є житлове приміщення - квартира, загальною площею площею 84,2кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Положеннями ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Статтею 6 п.п. 6.2 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після, зокрема, несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такій строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та цим договором.

Пунктом 6.4 договору іпотеки сторони передбачили, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 6.4.2 договору іпотеки, зокрема, передбачено, що у випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов'язань у строк, передбачений іпотечним повідомленням, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових боргових зобов'язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотеко держатель зобов'язаний реалізувати предмет іпотеки протягом одного року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов'язань та інших фактичних вимог.

22.11.2012р. позивач - ПАТ «ОТП Банк» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», в якій просив суд звернути примусове стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ПАТ «ОТП Банк» (адреса: 04210, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) права її продажу будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності (звіту про експертну грошову оцінку) з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо) для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» (адреса: 04210, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) за кредитним договором № СNL 700/590/2007 від 01.06.2007 р. у сумі 121802 євро 46 центів, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 12.11.2012 р.) 1235846,01 грн. та складається з:

- заборгованості за кредитом - 85 671 євро 75 центів, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 12.11.2012 р.) 869 252,48 грн.

- заборгованості за відсотками за користування кредитом - 36130 євро 71 центів, що еквівалентно (за курсом НБУ станом на 12.11.2012 р.) 366593,53 грн. та усіх витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предметів іпотеки із застосуванням способу реалізації предмету іпотеки (а.с. 4-5, т.1).

20.05.2013р. господарським судом Харківської області прийняте оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 191-197, т.1).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановив, що право власності на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», код 34333275, на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2011р. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до частин 1 та 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням основного зобов'язання третьою особою, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на яке належить наразі відповідачу.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.

Статтею ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як було зазначено вище, договір іпотеки було укладено між банком та третьою особою - ОСОБА_3

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виступав майновим поручителем третьої особи за кредитним договором № CNL700/590/2007 від 01.06.2007р.

Разом з тим, місцевим господарським судом правомірно було встановлено, що право власності на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», код 34333275, на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 09.08.2012р. та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 26.03.2013р. (а.с. 27-29, 158, т.1).

Дослідивши наявні в матеріалах справи та додані сторонами документи, колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2010 р. в порядку ст.ст. 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було порушено провадження по справі №Б-39/25-10 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквіатором призначено арбітражного керуючого Залеську Н.С.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини сторін у справі про банкротство є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 1 постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла на момент порушення справи №Б-39/25-10 про банкрутство ОСОБА_3, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Повноваження ліквідатора передбачені ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно якої ліквідатор, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу відповідно до ст. 26 Закону, реалізує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

За правилом ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Статтею 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна. У випадку надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс(аукціон).

Відповідно пп. «а» п.1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовується на задоволення вимог кредиторів, у порядку встановленому цією статтею. У першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Згідно п.8.5 рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який має пріоритет перед іншими законодавчими актами України при розгляді справ про банкрутство, в силу наслідків визнання боржника банкрутом припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання боржником зобов'язань, скасовуються будь-які обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Майно, що належить банкруту та є предметом застави (іпотеки), підлягає включенню до ліквідаційної маси. Відчуження майна банкрута, в даному випадку - предмету іпотеки, чи передача його майна третім особам, інакше, ніж у спосіб та в порядку, що передбачений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - не допускається. Тобто, відчуження майна банкрута здійснюється у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, з огляду на вищевикладені приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», обтяження іпотекою майна банкрута припиняється, таке майно включається до ліквідаційної маси, але кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки спрямовуються на першочергове задоволення вимог кредитора, що забезпечені іпотекою.

Так, постановою господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. про визнання боржника банкрутом, зокрема, було встановлено, що нерухоме майно боржника - чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 та належить на підставі договору дарування квартири від 24.02.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №596, знаходиться в іпотеці згідно з договором іпотеки № PCL-CNL 700/590/2007-2 від 01.06.2007 року до кредитного договору № CNL 700/590/2007 від 01.06.2007 року, укладеного з боржником та ЗАТ «ОТП Банк», ідентифікаційний код 21685166 (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43).

