Постанова № 33711802, 12.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3904/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Рокада» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Рокада» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство «Рокада» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку апелянта з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За наслідками перевірки податковим органом було складено акт № 484/22-80/30188259 від 18.0.2013 року, в якому встановлено порушення апелянтом п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за весь період на загальну суму 99 941 грн., а також порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за весь період на загальну суму 79 952 грн.

На підставі акта було винесено податкове-повідомлення рішення № 0003352280 від 12.03.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 124 926,00 грн., в тому числі за основним платежем - 99 941,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 24 985, 00 грн., № 0003362280 від 12.03.2013 року, яким апелянту збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 61 277 грн., в тому числі за основним платежем - 49 022 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 12 255 грн. та № 0003372280 від 12.03.2013 року, яким апелянту зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 930 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було проведено безтоварні операції, а акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт виписані ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» на користь позивача, з урахуванням обставин, встановлених вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі № 2610/9798/2012, фактично є недійсними.

Проте колегія суддів не погоджується з даними висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (підрядником) та ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» (виконавець) було укладено договори підряду № 302 сп від 02.03.2010 року, № 412 сп від 12.04.2010 року, № 427 сп від 27.04.2010 року, № 517 сп від 15.06.2010 року, відповідно до яких підрядник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати електромонтажні роботи з матеріалів підрядника на об'єктах «Столична перспектива» за адресою: м. Київ, пр-т Бажана, 5, «Корчуватський комбінат будівельних матеріалів» за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, «Макс-Парк» за адресою: м. Київ, вул. Кіроваградська, 19, «ОБІО» за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 5А.

На виконання умов договорів ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» оформлено акти-приймання виконаних робіт та виписано податкові накладні ПП «Рокада», за рахунок яких апелянтом сформовано податковий кредит на загальну суму 479 716 грн. Вищезазначене визнається податковим органом та підтверджується матеріалами справи.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» проводились у безготівковій формі. На рахунок ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» в оплату наданих товарів, робіт (послуг) було перераховано від апелянта кошти на загальну сум 479 716 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями ПАТ «ВТБ БАНК». Даний факт також не заперечується податковим органом.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п 5.3.9. п.5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження даних господарських відносин апелянтом було надано оборотні відомості по ТОВ «Столична перспектива», ТОВ «ОБІО», видаткові та податкові накладні за відповідні періоди.

Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Суд першої інстанції зазначає, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі № 2610/9798/2012 засновника та директора ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» Ващенка О.О. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України, а отже це свідчить про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП».

Однак вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі № 2610/9798/2012 не може бути доказом незаконності дій позивача, оскільки вище зазначені договори підряду не були предметом розгляду у вищезазначеній кримінальній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.

Оскільки колегією суддів встановлено правомірність сформування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з «ЛЕМІШ ГРУП», податкове повідомлення - рішення № 0003372280 від 12.03.2013 року, яким апелянту зменшено розмір від'ємного значення на 30 930 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Рокада» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003352280 від 12.03.2013 року, № 0003362280 від 12.03.2013 року, № 0003372280 від 12.03.2013 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 17.09.2013 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.