Рішення № 33700058, 16.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11883/13 16.09.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві

державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду"

про стягнення 744 308,28 грн.

Представники:

від позивача: Лазаренко Ю.Г. - представник за довіреністю № 119 від 01.07.2013 року;

від відповідача: Давидюк О.В. - представник за довіреністю № 11 від 02.01.2013 року;

від третьої особи: Печена Л.Р. - представник за довіреністю № 17 від 10.01.2013 року.

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення 744 308,28 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (абонент за договором) укладено договір № 0820-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року у відповідача виникла заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 688 782,54 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до суду з вимогою про стягнення з комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 688 782,54 грн., 3 % річних в сумі 3 386,08 грн., інфляційних витрат в розмірі 770,14грн., штрафу в розмірі 34 439,13 грн. та пені в розмірі 16 930,39 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11883/13 та призначено розгляд справи на 09.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2013 року, в зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року, а також залучено до участі у справі комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року, в зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладено на 12.08.2013 року.

Розпорядження Голови господарського суду м. Києва від 12.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у відпустці, справу № 910/11883/13 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2013 року, суддею Сташківим Р.Б., справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.09.2013 року.

Розпорядження в.о. Голови господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року, у зв'язку з виходом судді Мудрого С.М. з відпустки, справу № 910/11883/13 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2013 року справу прийнято до провадження.

В судове засідання 16.09.2013 року з'явились представник сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 688 782,54 грн., 3 % річних в сумі 3 386,08 грн., інфляційних витрат в розмірі 770,14грн., штрафу в розмірі 34 439,13 грн. та пені в розмірі 16 930,39 грн., а також 14 886,16 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник від третьої особи заперечує проти заявлених позовних вимог иа просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства..

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

01.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (абонент за договором) укладено договір № 08205-А/2-09 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Відповідно до п.п. 2.2.3 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Положеннями п.п. 2.2.4 договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно п.п. 3.3.1 п. 3.3 договору, абонент зобов'язується надавати повну і достовірну інформацію (дислокацію об'єктів), яка є невід'ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або які знаходяться у його повному господарському віданні, тощо.

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 688 782,54 грн. за надані в період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями актів про зняття показників водолічильників, розшифровок рахунків абонента та дебетово-інформаційних повідомлень.

Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Пунктом 3.13. цих Правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреб, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Твердження відповідача викладені у відзиві позовну заяву не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться Акти "Про зняття показань з приладу обліку", які складені та підписані сторонами за спірний період, в яких зафіксовано обсяг наданих послуг за Договором. Відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартості наданих послуг у порядку, передбаченому п.п.2.2.4 договору, заперечень не надавав. Зокрема, відповідні докази направлення відповідачем позивачу письмового повідомлення про незгоду щодо певної кількості або вартості отриманих послуг у спірний період, а також відповідні докази направлення відповідачем свого представника з обґрунтовуючими документами до позивача для проведення звіряння та підписання акту, останнім до матеріалів справи не додані.

Крім того, лише відсутність теплових пунктів (котелен, бойлерів) на балансі відповідача не є підставою для відмови в оплаті, оскільки відповідно до абз. 1 пункту 3.13 Правил користування суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потребу, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. В той же час, згідно умов договору № 2 на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 31.03.2008 року, укладеного між відповідачем та третьою особою, відповідач був уповноважений здійснювати обслуговування переданого йому житлового та нежитлового фонду, а також зобов'язаний був укласти з виробниками договори на постачання комунальних послуг на об'єкти, що передані йому в обслуговування (пункти 1, 3.15 наведеного договору). До того ж, на обслуговуванні у відповідача перебувають вбудовані у житлові будинки бойлери, про що він інформував позивача і які включені до дислокацій до договору. В свою чергу, бойлери, що становлять собою невід'ємну частину внутрішньобудинкового обладнання будинків, є вбудованими і не можуть перебувати в обслуговуванні іншого підприємства, оскільки на баланс/обслуговування може передаватися лише вся будівля, а не окремі її частини, що підтверджується листом Головного управління комунальної власності м. Києва від 08.10.2010 року № 042/8/90-7449, яке на запит ПАТ "АК "Київводоканал" повідомило, що житлові будинки із вбудованими тепловими пунктами зараховуються до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до комунальної власності м. Києва без відокремлення вартості теплових пунктів від власності будинку.

При цьому, згідно п. 1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (виробник).

Згідно приписів ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1) Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч. 3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпечення енергією будь-яких споживачів, у том числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Разом з тим, у даній справі спір виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору (копії наявні в матеріалах справи), а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач у своєму відзиві на позов та доповненнях до нього. А відтак, правовідносини сторін регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Фактично умовами спірного договору не передбачено розподіл послуг, які надаються позивачем відповідачу, на постачання холодної води та постачання холодної води на підігрів. При цьому згідно договору показники знімаються з приладів обліку, зареєстрованих позивачем (п.п. 2.1.1 договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 року в період з 01.11.2012 року по 31.03.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 688 782,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 930,39 грн. нараховану за період з 20.11.2012 року по 31.03.2013 року, штраф в розмірі 34 439,13 грн., 3 % річних в розмірі 3 386,08 грн. нарахованих за період з 20.11.2012 року по 31.03.2013 року та інфляційні витрати в розмірі 770,14 грн. нарахованих за період з 01.11.2012 року по 31.01.2013 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовилися сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п. 4.6. договору).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 року в розмірі 688 782,54 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних в сумі 3 386,08 грн., інфляційних витрат в розмірі 770,14грн., штрафу в розмірі 34 439,13 грн. та пені в розмірі 16 930,39 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 4А, ідентифікаційний код 35756971) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 688 782 (шістсот вісімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят два) грн. 54 коп., 3 % річних в сумі 3 386 (три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 08 коп., інфляційні витрати в розмірі 770 (сімсот сімдесят) грн. 14 коп., штраф в розмірі 34 439 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 13 коп. та пеню в розмірі 16 930 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 39 коп., а також судовий збір в розмірі 14 886 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 17 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.09.2013 року

Суддя С.М. Мудрий