Постановою про визнання боржника банкрутом було скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого Залеську Наталю Сергіївну відповідно до ст.ст.25-30, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів у десятиденний строк, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого Залеську Наталю Сергіївну здійснити продаж всього майна фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1 у тому числі реалізувати майно (звернути стягнення на майно), що є предметом іпотеки, в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постанова про визнання боржника банкрутом була направлена ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», про що зазначено в п. 12 резолютивної частини постанови. Зазначене спростовує твердження позивача про необізнаність стосовно справи №Б-39/25-10 та про те, що майно банкрута підлягало реалізації в межах справи про банкрутство.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24.10.2011р. постанову господарського суду Харківської області від 21.12. 2010р. про визнання боржника банкрутом залишено без змін.

Матеріали справи свідчать, що під час виконання ліквідаційної процедури, ліквідатором Залеською Н.С. було включено до ліквідаційної маси іпотечне майно - житлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та здійснено його примусову реалізацію на аукціоні, проведеному на товарній біржі «Правопорядок», що підтверджується протоколом про проведення аукціону №1 від 27.05.2011 р. (а.с. 35, т.2).

Відповідно до ч.10 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

За результатами проведення аукціону, 04.08.2011р. ліквідатором боржника, було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу з його переможцем - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ», зареєстрований в реєстрі за №1546 (а.с. 26, т.2).

Згідно п. 1.2 договору купівлі-продажу від 04.08.2011р. предметом договору є чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 84,2 кв.м.

Згідно п. 2.1 договору купівлі-продажу від 04.08.2011р., ціна договору складає 199900,00 грн.

Покупець - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» належним чином виконав умови договору купівлі продажу та здійснив оплату придбаного на аукціоні майна у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу № 171/02-23 від 17.09.2013р., в якому зазначено, що на депозитному рахунку нотаріуса дійсно знаходяться грошові кошти у сумі 199900,00 грн., отримані від продажу житлового приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40, т.2).

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, забезпечені заставою задовольняються в першу чергу. Частиною 6 названої статті передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Тобто, позивач, яка заставний кредитор, задовольняє свої кредиторські вимоги до позичальника - ОСОБА_3 за рахунок коштів, отриманих від реалізації в межах справи №Б-39/25-10 майна банкрута, а саме - квартири АДРЕСА_1, які знаходяться на депозитному рахунку приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що підтверджено нотаріусом у листі №171/02-23 від 17.09.2013р. (а.с. 40, т.2).

15.08.2011р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності на житлове приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ».

Отже, ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» правомірно набуло право власності на майно - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 84,2 кв.м., що було без обтяжень та обмежень, оскільки придбало його в процедурі ліквідації банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Колегія суддів зазначає, що аукціон з продажу майна банкрута та/або договір купівлі-продажу від 04.08.2011р. не визнані в установленому законом порядку недійсними. В матеріалах справи також відсутні докази розірвання договору купівлі-продажу від 04.08.2011р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яке належить на праві власності відповідачу - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ».

Крім того, колегія суддів зазначає, що скасування в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р. постанови господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. та постанови Харківського апеляційного суду від 24.10.2011р. з переданням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а також залишення без розгляду заяви боржника про визнання його банкрутом ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2012р. саме по собі не є підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР (475/97-ВР ) від 17.07.97, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, статтею 1 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на мовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що під час розгляду справи було встановлено, що відповідач - ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» в межах спеціальної процедури, передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» набуло права власності на спірне майно, яке було включене до ліквідаційної маси, та володіє зазначеним майном на законних підставах, то позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, через що, рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013р. у справі № 5023/5353/12 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в позові, у відповідності до ст.ст.44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню позивачеві, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.ст. 44, 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2013р. у справі №5023/5353/12 скасувати та прийняти нове.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (адреса: 04210, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії з управління активами «ФІНЕКС-КАПІТАЛ» (61070 м.Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корп. 45, офіс 21, код 34333275) 12360,00грн. (дванадцять тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.09.2013р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шевель О. В.