Ухвала суду № 33711766, 05.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5078/13 (у 8-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Забава» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Альфа-Забава» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 876/22/221-32378340 від 07.03.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п. 138.8.5 п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 153.2.2 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 696819,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року у сумі 42026,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 170773,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 301807,00 грн., за 1-й квартал 2012 року у сумі 130794,00 грн., за І-ше півріччя 2012 року у сумі 263698,00 грн., та за 3 квартали 2012 року у сумі 395012,00 грн. та п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 650974,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 73088,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 22916,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 14589,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 54571,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 57307,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 54471,00 грн., за січень 2012 року у сумі 77404,00 грн., за березень 2012 року у сумі 41332,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 41182,00 грн., за травень 2012 року у сумі 63056,00 грн., за червень 2012 року у сумі 40578,00 грн., за серпень 2012 року у сумі 4249,00 грн. та за вересень 2012 року у сумі 39403,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0002122220 від 27.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 795572,00 грн., з яких 696819,00 грн. - за основним платежем, а 98753,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002132220 від 27.03.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 650974,00 грн.

Колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Алрей", як постачальником, було укладено договір постачання №016/11 від 01.06.2011 року.

Згідно з п.1.1, п.1.2 та п.5.1 даного договору постачальник зобов'язується поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім товарним накладним.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Алрей" на виконання умов договору №016/11 від 01.06.2011 року поставило позивачу товар на загальну суму 225362,16 грн., в т.ч. ПДВ 37560,36 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

ТОВ "Алрей" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 225362,16 грн., в т.ч. ПДВ 37560,36 грн.

На виконання умов договору №016/11 від 01.06.2011 року позивачем було сплачено кошти на загальну суму 225362,16 грн., в т.ч. ПДВ 37560,36 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та ПП "Стітекс", як постачальником, було укладено договір постачання №8/11 від 01.06.2011 року.

Згідно п.1.1, п.1.2 та п.5.1 даного договору постачальник зобов'язується поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всіх товарних накладних.

На виконання умов договору №8/11 від 01.06.2011 року ТОВ "Стітекс" поставило позивачу товар на загальну суму 8012,57 грн., в т.ч. ПДВ 1335,42 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1388 від 05.08.2011 року - на суму 2158,67 грн., в т.ч. ПДВ 359,78 грн., №1393 від 05.08.2011 року - на суму 718,10 грн., в т.ч. ПДВ 119,68 грн., №1525 від 16.08.2011 року - на суму 2775,22 грн., в т.ч. ПДВ 432,54 грн., №1719 від 14.09.2011 року - на суму 2360,58 грн., в т.ч. ПДВ 393,43 грн., що містять всі обов'язкові реквізити.

ТОВ "Стітекс" було оформлено на користь позивача податкові накладні на загальну суму 8012,57 грн., в т.ч. ПДВ 1335,42 грн. (№49 від 05.08.2011 року - на суму 2158,67 грн., в т.ч. ПДВ 359,78 грн., №50 від 05.08.2011 року - на суму 718,10 грн., в т.ч. ПДВ 119,68 грн., №56 від 05.08.2011 року - на суму 919,68 грн. ,в т.ч. ПДВ 153,28 грн., №159 від 16.08.2011 року - на суму 2775,22 грн., в т.ч. ПДВ 462,54 грн., №47 від 14.09.2011 року - на суму 2360,58 грн., в т.ч. ПДВ 393,43 грн.).

На виконання умов договору №8/11 від 01.06.2011 року позивачем було сплачено кошти на загальну суму 8012,57 грн., в т.ч. ПДВ 1335,42 грн., що підтверджується належним чином засвідченими банківськими виписками.

Між позивачем, як замовником, та ПП "Дніпро-інвест груп", як постачальником, був укладений договір №89 від 08.09.2011 року (далі - договір №89) та договір №98 від 14.11.2011 року (далі - договір №98).

Згідно п.1.1. та п.1.2 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а замовник прийняти та своєчасно оплатити товар (меблі) на умовах цього договору. Асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, загальна вартість, строки та місце поставки товару, порядок розрахунків та інші умови договору зазначаються в специфікації договору (додаток № 1), яка підписується сторонами договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікацій до договору №89 та договору №98 ПП "Дніпро-інвест груп" зобов'язувалось поставити товар на загальну суму 311700,00 грн., в т.ч. ПДВ 51950,00 грн. (специфікація №1 від 08.09.2011 року до договору №89 - на суму 170000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28333,33 грн., специфікація №2 від 08.09.2011 року до договору №89 - на суму 41700,00 грн., в т.ч. ПДВ 6950,00 грн., специфікація №1 від 14.11.2011 року до договору №98 - на суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.).

На виконання умов договору №89 та договору №98 ПП "Дніпро-інвест груп" поставило позивачу товар на загальну суму 311700,00 грн., в т.ч. ПДВ 51950,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №93-1 від 27.10.2011 року - на суму 41700,00 грн., в т.ч. ПДВ 6950,00 грн., №94-1 від 27.10.2011 року - на суму 170000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28333,33 грн., №116 від 30.11.2011 року - на суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн., що містять всі обов'язкові реквізити.

ПП "Дніпро-інвест груп" було оформлено на користь позивача податкові накладні на загальну суму 211700,00 грн., в т.ч. ПДВ 35283,33 грн. (№141 від 27.10.2011 року - на суму 41700,00 грн., в т.ч. ПДВ 6950,00 грн., №140 від 27.10.2011 року - на суму 170000,00 грн., в т.ч. ПДВ 28333,33 грн., №116 від 30.11.2011 року - на суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є або придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Алрей», ПП «Стітекс», ПП «Дніпро-інвест груп», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Алрей», ПП «Стітекс», ПП «Дніпро-інвест груп» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Також судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем, як орендарем, та ТОВ "Аксен", як орендодавцем, було укладено договір оренди від 17.08.2010 року (далі - договір від 17.08.2010 року), відповідно до умов якого на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в оренду приміщення площею 230 кв.м., яке є частиною торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малишко, 3-В(літера А). Ставка плати за оренду за один квадратний метр складає 68,66 грн.

Також між вищезазначеними контрагентами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1-ОРД від 01.06.2011 року (далі - договір №1-ОРД), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в оренду приміщення, площею 739 кв.м., яке розташоване в торговельному центрі за адресою: м. Київ, вул. А.Малишка, 3-В. Орендна ставка складає 365,36 грн. за 1 кв.м.

Суд першої інстанції правомірно не погоджується з твердженнями відповідача про завищення в договорі №1-ОРД ціни орендної плати на 296,70 грн. за квадратний метр, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року - вересень 2012 року на суму 548150,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В суді першої інстанції відповідач не заперечував, що фактично приміщення площею 230 кв.м. використовувалось під заклад громадського харчування, а приміщення площею 739 кв.м на 1-му поверсі під заклад торгівлі, тобто в різних сферах господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що орендовані площі за договором від 17.08.2010 року та договором №1-ОРД на 1-му та 4-поверхах не є однорідними, так як не мають подібних характеристик, значно різняться, не можуть виконувати однакові функції та не можуть вважатися взаємозамінними.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про визначення рівня звичайної ціни по орендній площі на рівні орендної плати за приміщення площею 230 кв.м. є помилковим.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства, що спричинило заниження податку на прибуток на загальну суму 696819,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 650974,00 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 05.09.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.