Постанова № 33691550, 19.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 року Справа № 912/734/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Турбуєва А.О.

за участю представників сторін:

представник позивача: Бабій Ю.В.

представник відповідача: Зуб Г.Ю., Квашу О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест", Кіровоградська область, м. Світловодськ,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2013 р. у справі №912/734/13

за позовом: приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", м.Запоріжжя,

до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест", Кіровоградська область, м. Світловодськ,

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" про визнання недійсним договору №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, укладеного між ПрАТ "Завод напівпровідників" та ТОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест", з огляду на те, що спірний договір суперечить Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2013р. по справі №912/734/13 (суддя -Шевчук О.Б.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, укладений між приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників" та товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" на користь акціонерного товариства "Завод напівпровідників" - 1147,00 грн. судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що на момент укладання спірного договору відповідач зобов'язаний був стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу.

Суд вказав, що недотримання цієї обов'язкової норми свідчить про недотримання сторонами в момент укладення договору №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. З посиланням на вищевказані норми права, ТОВ Спільне Українсько - Польське підприємство «Ай. Ті. Джі - Інвест», м. Світловодськ, звернулось з позовом до ПАТ «Завод напівпровідників», м. Запоріжжя, про стягнення суми 21 740 488 грн. 97 коп. за договором поворотної безпроцентної фінансової допомоги за договором №АТДІ - 3/11Д-30 від 22.06.2011р. Також суд вказав, що в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як надання фінансових послуг, а відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

За результатами розгляду вказаного позову господарським судом Запорізької області 20.05.2013р. було винесено рішення по справі №908/1135/13, відповідно до якого з ПАТ «Завод напівпровідників», м. Запоріжжя, на користь ТОВ Спільне Українсько - Польське підприємство «Ай. Ті. Джі - Інвест», м. Світловодськ, стягнуто суму боргу 21 573 510 грн.; 3% річних - 123831 грн. 95 коп.; інфляційні втрати - 43147 грн. 02 коп. та судові витрати по справі.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2013р. у справі № 912/734/13, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, недоведеності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №912/734/13 від 03.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 06.08.2013р. представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу; представник позивача просить рішення суду залишити без змін. По справі оголошено перерву до 19.09.2013р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 19.09.2013р. представники відповідача підтримали свою апеляційну скаргу; представник позивача просить рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2011 р. між ТОВ УСПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" (позикодавець) та ПрАТ "Завод напівпровідників" (позичальник) укладено договір №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу (надалі - договір від 22.06.2011 р.), пунктом 1.1 якого передбачено, що позикодавець надає позичальникові поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 21573510,00 грн. строком до 30.09.2011 р., а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.2 договору від 22.06.2011 р., позикодавець не має права на одержання з позичальника відсотків на суму фінансової допомоги; фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок позичальника; допускається надання фінансової допомоги частковими платежами; датою надання фінансової допомоги є дата здійснення першого платежу як фінансової допомоги на поточний рахунок позичальника.

Крім того, 30.08.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р., відповідно до якої пункт 1.1 договору викладено в іншій редакції, а саме: "Позикодавець надає позичальникові поворотну безпроцентну фінансову допомогу у розмірі 21573510,00 грн. строком до 10.01.2013 р., а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених даним договором 10.01.2013 р."

Також, розділом 3 договору від 22.06.2011 р., сторони встановили порядок повернення фінансової допомоги. Відповідно до п. 3.1 договору від 22.06.2011 р., повернення фінансової допомоги здійснюється позичальником шляхом банківського переказу на поточний рахунок позикодавця коштів у розмірі суми отриманої фінансової допомоги. Позичальник має право повертати отримані кошти частинами. Згідно з п. 3.2 позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманої фінансової допомоги в строк, зазначений у п. 1.1 даного договору.

Сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем фінансової допомоги (як у цілому, так і частково) і діє до настання строку, зазначеного в п. 1.1 цього договору. Закінчення терміну дії договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, а також від обов'язку виконати прийняті на себе відповідно до договору зобов'язання (п. 6.2 договору від 22.06.2011 р.).

Позовні вимоги по даній справі мотивовані тим, що згідно вимог ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 5 частини 1 цього Закону передбачено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Із аналізу положень пунктів 1, 5-7 ст. 1, ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вбачається, що відповідач не є фінансовою установою та учасником ринків фінансових послуг.

Позивач вказав, що відповідно до п. 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 р. №5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 р. за №477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Також позивач послався на те, що в силу вимог ч. 2 ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, які, в свою чергу, зобов'язані стати на облік у Спеціально уповноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового моніторингу (п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону).

За думкою позивача, на момент укладення спірного договору відповідач зобов'язаний був стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу, а недотримання цієї обов'язкової норми свідчить про недотримання сторонами в момент укладення договору №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З доводами позивача не можливо погодитись, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 71 ЦК України. Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Фінансовою послугою, відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Надання коштів у позику за ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визнається різновидом фінансових послуг та передбачає спеціальний суб'єктний склад надавача таких послуг; визначальною ознакою надання позики, як фінансової послуги, є здійснення її з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості активів. За статтею 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Таким чином, ТОВ спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" не є фінансовою установою в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не внесено до відповідного реєстру. Слід звернути увагу на те, що між сторонами укладено договір про безпроцентну фінансову допомогу, тобто договір укладено не є метою отримання позикодавцем прибутку. Доводи позивача про необхідність ліцензування такої послуги є помилковим, оскільки ст. 34 Закону передбачає ліцензування діяльності саме фінансових установ (в розумінні ст. 1 Закону), а не всіх учасників ринків фінансових послуг.

Вказаний факт був встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. у справі 908/1135/13 за позовом ТОВ «Українсько - Польське підприємство «Ай.Ті.Джі - Інвест» до ПАТ «Завод напівпровідників» про стягнення суми 21 740 488 грн. 97 коп. за договором №АТДІ - 3/11Д-30 від 22.06.2011р. Таким чином, цей факт має преюдиціальне значення та не підлягають доведенню повторно (ст. 35 ГПК України).

За вказаних обставин, підстави для визнання недійсним договору №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011р. відсутні, тому в задоволенні позову необхідно відмовити. Таким чином, рішення суду необхідно скасувати відповідно до п.1, п.3 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,104,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест", Кіровоградська область, м.Світловодськ, - задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2013 року по справі №912/734/13, - скасувати. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест", Кіровоградська область, м. Світловодськ про визнання недійсним договору - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 24.09.2013р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько