Постанова № 336969, 03.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2006 р.

Справа № 7/244-3498

12 год. 20 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галич Агро-Cтек”, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, 46000

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

за участю представників сторін:

позивача: Бабій Сергій Арсенович –довіреність б/н від 21.08.06р.;

відповідача: Хома Ірина Остапівна –довіреність № 17144/7/10-015 від 16.03.06р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Галич Агро-Стек” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000272304/0/12861 від 06.03.2006р., № 0000272304/1/20288 від 05.04.2006р., № 0000272304/2/32924 від 01.06.2006р. та № 0000272304/3/51401 від 16.08.2006р. прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією в частині визначення товариству податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 132700,26 грн. основного платежу та 66350,13 грн. штрафних санкцій.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної планової документальної перевірки № 1876/23-130/31490594 від 01.03.2006р. проведеної на предмет дотримання ТОВ «Галич Агро-Cтек”, вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 30.09.2005р. , яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим товариству правомірно визначено податкове зобов’язання по податку та штрафних санкціях.

Представником відповідача заявлено в засіданні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи № 14/65-980 за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними господарського зобов’язання по купівлі-продажу зерна пшениці на суму 50000,40 грн. між УПП „Укртехмаш” та ТзОВ „Галич Агро-Стек”, провадження у справі якої зупинено і матеріали справи направлені в прокуратуру Тернопільської області.

Представник позивача заперечує проти заявленого клопотання посилаючись на його безпідставність.

Суд, розглянувши клопотання, постановив ухвалу про його відхилення за відсутності підстав які унеможливлюють розгляд даної справи( п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000272304/0/12861 від 06.03.2006р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Галич Агро-стек” визначено суму податкового зобов’язання: 142165 грн. податку на додану вартість та 71082,50 грн. штрафних санкцій.

Як зазначає інспекція, підставою для визначення оспорюваної позивачем 132700,26 грн. суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та 66350,13 грн. штрафних санкцій, згідно акту позапланової виїзної документальної перевірки № 1876/23-130/31490594 від 01.03.2006р. стало порушення товариством пп. 7.2.1. п. 7.2.,пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в жовтні 2005р. 8333,40 грн. суми ПДВ по податковій накладній виданій УПП „Укртехмаш”, яка не підписана керівником цього підприємства, що є порушенням п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної” та 124366,86 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ТзОВ „Західенерго” у вересні, жовтні 2004р., травні 2005р., оскільки сплачені суми податку не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавців, а тому податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції. Також просить суд звернути увагу на те, що : станом на момент оформлення акту перевірки від 01.03.2006р., перевірити наявність в ТзОВ „Західенерго” документів , що підтверджують фінансово –господарську діяльність виявилося неможливим ,у зв’язку з їх викраденням з машини директора товариства; керівником і єдиним засновником УПП „Укртехмаш” є Гнатюк Михайло Євгенович, який не міг брати участь у господарських операціях , так як помер 12.07.2005 року.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що: - згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості продукції сум ПДВ є податкова накладна; - товариство віднесло до валових витрат вартість одержаних по усній домовленості матеріальних цінностей від ТзОВ „Західенерго” та УПП „Укртехмаш” на підставі первинних документів, які підтверджують її виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку.

В процесі апеляційного оскарження прийнятих інспекцією рішень, податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну перевірку, результати якої оформлені актом перевірки № 13308/23/430/31490594 від 20.07.2006р., яким підтверджено результати перевірки викладені в акті № 1876/23-130/31490594 від 01.03.2006р.. На підставі зазначених актів перевірки, за результатами розгляду скарг позивача інспекцією прийняті податкові повідомлення –рішення № 0000272304/1/20288 від 05.04.2006р., № 0000272304/2/32924 від 01.06.2006р. та № 0000272304/3/51401 від 16.08.2006р., якими підтверджені підстави та суми визначених податкових зобов’язань за попередніми рішеннями та встановлено новий граничний строк його сплати: 10 –день від дня їх одержання.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181, шляхом прийняття

податкових –повідомлень рішень на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень посилається на акт перевірки № 1876/23-130/31490594 від 01.03.2006р., який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення товариством норм чинного законодавства зазначених в рішеннях та підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 132700,26 грн. основного платежу та 66350,13 грн. штрафних санкцій , оскільки:

1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки № 1876/23-130/31490594 від 01.03.2006р. на підставі якого прийняте оскаржуване повідомлення-рішення, податковий кредит товариством сформовано на підставі даних податкових накладних:

- № 30 від 13.09.2005р. виданої УПП „Укртехмаш” на підтвердження поставки по накладній №1309-01 від 13.01.2005р. пшениці вартістю 50000 грн. в тому числі ПДВ 8333,40 грн., яка оплачена 13.01.2005р.;

- виданих ТзОВ „Західенерго” на підтвердження поставки засобів хімічного захисту :

- № 02/09-2 від 02.09.2004р. поставка по накладній №02/09-2 від 02.09.2004р. вартістю 149726,04 грн. в тому числі ПДВ 24954,34 грн.;

- № 05/10-2 від 05.10.2004р., поставка по накладній №504/5-5 від 04.05.2005р. вартістю 18140,30 грн. в тому числі ПДВ 3023,38грн.;

№ 505/4-6 від 04.05.2005р., поставка по накладній №504/4-6 від 05.10.2005р. вартістю 56303,94 грн. в тому числі ПДВ 9384грн.;

.- №505/6-5 від 06.05.2005р., поставка по накладній №505/6-5 від 06.05.2005р. вартістю 284330,40 грн. в тому числі ПДВ 47388,40грн.;

-№ 505/12-4 від 12.05.2005р. поставка по накладній №505/12-4 від 12.05.2005р. вартістю 58600 грн. в тому числі ПДВ 9766,67грн.;

- № 505/20-7 від 20.05.2005р. поставка по накладній №505/20-7 від 20.05.2005р. вартістю 3300,42 грн. в тому числі ПДВ 550,07грн.;

- № 505/20-9 від 20.05.2005р., поставка по накладній №505/20-9 від 20.05.2005р. вартістю 117200 грн. в тому числі ПДВ19533,33грн.;

- № 505/30-9 від 30.05.2006р., поставка по накладній №505/30-9 від 30.05.2005р. вартістю 58600 грн. в тому числі ПДВ 9766,67 грн.. На виконання грошового зобов’язання позивачем частково перераховано кошти, у зв’язку з чим у нього рахується заборгованість перед ТзОВ „Західенерго» в сумі 512328,98 грн.. Слід зазначити , що наявність заборгованості по отриманій продукції не обмежує право платника податку формувати податковий кредит , який складається як з сплачених так і нарахованих сум податків ( пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ).

Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру ТзОВ „Західенерго” зареєстроване платником ПДВ 05.05.2004р., УПП «Укртехмаш»зареєстроване 08.07.2004р., про що їм видано свідоцтва платника ПДВ, які станом на 01.08.2006р. не анульовані і суб’єкти господарської діяльності не виключені з Реєстру платників ПДВ, а отже мали право як юридичні особи та платники ПДВ складати податкові накладні.

Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, що не заперечується інспекцією, а тому посилання в рішенні на порушення підприємством пп.7.2.1. та п.7.4.1.ст.7 Закону про ПДВ, є безпідставним.

Зазначені обставини також підтверджені і в акті невиїзної позапланової перевірки № 13308/23/430/31490594 від 20.07.2006р., проведеної на предмет взаєморозрахунків товариства з ТзОВ „Західенерго ЛТД” та УПП „Укртехмаш” за період з 01.04.2004р. по 31.10.2005р., який не був підставою для прийняття рішень.

2.Доводи відповідача щодо того, що накладна № 1309-01 від 13.09.2005р., податкова накладна № 30 від 13.09.2005р. підписана факсимільним підписом керівника УПП „Укртехмаш” Гнатюк М.Є., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, судом відхиляються, так як:

- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис –це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів:

- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ, які не містять прямої заборони чи вказівки про обов’язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку).

- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та пп. 2.5. п. 2. „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами осіб уповноваженими платниками податків здійснювати операції по поставці. Податкова інспекція не довела належними та допустимими доказами, що від УПП „Укртехмаш” діяли не уповноважені особи. Згідно ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Доказів, що підтверджують особу та її вину в порушені господарської компетенції УПП «Укратехмаш», податкова інспекція суду не надала .

3. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені (нараховані) суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення підприємству податкових зобов’язань по податку на додану вартість та штрафних санкціях, висновки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків

до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення визнаються нечинними.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000272304/0/12861 від 06.03.2006р., № 0000272304/1/20288 від 05.04.2006р., № 0000272304/2/32924 від 01.06.2006р. та № 0000272304/3/51401 від 16.08.2006р. прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Галич Агро-Стек” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 132700,26 грн. основного платежу та 66350,13 грн. штрафних санкцій.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „15” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник