Рішення № 3372498, 03.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09 Справа№ 2/8

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Єрьоміної О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез”, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро”, м. Яворів про стягнення 17465 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез”, м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро”, м. Яворів про стягнення 17465 грн. 76 коп.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 29.12.2008р. передав позовну заяву з доданими до неї документами за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.01.2009р. призначив справу до розгляду на 29.01.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 17.02.2009р., 03.03.2009р.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17465 грн. 76 коп., який останнім не оплачено. У зв’язку з цим відповідачу було надіслано претензію, яка залишена без розгляду. Просить стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченного товару в сумі 17465 грн. 76 коп.

Відповідач в судові засідання 29.01.2009р., 17.02.2009р. та 03.03.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 13.01.2009р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Позивачем було поставлено відповідачу:

03 липня 2008р. по накладній №ВС-0001653 від 03.07.2008р. товар на суму 7920 грн. 00 коп.

15 липня 2008р. по накладній №ВС-0001743 від 15.07.2008р. товар на суму 2727 грн. 36 коп.

28 липня 2008р. по накладній №ВС-0001797 від 28.07.2008р. товар на суму 2727 грн. 36 коп.

01 серпня 2008р. по накладній №ВС-0001876 від 01.08.2008р. товар на суму 4091 грн. 04 коп.

Таким чином було поставлено товар на загальну суму 17465 грн. 76 коп.

26 листопада 2008р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 17465 грн. 76 коп., відповіді на яку відповідач не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 17465 грн. 76 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими накладними. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на накладній та відтиском печатки.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов’язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 17465 грн. 76 коп. боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Агро”, м. Яворів, вул. Січових Стрільців, 20, Львівська область (ідентифікаційний код 33505806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез”, м. Харків, вул. Смольна, 30 (ідентифікаційний код 31061220) 17465 грн. 76 коп. боргу, 174 грн. 66 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя