Рішення № 33717299, 26.09.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевич С.В., Бондаренко Н.В., Григоренко М.П.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

за участю ОСОБА_1 і представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" на рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2013 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про припинення і розірвання договорів поруки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 5 липня 2013 року вимоги зустрічного позову задоволено:

- розірвано та припинено договір поруки №1 від 21 вересня 2007 року, що укладений між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством „Банк Універсальний" (після зміни назви - Публічне акціонерне товариство „Універсал Банк") в особі заступника директора Шумки М.В., який діє на підставі довіреності від 06.09.2006 року №3221, зареєстрована приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_5;

- розірвано та припинено договір поруки №1 від 21 вересня 2007 року, що укладений між ОСОБА_2 і Відкритим акціонерним товариством „Банк Універсальний" в особі заступника директора Шумки М.В., який діє на підставі довіреності від 06.09.2006 року №3221, зареєстрована приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_5;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" (далі - ПАТ „Універсал Банк" або Банк) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 107, 30 гривень судових витрат.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ПАТ „Універсал Банк" покликається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалось про припущення, яке висловлене в оскаржуваному рішенні, щодо фактичного збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом без повідомлення про це поручителів. Вважає, що ця обставина взагалі не ґрунтується на доказах. Помилковим є і твердження суду про зміну в односторонньому порядку терміну погашення кредиту, оскільки змінено тільки розрахунковий період, а не строки виконання зобов'язання. З цього приводу оголошувалася перерва в судовому засіданні, а з ОСОБА_1 проведено зустріч, за результатами якої виявлено неточності у розрахунках, які пов'язані зі збоєм технічного облаштування облікових програм, але не із зміною процентною ставки.

З цих міркувань просив рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2013 року скасувати, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити в задоволенні зустрічного позову та стягнути з них на користь ПАТ „Універсал Банк" 1 720, 50 гривень.

Заслухавши думку судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи Банку, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності тих обставин, що поручителі не повідомлялися кредитодавцем про збільшення процентної ставки за кредитом; жодної дії, яка би свідчила про прийняття ними пропозиції Банку, вони не вчиняли, а про порушення своїх суб'єктивних цивільних прав дізналися лише в листопаді 2012 року.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Матеріалами справи встановлено, що на забезпечення належного повернення ОСОБА_3 47 000 доларів США з терміном виконання зобов'язань до 20.09.2037 року з 11, 95 % річних за користування грошовими коштами за кредитним договором від 21 вересня 2007 року №07-581-КФ-2007 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 того ж числа укладено з кожним з поручителів окремо договір поруки з ПАТ „Універсал Банк" (а.с. 22, 23). За умовами цих договорів, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зобов'язалися відповідати перед кредитором за всіма грошовими зобов'язаннями позичальника, в т.ч. за сплатою суми кредиту, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вважаючи, що позичальником порушено грошові зобов'язання за кредитним договором, Банк звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, який згодом судом першої інстанції залишено без розгляду (а.с.1-3, 141-142).

Покликаючись на те, що з серпня 2008 року процента ставка за кредитним договором фактично збільшилася з 11, 95 % до 12, 95% без повідомлення про це поручителів і без укладення з ними додаткових договорів, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали зустрічний позов про припинення і розірвання договорів поруки (а.с. 71-75).

Норми ч. 1 ст. 559 ЦК України передбачають припинення поруки внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В судовому засіданні позивачі не надали об'єктивних і переконливих доказів про те, що процента ставка за кредитом із серпня 2008 року збільшилася з 11, 95% до 12, 95% і про цю обставину позичальника та поручителів не було повідомлено. Натомість ПАТ „Універсал Банк", заперечуючи проти зустрічного позову, вказав про те, що мали місце неточності у розрахунках, пов'язані зі збоєм в технічному налаштуванні облікових програм. Ці помилки жодним чином не призвели до збільшення процентної ставки за кредитом, а з урахуванням наслідків технічних проблем Банком уточнено спірну суму заборгованості.

За змістом ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільного процесуального закону, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки відносини між сторонами є договірними, будь-яких доказів про односторонню зміну умов правочину сторони не надали, а судом їх не здобуто, тому вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є недоведеними. Зустрічний позов з цієї підстави належить залишити без задоволення.

Крім того, вимога про припинення договору поруки суперечить змісту ст. 16 ЦК України, за якою особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Такого способу захисту права як припинення договору поруки законом не передбачено. Відсутні й підстави для розірвання договору поруки, як це передбачено ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні справи уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

У силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід стягнути на користь Банку 57, 35 гривень понесеного при поданні апеляційної скарги судового збору.

Решта судового збору, що помилково сплачений Банком при поданні апеляційної скарги, - 1663, 15 гривень підлягають поверненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби в Рівненській області.

Мотивами для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування норм процесуального права, внаслідок чого хибно вирішено спір.

На підставі ч. 1 ст. 559, ст. ст. 16, 651, 652 ЦК України, керуючись 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-425 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про припинення і розірвання договорів поруки.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 копійок судового збору.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області повернути на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" 1 663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) гривні 15 копійок зайво сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання законної сили.

Судді: