Ухвала суду № 33696956, 10.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6047/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 у справі за його адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати постанову Державної виконавчої служби України №15144693 від 29.03.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 позов задоволено частково: скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №15144693 від 29.03.2013 в частині стягнення виконавчого збору в сумі 2 349 840, 08 грн. (два мільйони триста сорок дев'ять тисяч вісімсот сорок гривень вісім копійок); в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 29.03.2013 прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору ВП №15144693 в розмірі 2 801 180, 91 грн. Стягнення вказаного виконавчого збору мотивовано у постанові від 29.03.2013 невиконанням боржником добровільно у семиденний строк рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2009 згідно наказу № 15/47-09-1800, який видано 11.08.2009.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що виконавчий збір підлягає стягненню з позивача виходячи з суми стягнення, яка становить 4513408,30 грн., оскільки остання і не була погашена боржником в строк для добровільного виконання рішення суду. Отже, належна сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню з позивача становить 451340,83 гривень (4513408,30*10%), а не 2 801 180, 91 грн., як протиправно визначив відповідач. З огляду на це, оскаржувана постанова не може вважатися правомірною в цілому, а тому підлягає скасуванню в частині 2 349 840,08 гривень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем прийнято постанову №15144693 від 29.03.2013 з порушенням норм чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2009 у справі №15/47-09-1800 стягнуто з КП «Теплопостачання міста Одеси» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Газ України») основний борг за поставлений природний газ у сумі 23498400,81 грн., пеню в розмірі 1961536,59 грн., 2281806,90 грн. - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 244446,81 грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009.

11.08.2009 на виконання вищезазначеного рішення був виданий наказ.

08.10.2009 відділом примусового виконання рішень ДВС України прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №15144693 стосовно виконання вищезазначеного рішення, та запропоновано позивачу виконати його самостійно в семиденний строк.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 05.10.2009 по справі 15/47-09-1800, виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2009 було зупинено до закінчення перегляду справи № 15/47-09-1800 в касаційному порядку.

На підставі ухвали Вищого господарського суду України від 05.10.2009 по справі 15/47-09-1800 відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою від 10.11.2009 зупинив виконавче провадження ВП №15144693.

28.07.2010 постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служи було поновлено виконавче провадження ВП №15144693 у зв'язку з прийняттям постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2009, якою постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 у справі №15/47-09-1800 залишено без змін.

У відповідності до положень ст. 25, п. 6 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що не дивлячись на фактичні часові проміжки між винесенням процесуальних документів у виконавчому провадженні та відповідних судових рішень, фактичний перебіг строку на добровільне виконання розпочався з 28.07.2010 - дня поновлення виконавчого провадження ВП №15144693.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних статей закону дає підстави дійти висновку суду про те, що базою нарахування виконавчого збору є сума, яка підлягає стягненню. Тобто, якщо боржником в добровільному порядку частково виконано майнову вимогу до спливу строку на добровільне виконання рішення суду, то виконавчий збір повинен розраховуватися з суми не сплаченого самостійно боржником залишку. Адже часткова сплата боргу до закінчення 7-денного строку зумовлює примусове стягнення грошових коштів лише в тій частині, яка не покриває розміру стягнення з урахуванням добровільно виконаного боржником.

Вказана позиція відображена й у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010.

Таким чином, отримавши листа боржника від 08.11.2012 № 02/02-691, яким державного виконавця було повідомлено про погашення боргу за рішенням суду в повному обсязі станом на вказану дату, держаний виконавець для правильного прийняття рішення по суті щодо наявності/відсутності підстав для стягнення виконавчого збору повинен був вчинити дії для з'ясування цих обставин, а саме: терміни і розміри погашення боргу. Однак, вказаного відповідачем не було зроблено. Доказів про зворотнє суду не надано, а матеріали виконавчого провадження таких не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виконавчий збір підлягає стягненню з позивача виходячи з суми стягнення, яка становить 4513408,30 грн., оскільки остання і не була погашена боржником в строк для добровільного виконання рішення суду. Жодних доказів та обставин того, що сума заборгованості станом на 28.07.2010 становить іншу суму ніж зазначено вище, відповідачем суду не надано, а тому колегія суддів бере до уваги відомості довідки від 19.04.2013 № 234 боржника, підписаної відповідальними особами позивача. Отже, належна сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню з позивача становить 451340,83 гривень (4513408,30*10%). З огляду на це, оскаржувана постанова державного виконавця не може вважатися правомірним в цілому, а тому підлягає скасуванню в частині 2349840,08 гривень, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 16.09.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.