Ухвала суду № 33711803, 18.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17546/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Сорочка Є.О.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Скай метр", ТОВ "Гран Карро", ТОВ "ТМС Лімітед", в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 35681 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 5 листопада 2012 року по 16 листопада 2012 року податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 3 вересня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 23 листопада 2012 року № 4561/17-10/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України,; статті 22, статті 185, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби винесені:

-податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2012 року № 0003321705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 25695,35 грн., а саме: за основним платежем в розмірі 22839,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2855,93 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу: 8511010500;

- податкове повідомлення-рішення від 6 грудня 2012 року №0003291705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 44601,25 грн., а саме: за основним платежем в розмірі 35681 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8920,25 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

При проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Скай метр", ТОВ "Гран Карро" та ТОВ "ТМС Лімітед".

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Згідно пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, Податковий кодекс України визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції - 13 вересня 2010 року між Приватним підприємством "Баядєра", як клієнтом, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як експедитором, укладено договір транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе обов'язок організувати виконання на підставі заявою клієнта перевезення вантажів, заявлених клієнтом до перевезення, автомобільними транспортними засобами на території України.

З метою належного виконання своїх зобов'язань перед ПП "Баядера" позивач уклав договори з ТОВ "Гран Карро", ТОВ "Скай Метр" та ТОВ "ТМС Лімітед".

1 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ "Гран Карро", як виконавцем, укладено договір на надання послуг (робіт) № 11043, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику, у відповідності до умов даного договору, послуги, що необхідні замовнику для ведення господарської діяльності, згідно замовлення замовника, яке надається усно та/або письмово, в подальшому "послуги", а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх. Згідно пункту 1.2 договору, номенклатура, кількість та обсяг послуг визначаються в кожному окремому випадку та зазначаються у рахунках-фактурах та/або в актах виконаних робіт, які виконавець надає замовнику після виконання відповідної послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Гран Карро" виписало на користь позивача податкову накладну № 55 від 7 листопада 2011 року на загальну суму 44525,08 грн., в тому числі ПДВ - 7420,85 грн.

11 листопада 2011 року між позивачем, як експедитором, та ТОВ "Скай Метр", як перевізником, укладено договір транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 112, за умовами якого експедитор доручає, а перевізник бере на себе обов'язок організувати виконання на підставі заявок експедитора перевезення вантажів, заявлених експедитором до перевезення, автомобільними транспортними засобами на території України. Згідно пункту 1.2 договору умови кожного конкретного перевезення вантажу визнаються заявкою експедитора. Перевізник має право залучати до перевезення третіх осіб, укладати договори перевезення вантажів від свого імені (пункт 1.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору № 112 від 11 листопада 2011 року, вартість надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом розраховується погодинно та за пробігом з урахуванням тоннажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Скай Метр" виписало на користь позивача податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Згідно заявок на транспорт, які теж містяться в матеріалах справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 замовлено у ТОВ "Скай Метр" послуги з перевезення товару по м. Києву, загальною вагою 281,50 т.

В період листопад -грудень 2011 року ФОП ОСОБА_3 замовив у ТОВ "Скай Метр» послуги по перевезенню згідно реєстрів, які містяться в матеріалах справи

Згідно рахунку-фактури від 30 листопада 2011 року № СФ-312, вартість отриманих послуг з організації перевезення вантажів згідно реєстру склала 16006,55 грн., в тому числі ПДВ - 2667,76 грн.

Згідно рахунку-фактури від 16 грудня 2011 року № 16/12-8, вартість отриманих послуг з організації перевезення вантажів згідно реєстру склала 30647,95 грн., в тому числі ПДВ - 51 07,99 грн.

Між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Скай Метр" підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно рахунків-фактур від 16 грудня 2011 року № 16/12-8 та від 30 листопада 2011 року № СФ-312.

15 листопада 2011 року між ФОП ОСОБА_3, як експедитором, та ТОВ "ТМС Лімітед", як перевізником, укладено договір експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 55, за умовами якого експедитор доручає, а перевізник бере на себе обов'язок організувати виконання на підставі заявок експедитора перевезення вантажів, заявлених експедитором до перевезення, автомобільними транспортними засобами на території України. Згідно пункту 1.2 договору умови кожного конкретного перевезення вантажу визнаються заявкою експедитора. Перевізник має право залучати до перевезення третіх осіб, укладати договори перевезення вантажів від свого імені (пункт 1.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору № 55 від 15 листопада 2011 року, вартість надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом розраховується погодинно та за пробігом з урахуванням тоннажу.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та виписані ТОВ "ТМС Лімітед" на користь позивача податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Позивач на підтвердження оплати послуг ТОВ "Гран Карро", ТОВ "Скай Метр" та ТОВ "ТМС Лімітед" надав виписки по рахунку позивача в ПАТ КБ "ПриватБанк"

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Гран Карро", ТОВ "Скай Метр" та ТОВ "ТМС Лімітед" позивач надав талони замовника ТОВ "Баядера Логістик" та товарно-транспортні накладні.

Однак, судо першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Згідно розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля:

- "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. № 2;

- "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН;

- "Талон замовника", ф. № 1-ТЗ.

Разом з тим, позивачем на підтвердження виконання ТОВ "Гран Карро" та ТОВ "ТМС Лімітед" своїх зобов'язань по перевезенню вантажу, згідно укладених договорів з ним не надано належної товарно-транспортної документації.

На підтвердження виконання послуг з перевезення ТОВ "Скай Метр", позивачем надані копії товаро-транспортних накладних. Оригінали зазначених документів суду першої інстанції не пред'явлено, хоча судом витребовувалися саме оригінали, а відсутність останніх свідчить про те, що такі послуги фактично не надавалися.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у наданих копіях товаро-транспортних накладних відсутня інформація щодо пункту розвантаження, відомості про вантаж та інформація щодо проведених вантажно-розвантажувальних операцій, тільки зазначено, що автопідприємством є ТОВ "Скай Метр", замовником - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, вантажовідправник - ТОВ "Баядера Логістик", пункт навантаження - м. Київ, вул. Леніна, 42-в.

Також позивачем не надано талони замовника, які б підтверджували здійснення послуг з перевезення ТОВ "Скай Метр".

Разом з тим, у графі "номенклатура товарів/послуг продавця" податкових накладних, виписаних ТОВ "Скай Метр" на користь позивача, зазначено - організація перевезення вантажів згідно реєстру, При цьому, в реєстрах міститься інформація про назву автомобілю, прізвище та ініціали водія, розрахунок вартості перевезень, проте відсутня інформація про вид вантажу та його вагу.

Неможливим є і встановлення вартості отриманих від ТОВ "Скай Метр"послуг оскільки відсутність дорожних листів позбавляє можливості встановлення дійсного маршруту перевезення, час та тоннажність кожного конкретного перевезення.

Позивачем на підтвердження виконання послуг з поставки товару від ТОВ "Баядера Логістик" до його контрагентів надано первинні документи (талони замовника та товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв). У вказаних товарно-транспортних накладних міститься інформація про перевізника (ФОП ОСОБА_3), про відправника, про одержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження та відомості про вантаж та підпис відповідальної особи про одержання товару.

З огляду на те що, оригіналів первинних документів ні позивачем, ні його представником суду першої інстанції не надано, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з аналізу наданих позивачем первинних документів, що перевізником товару від ТОВ "Баядера Логістик" є позивач.

Вірним є і висновок суду першої інстанції, контрагенти позивача - ТОВ "Гран Карро", ТОВ "ТМС Лімітед" та ТОВ "Скай Метр" не наділені правом на здійснення перевезень вантажів, оскільки вказана діяльність не визначена їх статутною діяльністю, а доказів наявності у вказаних юридичних осіб відповідних ліцензій на здійснення перевезень вантажів, суду також не надано.

Також в матеріалах справи міститься акт Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 березня 2012 року № 242/22-10/33739184 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Карро" щодо підтвердження реального здійснення, товарності фінансово-господарських операцій за період з 1 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року встановлено, що ТОВ "Гран Карро" є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - відсутня.

Актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року № 3236/22-9/35851137 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС Лімітед" щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 1 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлено, що ТОВ "ТМС Лімітед" є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремим операціям або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (+\- 0,5%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - відсутня.

В акті також зазначено, що перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "ТМС Лімітед" будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 19 червня 2012 року № 1970/22-4/37000760 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай метр" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 19 лютого 2010 року по 31 березня 2012 року встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Скай метр" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.

В акті також зазначено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва отримано копію протоколу допиту свідка, згідно якого, засновник та директор ТОВ "Скай метр" ОСОБА_5, будучи допитаним в якості свідка, пояснив, що немає відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства та зареєстрував його за грошову винагороду без мети заняття підприємницькою діяльністю.

Отже податкові накладні виписані від ТОВ "Скай Метр" не можуть бути належним доказом у даній справі, оскільки підписані від імені ОСОБА_5, тобто невстановленою та неуповноваженою особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції , що обставини в даній справі в сукупності свідчать про те, що ТОВ "Гран Карро", ТОВ "ТМС Лімітед" та ТОВ "Скай Метр" фактично не мали можливості здійснювати перевезення вантажу на виконання своїх зобов'язань перед позивачем, тому ним безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Скай метр", ТОВ "Гран Карро", ТОВ "ТМС Лімітед", в зв'язку з чим ним занижено податок на додану вартіст, а відповідачем правомірно винесені податкові повідомленнь-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 22839,42 грн. та з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 35681 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не встановлено порушення Відповідачем вимог чинного законодавства України, зокрема ст.71 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.