Ухвала суду № 33696352, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р. Справа № 10538/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Захід Франко Груп" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

17.11.2008 року представник ТОВ "Захід Шоп Груп" звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932304/1 від 07 листопада 2008 р.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року допущений до участі у справі правонаступник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Франко Груп".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, зафіксовані в акті перевірки від 01.10.2008 року, є необґрунтованими, оскільки визначення сум податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за червень 2008 року відбувалось у відповідності до вимог пп. 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Посилання відповідача на те, що операції з реалізації товару були здійснені на території України за цінами нижче звичайних, оскільки митна вартість товарів, що визначена митним органом, є значно вищою, є безпідставними, так як відповідачем не доведено того, що ціна договору, згідно якого здійснювалась реалізація продукції, не відповідає рівню звичайної ціни, як це передбачено пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а ототожнення термінів "митна вартість" та "звичайна ціна" є необґрунтованими, а тому безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54189,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську №0000932304/1 від 07 листопада 2008 р.

Представник Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за перевірений період позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2008р. в сумі 54650,00 грн., проте фактично оплачено постачальникам у попередніх податкових періодах тільки 461,00 грн. Позивач по справі отримав у в травні 2008 року товар, імпортований з-за кордону від нерезидента, фактурна вартість якого становить 1750237,03 грн., митна вартість отриманого товару оцінена в сумі 2130076,40 грн., при цьому нараховано ПДВ в сумі - 475275,97 грн. та мито в сумі - 246303,20 грн. У подальшому позивачем було реалізовано імпортований товар з цінами нижче митної вартості - 2526522,0грн. в т.ч. ПДВ 421087,0грн. Реалізувавши товар за цінами нижче придбання (нижче митної вартості), платник включив до податкового зобов'язання суму податку на додану вартість за місяць травень 2008 року у розмірі 421087,0 грн., занизивши при цьому податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54189,0 чим порушив вимоги пункту 4.3 статті 4 Закону № 168/97- ВР: «Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не меншої митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування». З урахуванням того, що законодавець розмежовує порядок визначення бази оподаткування в залежності від виду операцій, порядку розрахунків за проведену операцію та походження товару, то визначена пунктом 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України, є єдиною для всіх операцій, що здійснюються з такими товарами. Нормою п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість); передбачено, що сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, при цьому звітним є період за який платник зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п.1.5 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість») - що становить окремий звітний місяць. Тобто, сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань окремого звітного періоду. Таким чином, позивачем по справі завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2008р. на суму 54189,0грн., а сума бюджетного відшкодування за червень 2008 складає 461,0 грн., як різниця значень податкового кредиту та податкових зобов'язань попереднього звітного періоду, яка оплачена позивачем у попередніх податкових періодах.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведена перевірка ТОВ "Захід Шоп Груп" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2008 року. За результатами перевірки складений акт №13090/23-4/34624177 від 01.10.2008 року. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932304/0 від 07.10.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 54650, 00 грн.

З акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено такі порушення: п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивачем 17.10.2008 року було подано апеляцію на зазначене вище податкове-повідомлення рішення. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0000932304/0 від 07.10.2008 року залишено без змін та направлене нове податкове повідомлення-рішення №0000932304/1 від 07 листопада 2008 року.

ТОВ "Захід Шоп Груп" отримав у травні 2008 року товар, імпортований з-за кордону від фірми-нерезидента "Beijing Fuyitong International Transportation co. LTD" (Китайська Народна Республіка) на загальну суму 1750237,03 грн., митна вартість якого оцінена в сумі 2130076,40 грн., з нарахуванням податку на додану вартість в сумі 475275,97 грн. та мита в сумі 246303,20грн.

Вказаний товар в подальшому було реалізовано на території України на суму 2517933,36 грн., в тому числі ПДВ 419655,56 грн. В подальшому ТОВ "Захід Шоп Груп" було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року, у відповідності до якої було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 54650,00грн. Дані обставини не заперечуються сторонами, а тому доказуванню не підлягають відповідно до ч.3 ст.72 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників відповідача, підставою для зменшення податкового зобов'язання податковим органом, на думку відповідача, стала реалізація позивачем товарів, за ціною нижчою, ніж звичайна ціна на вказаний вид товарів, яку податковий орган ототожнює з митною вартістю таких товарів.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст.1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає вищезазначена норма, ТОВ "Захід Шоп Груп" продавав товари народного вжитку у період, що перевірявся, а доводи податкового органу про порушення підприємством п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

"Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації", затверджена наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18.04.2002 року №207), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.05.2002 року за №462/6750 дає наступне визначення терміну "Митна вартість": "Митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положення Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" митна вартість - це нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Таким чином, митна вартість являє собою базу проведення нарахувань митних платежів (податків, зборів). Чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

У відповідності до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Податковий орган не мав правових підстав, передбачених п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб передбачений Законом.

Таким чином, сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, позивач мав право на податковий кредит згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Нарахування податкових зобов'язань на товари народного вжитку (одяг), що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з їх митної вартості є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства. При цьому, посилання відповідача на п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", як на підставу застосування митної вартості для визначення звичайних цін на товари у спірному випадку, є необґрунтованим, оскільки вказана норма регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість для товарів, що імпортуються на територію України, на момент перетину митного кордону України.

При прийняті рішення, судом також приймається до уваги висновок судово-економічної експертизи №4062 від 21.11.2008 року, яка призначена постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Івано-Франківській області по кримінальній справі №199997, порушеної відносно директора ТОВ "Захід Шоп Груп" за фактом замаху на розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем за ст.ст. 15 ч.2, ч.5 191 КК України.

Зокрема, з висновку судово-економічної експертизи вбачається, що експертом не підтверджується документальна обґрунтованість зменшення податковим органом заявленої ТОВ "Захід Шоп Груп" сум бюджетного відшкодування (ПДВ) за травень 2008 року, тобто періоді, що передував звітному, в тому числі вказані висновки стосуються і заниження, на думку податкового органу, позивачем податкових зобов'язань на суму 54189,00 грн.

Крім цього, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по справі №2а-5380/08/0970 залишено без змін постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у вказаній справі за позовом ТОВ "Захід Шоп Груп" до ДПІ в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення рішення № 0000772304/1 від 23.09.2008 року. Вказаними постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду підтверджено правомірність дій позивача щодо визначення податкових зобов'язань із податку на додану вартість за травень 2008 року та безпідставність ототожнення відповідачем понять "митна вартість" та "звичайна ціна" при визначенні вартості товарів, які реалізуються на території України.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання представника відповідача на Меморандум ДПА Народної Республіки Китай з якого вбачається, що між ТОВ "Захід Шоп Груп" та фірмою Beijing Fuyitong International Transportation co. LTD (Китайська Народна Республіка) протягом 2007-2008 року не було жодних бізнес стосунків, оскільки вказаний Меморандум не містять підпису уповноваженої посадової особи ДПА Народної Республіки Китай та печатки даної установи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі № 2a-6070/08/0970 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук