Рішення № 33717290, 23.09.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Шеремет А.М., Оніпко О.В.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

з участю Станкевича В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду від 05 липня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 05 липня 2013 року позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROHMGA0000000018 в розмірі 42 980,44 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру загальною площею 80,80 м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначеною експертним оцінювачем.

В задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідачів, які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Рівне - відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 сплачені позивачем судові витрати : судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1708,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 120 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні вимоги про виселення відповідачів, ПАТ КБ „ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій покликався на його незаконність та необґрунтованість через неправильне застосування судом норм ч.8 ст. 39 та ст. 40 ЗУ „Про іпотеку".

Просив рішення Рівненського міського суду від 05 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаної вимоги. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ПАТ КБ „ПриватБанк" Станкевич В.О. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

_________________

Справа №569/3674/13-ц Головуючий в суді І інст. - Ореховська К.Е.

Провадження № 22-ц /787/1609/2013р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. а також відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_9 у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що, між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 24 березня 2008 року було укладено кредитний договір № ROHMGA0000000018 відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 31165 доларів США зі сплатою 12 % річних з кінцевим терміном повернення 24 березня 2023 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами 24 березня 2008 року було укладено договір іпотеки № ROHMGA0000000018, відповідно до якого відповідачі в справі передали банку в іпотеку АДРЕСА_1.

Зобов'язання по своєчасному погашення кредиту відповідно до встановленого графіка ОСОБА_2 порушив та допустив заборгованість на загальну суму 42 980,44 доларів США.

За таких обставин, суд першої інстанції вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вищевказаної квартири з прилюдних торгів задовольнив обґрунтовано.

Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про виселення відповідачів з квартири, посилаючись на відсутність доказів про вручення відповідачам повідомлення банку про виселення та необґрунтованість вимог.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

З п. 16.7.1. договору іпотеки укладеного між сторонами по справі передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого не будь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Таке право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки передбачено і ст. 38 Закону України „Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Отже, дійшовши висновку про наявність підстав для звернення стягнення на квартиру, суд першої інстанції безпідставно відхилив вимоги позивача про виселення з квартири її мешканців.

Посилання місцевого суду на відсутність доказів про вручення повідомлення про виселення мешканцям квартири не заслуговує на увагу.

В матеріалах справи міститься копія такого повідомлення та реєстру про відправлення замовної кореспонденції відповідачам (а.с.18-19).

Крім того, ч.2 ст.40 Закону України „Про іпотеку" не містить зобов'язання іпотекодержателя про вручення письмової вимоги про виселення під розписку та її вручення відноситься до позасудового вирішення спору.

Відповідачам була відома вимога банку про звільнення квартири з часу їх вступу в справу.

Посилання відповідачів на добровільне зняття їх з реєстрації та відповідно відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Подані ксерокопії паспортів з відміткою про зняття з реєстраційного обліку не є доказом в розумінні ст.57-59 ЦПК України та не свідчить про звільненнями відповідачами іпотечної квартири.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.7 „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи, що вимоги банку про виселення є законними та обґрунтованими, вони підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення місцевого суду в частині відмови у виселенні та знятті з реєстрації відповідачів підлягає до скасування, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, п.2,3 ч.1 ст.307,309,313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про виселення мешканців з предмету іпотеки та в цій частині позов ПАТ „ПриватБанк" задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органах МВС України до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

В решті рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :