Постанова № 33701278, 17.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 914/2161/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі Борщ І.О.

за участю сторін:

від позивача - Вертас М. М. (представник за довіреністю )

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів, № 240 від 24.07.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013 р. (суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/2161/13

за позовом ПАТ Акціонерного-комерційного банку "Львів", м. Львів

до відповідача ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів,

про стягнення 957 672,04 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2013 року у справі за № 914/2161/13 позов згідно із заявою про уточнення позовних вимог задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" 584 569,80 грн. заборгованості по кредиту, 306 246,50 грн. заборгованості по процентах, 65 667,46 грн. пені та 19 129,67 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав у встановлені строки своїх зобов'язань за кредитним договором та договором про порядок виконання кредитних зобов'язань, а відтак, вимоги про стягнення основної суми боргу, заборгованості по процентах та пені є обґрунтованими та правомірними, підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу у стягненні пені на суму 19 129,67 грн. та перевірити законність рішення місцевого суду в частині задоволення позову по стягненню відсотків без зміни суми оскарження. Вважає, що пеню слід нараховувати не з 01 січня 2013 року, а відповідно до строків кредитного договору.

У поданому відзиві позивач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що за договором про порядок виконання кредитних зобов'язань боржник був зобов'язаний сплатити кредитну заборгованість до 31 грудня 2012 року, а відтак першим днем прострочення є саме 01.01.2013 року - з якого нараховано пеню за шість місяців. Крім того, банком було нараховано пеню в розмірі 65 667,46 грн., а не в розмірі 19129,67 грн., який оскаржує відповідач. Зазначає, що банком в поданому розрахунку було допущено описку в колонці № 1 розрахунку, замість 30.04.2010 року правильною датою слід вважати 12.04.2010 року, однак це не впливає на предмет чи підстави позовних вимог.

В судове засідання відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Суд, зі згоди представника позивача вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Акціонерно-комерційний банк "Львів", повним правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" укладено кредитний договір №73.

Згідно п. 1.8 кредитного договору термін погашення кредиту - згідно встановленого графіку, але не пізніше 26.09.2010 року.

Відповідно до п.3.2.6. кредитного договору позичальник зобов'язувався своєчасно в терміни, визначені кредитним договором, повернути банку кредит та плату за користування ним.

Позивач виконав свої обов'язки згідно даного договору, а саме надав відповідачу кредит в розмірі 1 250 682,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.64481.1 від 27.09.2007р.

Відповідач свої обов'язки з погашення кредиту виконував не в повному обсязі та несвоєчасно, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відтак, 02.07.2012р. між сторонами було укладено Договір про порядок виконання кредитних зобов'язань.

У вказаному договорі сторони погодили, що станом на 02.07.2012р. протермінована заборгованість за кредитним договором №73 від 27.09.2007р. становить 888 910,44 грн., з яких 584 569,80 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту та 304 340,64 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

В п.1.1. та п.1.2. вказаного договору сторони узгодили порядок погашення кредитної заборгованості, а саме боржник взяв на себе зобов'язання сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р. та в термін до 31.12.2012р. сплатити нараховані банком на суму кредитної заборгованості проценти.

Відповідно до п.2.1. договору про порядок виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №73 від 27.09.2007р. позивачем, починаючи з 02.07.2012р. нараховувалися проценти в розмірі 1% річних на суму заборгованості по поверненню основної суми кредиту, а саме на суму 584 569,80 грн.

Відповідно до п.4 Договору про порядок виконання кредитних зобов'язань сторони підтверджують, що цей договір не є новим окремим зобов'язанням.

Згідно п.5 цього Договору цей Договір набирає чинності вдень його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Встановлено, що у визначений термін кредитна заборгованість, а саме 888 910,44 грн., з яких 584 569,80 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту та 304 340,64 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами не була погашена. Нараховоні проценти відповідно до п.2.1. договору про порядок виконання кредитних зобов'язань відповідачем в повному обсязі також не сплачені.

В матеріалах справи міститься уточнений розрахунок заборгованості ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" перед ПАТ "АКБ "Львів" (а.с.72-73), долучений до заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 70-71), відповідно до якого заборгованість по тілу кредиту становить 584 569,80 грн. (що відповідає Договору про порядок виконання кредитних зобов'язань), а заборгованість по процентах становить 306 246,50 грн. (304 340,64 грн. згідно Договору про порядок виконання кредитних зобов'язань), яка включає в себе заборгованість по процентах з розрахунку 17% річних з 27.09.2007 року по 14.07.2008 року, заборгованість по процентах відповідно до укладеного додатку №2 до кредитного договору 19,5% річних (з 15.07.2008 року до 02.07.2013р.), а також заборгованість по процентах з розрахунку 1% річних нараховані після 02.07.2013р. до 30.06.2013 року відповідно до договору про порядок виконання кредитних зобов'язань.

Апеляційний суд розцінює дану заяву про уточнення позовних вимог (а.с.70-71) як заяву про зменшення позовних вимог.

Крім того, з поданого розрахунку вбачається, що сума всіх погашених платежів відповідачем з 27.09.2007 року по 30.06.2013 р. становить 666 112,20 грн. (колонка № 7).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та дослідивши наявні в справі матеріали, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, а саме 584 569,80 грн. заборгованості по тілу кредиту та 306 246,50 грн. заборгованості про процентах є правомірною, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини банк має право нараховувати, а позичальник в такому випадку зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

Згідно із поданим уточненим розрахунком позивачем заявлено до стягнення 65 667,46 грн. пені з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року (а.с.70-79).

Відповідач не погоджується із такою сумою пені та періодом її нарахування, зазначає, що право на пеню за тілом кредиту у позивача виникло з 27.09.2010р.

Як зазначалося вище, для врегулювання спору у позасудовому порядку 02.07.2012р. між банком та позичальником було підписано договір про порядок виконання кредитних зобов'язань, в якому визначено розмір та порядок погашення протермінованої кредитної заборгованості за кредитним договором №73 від 27.09.2007р., яка станом на 02.07.2012р. становить 888 910,44 грн, з яких 584 569,80 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту та 304 340,64 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами (кредитна заборгованість).

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. вказаного договору боржник бере на себе зобов'язання сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р. та в термін до 31.12.2012р. сплатити нараховані банком на суму кредитної заборгованості проценти.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим днем прострочки.

Тобто, вказаним договором про порядок виконання кредитних зобов'язань було обумовлено розмір кредитної заборгованості за кредитним договором №73 від 27.09.2007р та строк її погашення, а також зміну розміру процентів за кредитним договором, порядок їх нарахування та погашення.

Однак, у встановлений строк відповідач своїх зобов'язань не виконав, а тому починаючи з наступного дня, а саме з 01.01.2013р. позивач правомірно почав нараховувати відповідачу пеню.

Відтак, апеляційний суд, перевіривши надані розрахунки, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пеня правомірно нараховувалася позивачем відповідно до п.4.3. кредитного договору на тіло кредиту, а також на нараховані проценти в межах шести місяців відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, починаючи з 01.01.2013р. до 30.06.2013р., тому позовна вимога згідно із заявою про уточнення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 65 667, 46 грн. пені є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2013р. у справі за № 914/2161/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів, № 240 від 24.07.2013 р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.09.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Марко Р.І.