Постанова № 33701084, 17.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 року Справа № 5013/241/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Ситниковій М.Ю.

за участю представників сторін:

від ліквідатора: Дьорко А.М, паспорт НОМЕР_1 від 28.10.98, виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області;

від скаржника: ОСОБА_2, довіреність №2634 від 12.09.12, представник;

від Олександрійської об'єднаної Державної податкової інспекції: Сагайдачна В.В., посвідчення серія НОМЕР_2 від 07.11.12, представник;

від ТОВ "Кредекс Фінанс": Кучеренко О.В., довіреність № 07/15-31 від 20.08.13р, представник.

інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит"

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року у справі № 5013/241/12

за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, Кіровоградська область, м. Олександрія

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, Кіровоградська область, м. Олександрія

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року (суддя Коваленко Н.М.) в задоволенні клопотання ліквідатора, арбітражного керуючого Дьорко А.М. про надання згоди судом на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення відмолено, визнано необґрунтованою скаргу кредитора - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", від імені та в інтересах якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії ліквідатора, арбітражного керуючого Дьорко А.М., відмолено в задоволенні вимоги кредитора про усунення арбітражного керуючого Дьорко А.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута, відмовлено в задоволенні клопотання кредитора -Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України, з уточненнями, відмовлено в задоволенні заяви №613 від 17 червня 2013 року кредитора -Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в частині забезпечення позову.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що надання згоди господарським судом на продаж заставного майна має передувати звернення ліквідатора до кредитора, вимоги якого є забезпеченими, та наявність відмови такого кредитора у наданні такого дозволу чи документальних доказів ухилення такого кредитора від надання цього дозволу, заява №16/05 від 16 травня 2013 року ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дьорко А.М. є необґрунтованою та поданою завчасно. Клопотання кредитора про витребування доказів на підставі ст.38 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає, оскільки таке клопотання не містить підстав, з яких вбачається, що ці докази має підприємство чи організація, в даному випадку, ліквідатор банкрута, не містить посилання на існування взагалі таких документів (доказів), крім того, кредитором не зазначено обставини, які можуть підтвердити чи спростувати ці докази, в даний час в межах справи про банкрутство, господарським судом не розглядається господарський спір, подібні дії кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" розцінюються як зловживання процесуальними правами, спрямованими на здобуття доказів на майбутнє у третьої особи з застосуванням повноважень (прав) господарського суду.

Відхиляючи заяву кредитора про забезпечення позову, господарський суд зазначив, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Господарський суд Кіровоградської області визнав необґрунтованою скаргу кредитора на дії ліквідатора, арбітражного керуючого Дьорко А.М., пославшись на те, що доводи кредитора спростовуються матеріалами справи.

Не погодившись з вказаною ухвалою кредитор Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що при повідомленні кредиторів про визнання грошових вимог до банкрута ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Дьорко А.М. в жодному випадку не вказував відповідної черги, в якій визнавав грошові вимоги.

Скаржник вважає, що ліквідатор необґрунтовано включив до реєстру вимог кредиторів вимоги громадянина ОСОБА_10, які підтверджені рішенням Керченського міського суду Автономної республіки Крим від 07 грудня 2012 року у справі №108/9835/12, яке не набуло законної сили.

Банк вважає, що ліквідатор також необґрунтовано визнав грошові вимоги громадянина ОСОБА_12 на суму 2 900 000 грн., громадянина ОСОБА_13 на суму 2 600 000 грн., оскільки ці вимоги заявлені більш ніж через 1 рік після визнання банкрутом громадянина -підприємця ОСОБА_8, вимоги вказаних кредиторів не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Скаржник посилається на те, що в приміщенні банкрута, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється підприємницька діяльність, незважаючи на те, що ліквідатор прийняв на відповідальне зберігання майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, в тому числі приміщення за вказаною адресою,

Збори кредиторів, на яких вирішувалося питання про доцільність створення комітету кредиторів, були призначені на 13 травня 2013 року о 15:00, проте, банк отримав повідомлення про це 13 травня 2013 року о 17:15 год. Скаржник вважає, що безпідставним є твердження суду першої інстанції, що всі кредитори були повідомлені про збори кредиторів, оскільки суд навіть не оглянув поштових повідомлень про отримання кредиторами письмового повідомлення ліквідатора.

Банк посилається на те, що не отримував від ліквідатора повідомлення про проведення торгів з продажу заставного майна.

Скаржник вважає, що господарський суд безпідставно відмовив йому в клопотанні про витребування у ліквідатора доказів, що стосуються продажу заставного майна на аукціоні, який був проведений 16 січня 2013 року. Документи, зазначені в клопотанні №580 від 11 червня 2013 року (з уточненнями №716 від 30 липня 2013 року) мають підтвердити факти порушення прав кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" під час провадження ліквідаційної процедури. Банк не має можливості надати ці докази суду, оскільки вони знаходяться у ліквідатора банкрута, відповідно до повноважень, якими він наділений на підставі ст.25 Закону.

Не погоджується скаржник з відмовою в задоволенні клопотання №613 від 17 червня 2013 року, оскільки провадження у справі про банкрутство врегульоване спеціальним законом та процесуальним законодавством. При цьому, законодавство у своїй сукупності, що регулює питання банкрутства, не виключає подання кредитором заяви про забезпечення позову в рамках справи про банкрутство. Питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом окремо в кожному конкретному випадку. Банк в своїй заяві послався на наявність загрози так як предмети іпотеки передані іншим особам. Заява про забезпечення позову обґрунтована наявністю незаконного відчуження заставного майна, загрози подальшого відчуження цього майна на користь третіх осіб, чергової заміни власника тощо, внаслідок чого порушені права заставного кредитора не будуть поновлені.

Скаржник просить скасувати частково ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні поданих кредитором Акціонерним товариством "Банк Фінанси та кредит" скарги №632 від 21 червня 2013 року на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М., клопотання №580 від 11 червня 2013 року про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України, заяви №613 від 17 червня 2013 року в частині забезпечення позову та задовольнити вказані клопотання і заяви, скаргу в повному обсязі.

Ліквідатор арбітражний керуючий Дьорко А.М. доводи апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу господарського суду законною, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Кредитор банкрута ОСОБА_13 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи скаржника вважає безпідставними, просить залишити ухвалу господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник кредитора Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області в усній формі підтримав заперечення ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М.

17 вересня 2013 року від Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції надійшла заява про заміну Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби іі правонаступником Олександрійською об'єднаною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України.

В додаткових поясненнях на апеляційну скаргу від 13 вересня 2013 року скаржник вказує, що ліквідатором не надано повідомлення про вручення кредитору Акціонерному товариству "Банк" Фінанси та Кредит" повідомлення №21/12 від 21 грудня 2012 року про дату повторного аукціону з продажу заставного майна, що свідчить про грубе порушення ліквідатором законодавства.

Банк вважає, що повідомлення №21/12 від 21 грудня 2012 року про дату повторного аукціону з продажу заставного майна не можна вважати належним, оскільки воно направлено на адресу безбалансового відділення 20 Банку, а ні на адресу головного банку в м. Києві або філії банку в м. Комсомольськ Полтавської області.

Представник кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" в судовому засіданні 17 вересня 2013 року підтримав доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит".

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників присутніх сторін та учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи -підприємця ОСОБА_8 порушено господарським судом Кіровоградської області 21 березня 2012 року за ознаками ст.ст.47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута громадянина -підприємця ОСОБА_8 на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дьорко А.М.

Ухвалою від 23 квітня 2013 року господарський суд продовжив строк ліквідаційної процедури у даній справі на шість місяців.

В судовому засіданні 01 серпня 2013 року предметом розгляду були:

- заява №16/05 від 16 травня 2013 року ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дьорко А.М. про надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення та щодо якого не зареєстровано відомості про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, за вказаним в заяві переліком (т.1 копій матеріалів справи, а.с.123-124).

- клопотання №580 від 11 червня 2013 року кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" про витребування у ліквідатора банкрута фізичної особи -підприємця ОСОБА_8 арбітражного керуючого Дьорко А.М. доказів, що стосуються реалізації заставного майна кредитора Акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" на аукціоні 16 січня 2013 року, включаючи повний звіт про оцінку майна банкрута, а саме: адміністративних приміщень та топкової, розташованих в АДРЕСА_1 та житлового будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_2, здійснену 27 вересня 2012 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт -центр" (т.1 а.с.130 копій матеріалів справи);

- заява №613 від 17 червня 2013 року кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" про забезпечення та вжиття запобіжних заходів, а також забезпечення позову в межах провадження у даній справі (т.2 а.с.152-154 копій матеріалів справи);

- скарги №632 від 21 червня 2013 року кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. (т.1 а.с.170 копій матеріалів справи).

Частина перша статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлює випадки при наявності яких окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

Зокрема, це стосується ухвал у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12).

Згідно ст.41 Господарського процесуального кодексу України розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12).

При цьому, стаття 38 Господарського процесуального кодексу України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлюють можливість оскарження ухвал про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другої статті 106 Господарського процесуального кодексу України. У разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припиненню на підставі статті 80 та частин першої і другої статті 106 Господарського процесуального кодексу України (п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження по оскарженню ухвали господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року в частині незадоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" про витребування доказів на підставі ст.38 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню (ч.1 п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), як помилково порушене.

Заява №613 від 17 червня 2013 року кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" містить вимоги про забезпечення позову (т.1 а.с.152-154 копій матеріалів справи, т4 а.с.137-140).

Вказана заява кредитора вмотивована окрім ст.ст.431-433 також статтями 66-67 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють підстави забезпечення позову, а також заходи до забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI) господарський суд за клопотанням сторін або за своєю ініціативою має право вжити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені ст.67 Господарського процесуального кодексу України.

У виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно -господарську діяльність боржника, тобто не мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

При накладенні арешту на майно чи забороні розпорядження майном господарському суду слід зазначити, щодо якого конкретного майна вживаються заходи забезпечення та які саме дії забороняється вчиняти органам управління боржника.

На даний час справа про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_8 знаходиться в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд Кіровоградської області правомірно відмовив Банку в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та кредит" від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" 21 червня 2013 року звернувся до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. (т.1 а.с.170 копій матеріалів справи, т.5 а.с.156).

Кредитор просив визнати неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. в даній справі і усунути його від виконання обов'язків ліквідатора громадянина -підприємця ОСОБА_8

На думку кредитора неправомірність дій ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. полягала в наступному:

- при повідомленні кредиторів про визнання грошових вимог ліквідатора не вказував до якої черги віднесено грошові вимоги кредиторів;

- в порушення ч.2 ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор не звернувся до банкрута та до цього часу не отримав від нього печатку, документацію та цінності, пов'язані із здійсненням господарської діяльності банкрута;

- банківські рахунки банкрута ліквідатором не закриті, відповідних відомостей до суду ліквідатором не надано;

- ліквідатор арбітражний керуючий Дьорко А.М. не здійснював дії по формуванню та веденню реєстру вимог кредиторів;

- до реєстру вимог кредиторів включені вимоги громадянина ОСОБА_10 на підставі судового рішення Керченського міськсуду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2012 року у справі №108/9835/12 яке не набуло законної сили;

- ліквідатором арбітражним керуючим Дьорко А.М. незаконно визнані грошові вимоги громадян ОСОБА_12 на суму 2 900 000 грн. та ОСОБА_13 на суму 2 600 000 грн., оскільки вони не підтверджені жодними фінансовими документами і заявлені після спливу двомісячного строку, встановленого законом для їх подання;

- ліквідатором не здійснена інвентаризація майна банкрута;

- на об'єктах нерухомості, що належать банкруту та розташовані в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, здійснюється підприємницька діяльність, при цьому, всупереч інтересам кредиторів, кошти, отримані від оренди нерухомості банкрута не включаються до ліквідаційної маси та не йдуть на погашення кредиторських вимог;

- ліквідатором арбітражним керуючим Дьорко А.М. здійснено продаж майна банкрута, яке знаходиться у заставі Банку, при цьому заставного кредитора не було повідомлено про продаж майна, ліквідатор не погоджував з Банком умови реалізації заставного майна;

- заставне майно було продано за значно нижчою ціною, ніж фактична вартість цього майна;

- ліквідатор не надавав Банку інформацію про хід ліквідаційної процедури;

- повідомлення від ліквідатора про проведення зборів кредиторів 13 травня 2013 року о 15:00 год. на яких повинно вирішуватися питання про створення комітету кредиторів надійшло Банку 13 травня 2013 року о 17:00 год., у зв'язку з чим він не зміг взяти участь у зборах кредиторів, ліквідатор не надав протоколу зборів кредиторів Банку на його вимогу.

Порядок розгляду грошових вимог кредиторів визначений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-VI), при цьому відповідні норми діючого законодавства не містять чіткої вказівки щодо обов'язку ліквідатора зазначати в повідомлені кредитора за результатами розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами - черговості задоволення вимог кредиторів. Черговість задоволення вимог кредиторів визначена безпосередньо ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI).

При цьому в жодному документів, який міститься в матеріалах справи, а також в судових засіданнях ліквідатор не спростовував тієї обставини, що грошові вимоги кредитора забезпечені заставою майна боржника і що його вимоги підлягають задоволенню за рахунок такого майна.

Те, що ліквідатор не вчинив жодних дій щодо пошуку матеріальних та інших цінностей банкрута, документації, печатки не відповідає дійсності, оскільки підтверджується запитами направленими ліквідатором ФОП ОСОБА_8 № 24/04 від 24 квітня 2012 року, № 05/07 від 05 липня 2012 року, № 05/09-3 від 05 вересня 2012 року, інвентаризаційними описами, актами приймання - передачі, запитами до реєструючих органів, податкової, ДВС, банківських установ та їх відповідями, витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (вказані документи знаходяться в матеріалах справи), заявою №22/01 від 22 січня 2013 року до Олександрійського МВ УМВС України та відповіддю №23/3054 від 15 березня 2013 року, заявою №23/01 від 23 січня 2013 року до Олександрійського МВ ДАІ при УМВС України та відповіддю №85 від 12 березня 2013 року.

Тобто, доводи в цій частині скарги кредитора спростовується матеріалами справи, зокрема, т.1 а.с.137-147, т.2 а.с.16-17, 91-99, 107-115, 119-120, 137-138, а також поясненнями ліквідатора, з посиланням на відповідні документальні докази, які містяться в матеріалах справи (т.6 а.с.74).

Відповідно до п.7 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-VI) ліквідатором здійснено заходи щодо закриття рахунків банкрута, що підтверджується заявами від 12 вересня 2012 року до банківських установ (вказані документи знаходяться в матеріалах справи) та відповідними довідками банків. При цьому необхідно зазначити, що у банкрута були відкриті рахунки в ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", які були закриті ліквідатором під час ліквідаційної процедури, про що відомо скаржнику - Публічному акціонерному товариству "Банк Фінанси та Кредит".

Реєстр вимог кредиторів сформований ліквідатором та неодноразово наданий до суду, тому твердження скаржника, що ліквідатор не здійснив дії по формуванню та веденню реєстру є безпідставними. В реєстрі вимог кредиторів вказана черга, до якої віднесені грошові вимоги конкретного кредитора.

В судовому засіданні 12 лютого 2012 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд при розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2013 року у даній справі досліджувалося питання щодо включення до ІІ черги задоволення грошових вимог громадянина ОСОБА_10 в розмірі 13 405, 50 грн. Як було встановлено ці вимоги підтверджені рішенням Керченського міськсуду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2012 року, на підставі якого з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_8 стягнено на користь ОСОБА_10 заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 12 832 грн., на користь держави судового збору в сумі 214, 60 грн.

Вказане рішення міськсуду не оскаржене та набрало законної сили, що підтверджує наявність заборгованості банкрута перед громадянином ОСОБА_10 і в цій частині доводи скаржника є не обґрунтованими.

Ліквідатором арбітражним керуючим Дьорко А.М. були визнані кредиторські вимоги ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на загальну суму 5 500 000 грн.

Матеріали справи свідчать, що з заявою про визнання грошових вимог до банкрута фізичні особи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 звернулися до господарського суду та ліквідатора 29 березня 2013 року (т.5 а.с.8,13).

Грошові вимоги вказаних осіб обґрунтовані неповерненням банкрутом громадянину ОСОБА_13 поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 600 000 грн. на підставі укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16 грудня 2007 року (т.5 а.с.12-15) та додаткової угоди від 17 грудня 2008 року, громадянину ОСОБА_12 поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 900 000 грн. на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 22 листопада 2007 року та додаткової угоди від 17 грудня 2008 року (т.5 а.с.9,10).

Надання громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 банкруту грошових коштів у вказаних розмірах обґрунтована копіями розписок від 22 листопада 2007 року (т.5 а.с.11), від 16 грудня 2007 року (т.5 а.с.16).

Визнаючи правомірними дії ліквідатора у визнанні грошових вимог громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13 господарський суд Кіровоградської області вказав, що заборгованість боржника перед кредиторами підтверджена відповідними документами, а також декларацією про доходи банкрута, одержані з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в якій вказано валовий дохід в сумі 7 466 696 грн., що свідчить про відображення позики в податковій звітності банкрута.

Але судова колегія з таким висновком господарського суду не погоджується.

Відповідно до п.6 ст.48 Закону про банкрутство (в редакції до 19 січня 2013 року) копію постанови про визнання громадянина -підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяця.

В заяві ОСОБА_8 про відомих йому кредиторів, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не вказані. Зазначені кредитори з заявами про визнання їх кредиторами у даній справі звернулися поза межами двохмісячного строку.

Втім судова колегія погоджується з твердженням господарського суду, що кредитори не позбавлені права заявляння грошових вимог до банкрута протягом всього строку ліквідаційної процедури.

В той же час за загальною нормою ч.1 ст.14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори, за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошенні про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Отже, грошові вимоги кредиторів до боржника мають бути підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надавали позику банкруту готівкою.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) врегульовано "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (в редакції станом на 13 грудня 2006 року №454, яка діяла на час надання позики).

Згідно абзацу другому п.2.2 вказаного Положення підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

До книг обліку відносяться касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій (п.1.2 Положення).

Відповідно до п.2.6 Положення уся готівка, що находить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Проте, первинними бухгалтерськими документами не підтверджено отримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 від громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13 позик в розмірі 2 900 000 грн. та 2 600 000 грн. відповідно.

Незважаючи на те, що згідно листа Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року №4347 на час отримання позики у боржника був відкритий поточний рахунок в Кіровоградському регіональному управлінні "Приватбанк" (гривневий) та розрахунковий рахунок в філії "Придніпровське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" докази оприбуткування отриманих в позику коштів відсутні (т.2 а.с.127).

Посилання господарського суду на те, що отримання банкрутом грошових коштів від вказаних осіб підтверджується декларацією про доходи банкрута, одержані з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року судова колегія вважає помилковим, оскільки, як свідчить копія декларації за 2007 рік (т.5 а.с.188) валовий дохід в сумі 7 466 696 грн. отримано боржником в результаті здійснення підприємницької діяльності від торгівлі, але позика в загальній сумі 5 500 000 грн. отримана боржником в результаті цивільно -правової угоди, при цьому п.п.1.1,1.2 декларації не відображають отримання боржником позик у вказаній сумі.

Крім того, подані 10 квітня 2013 року громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заяви про визнання вимог у справі про банкрутство №5013/241/12 не оплачені судовим збором, як того вимагає Закон України "Про судовий збір" (т.5 а.с.8,13).

Отже, судова колегія вважає, що ліквідатор арбітражний керуючий Дьорко А.М. без належних правових підстав визнав грошові вимоги громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в загальній сумі 5 500 000 грн. та включив їх до реєстру кредиторів.

Визнання грошових вимог вказаних осіб призвело до штучного збільшення кредиторської заборгованості та кількості кредиторів банкрута.

Згідно пояснень ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. та витребуваних у нього апеляційною інстанцією документів нерухоме майно, що належало банкруту та знаходилося в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у вигляді двоповерхової цегляної адміністративної будівлі з топковою загальною площею 531 кв.м., двоповерхового цегляного житлового будинку загальною площею 429 кв.м. разом з земельною ділянкою загальною площею 1820,6 кв.м. було продано на аукціоні 16 січня 2013 року.

Відповідно до ч.6 ст.31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з врахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону №3795-VI від 22 вересня 2011 року) арбітражний керуючий зобов'язаний повідомити кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду що Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" був належним чином повідомлений про продаж заставного майна на аукціоні 16 січня 2013 року.

Матеріали справи свідчать, що листом №21/12 від 21 грудня 2012 року ліквідатор арбітражний керуючий Дьорко А.М. повідомив Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про те, що аукціон з продажу нерухомого майна відбудеться 16 січня 2013 року о 14:00 год. (т.6 а.с.104).

На підтвердження відправки цього листа ліквідатор надав копію поштової квитанції №5554 від 22 грудня 2012 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні апеляційної інстанції 03 вересня 2013 року (т.6 а.с.105).

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення цього листа Банку.

Як пояснив ліквідатор в судових засіданнях 03 вересня 2013 року, 17 вересня 2013 року повідомлення про вручення листа №21/12 від 21 грудня 2012 року адресату йому не надходило, у зв'язку з чим він не може надати суду докази вручення листа від 21 грудня 2012 року Банку.

Матеріали справи свідчать, що повідомлення №21/12 від 21 грудня 2012 року про проведення аукціону 16 січня 2013 року було направлено ліквідатором на адресу безбалансового відділення №20 Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (м. Кіровоград, вул. Шевченка, 52/31).

Згідно ст.23 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного Банку України.

Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філії та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в встановленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Отож, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Водночас слід ураховувати рекомендації, викладені вп.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Якщо відокремлений підрозділ уповноважений звертатися до господарського суду з позовом від імені юридичної особи, то таке ж право має прокурор за місцезнаходженням цього підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

В реєстрі вимог кредиторів в якості кредитора боржника зазначено головний банк Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Артема, 60.

Згідно Положення про філію "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (затвердженого спостережною радою Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 30 вересня 2009 року) філія є відокремленим структурним підрозділом Банку, вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені Банку на підставі цього положення та довіреності, виданої керуючому філією (т.3 а.с.120 копій матеріалів справи).

Отже, повідомлення про проведення аукціону з продажу заставного майна повинно було надсилатися безпосередньо головному Банку Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ або філії "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Комсомольськ Полтавської області.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що заставний кредитор Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" не був належним чином повідомлений про час, місце та умови продажу заставного майна банкрута.

Аналогічне порушення допущено ліквідатором при скликанні зборів кредиторів на 13 травня 2013 року з метою вирішення питання про доцільність утворення у даній справі комітету кредиторів, на чому наполягав Банк.

Так, повідомлення про скликання зборів кредиторів на 13 травня 2013 року о 15:00 год. було надіслано на адресу безбалансового відділення №20 Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в м. Кіровограді (т.6 а.с.108 -111).

У судовій колегії відсутні підстави надавати правову оцінку законності операцій з продажу майна банкрута, оскільки скаржник, як кредитор, не позбавлений права оскаржити в установленому порядку результати аукціону проведеного 16 січня 2013 року.

Що стосується ціни, за якою продане нерухоме майно банкрута, то статтею 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна та майнових прав вирішуються в судовому порядку, а ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем.

Твердження скаржника, що на об'єктах нерухомості банкрута здійснюється підприємницька діяльність не заслуговують на увагу, тому що не підтверджені належними документальними доказами. Також слід враховувати, що акт огляду заставного майна, складений Банком 30 травня 2013 року, на той час нерухоме майно було продано на аукціоні.

Враховуючи, наявність в діях ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. суттєвих порушень при проведенні процедури ліквідації банкрута, що призвело до порушення прав та законних інтересів заставного кредитора, судова колегія дійшла висновку, що арбітражний керуючий Дьорко А.М. неналежним чином виконував повноваження ліквідатора у даній справі.

Відповідно до статей 31, 30, 32 Закону про банкрутство повноваження ліквідатора можуть бути припинені судом за його заявою, у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (неправомірної поведінки), у випадку неефективних результатів роботи ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Враховуючи суттєві порушення допущені ліквідатором в ліквідаційній процедурі Фізичної особи -підприємця ОСОБА_8, арбітражного керуючого Дьорко А.М. слід припинити його повноваження як ліквідатора та призначити іншого ліквідатора у даній справі.

При цьому, основне провадження у справі про банкрутство здійснюється місцевим господарським судом та лише він наділений виключною компетенцією, зокрема щодо призначення арбітражних керуючих.

Суд апеляційної інстанції не має права самостійно призначити нового ліквідатора у справі про банкрутство, оскільки в такому випадку він перевищує повноваження, передбачені ст.ст.99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, господарський суд Кіровоградської області повинен одночасно припинити повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. та призначити у даній справі іншого ліквідатора.

Згідно ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В оскаржуваній ухвалі господарський суд Кіровоградської області розглянув також заяву ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. про надання згоди судом на продаж рухомого майна банкрута, що є предметом забезпечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс".

Заява ліквідатора обґрунтована відсутністю згоди заставного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" на продаж майна банкрута.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що це клопотання не може бути задоволено, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що ліквідатор до звернення до господарського суду з такою заявою, направляв Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" письмові пропозиції з цього приводу, у зв'язку з чим відсутні підстави вимагати надання дозволу з продажу заставного рухомого майна в примусовому порядку.

Клопотання Олександрійської об'єднаної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області про процесуальне правонаступництво підлягає задоволенню, оскільки внаслідок реорганізації Олександрійської об'єднаної податкової інспекції Державної податкової служби утворено Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Таким чином, при розгляді скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. господарський суд Кіровоградської області неповно з'ясував обставини справи в частині визнання ліквідатором грошових вимог громадян ОСОБА_12 та ОСОБА_13, його висновки щодо належного повідомлення заставного кредитора про проведення аукціону з продажу заставного майна 16 січня 2013 року та повідомлення Банку про скликання зборів кредиторів на 13 травня 2013 року не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим ухвала господарського уду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року в частині визнання необґрунтованою скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. підлягає скасуванню на підставі ч.1 п.п.1, 3 Господарського процесуального кодексу України, в решті ухвалу господарського суду від 01 серпня 2013 року слід залишити без змін.

В частині оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року щодо відмови в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України апеляційне провадження у справі слід припинити. В решті ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року у справі №5013/241/12 залишити без змін.

Керуючись ст.ст.25, 80, 99, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби іі правонаступником Олександрійською об'єднаною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", м. Комсомольськ Полтавської області задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року у справі №5013/241/12 в частині визнання необґрунтованою скарги №632 від 21 червня 2013 року на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М. скасувати.

Пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року у справі №5013/241/12 викласти в наступній редакції:

"2. Задовольнити скаргу №632 від 21 червня 2013 року кредитора Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", м. Комсомольськ Полтавської області на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М.".

Зобов'язати арбітражного керуючого Дьорко А.М. терміново внести зміни до реєстру кредиторів Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_8, виключивши з нього грошові вимоги громадянина ОСОБА_12 в розмірі 2 900 000 грн. (V черга) та громадянина ОСОБА_13 в розмірі 2 600 000 грн. (V черга).

Господарському суду Кіровоградської області вирішити питання щодо припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Дьорко А.М, та призначення у даній справі іншого ліквідатора в установленому порядку.

В частині оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року щодо відмови в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит" про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України апеляційне провадження у справі припинити.

В решті ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01 серпня 2013 року у справі №5013/241/12 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Суддя І.О. Вечірко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 23.09.13 р.)