Рішення № 33688839, 16.09.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/8237/13-ц

Номер провадження 2/123/2939/2013

16.09.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді - Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ «Октябрьський вино-коньячний завод» звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначає, що 24 грудня 2012р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, який позивач вважає укладеним з грубим порушенням норм чинного законодавства, обмежує його права і законні інтереси і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 10 травня 2012 року задоволено позовну заяву ЗАТ «Жовтневий винно-коньячний завод» до ОСОБА_1, третя особа - споживчий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ВАШ ВИБІР» про стягнення суми боргу в розмірі 1015130 гривень 02 копійки, в забезпечення виконання якого ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя по справі № 2/0109/1065/2012

на зазначену вище квартиру було накладено арешт з метою можливого звернення стягнення на належне ОСОБА_1 майно. При ухваленні рішення Київського районного суду

м.Сімферополя від 10.05.2012 року арешт з спірної квартири не знімався.

На сьогодні стягнення на користь ЗАТ «Жовтневий винно-коньячний завод» - не закінчено. Проте, квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 продана на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2012 року, відповідно до пункту 4.1 якого, продавець заявляє і гарантує, що предмет цього договору до його укладення: нікому іншому не відчужене; в спорі і під заставою не перебуває; правами третіх осіб не обтяжений; не внесений до статутного капіталу господарських товариств; прихованих дефектів не має; квартира не є предметом спадкового договору; договір вчиняється у формі, встановленій законом.

Однак гарантії продавця на момент укладання угоди не відповідали дійсності, оскільки квартира АДРЕСА_1 була забезпеченням позову у цивільній справі № 2/0109/1065/2012 та перебувала під арештом.

Таким чином, продавець ОСОБА_1 ввів в оману покупця ОСОБА_2 в момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, щодо предмета угоди.

Тому, на підставі ст.. 230 ЦК України, позивач вважає, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна підлягає визнанню недійсним із застосуванням подвійної реституції, тобто повернення сторін в первісний стан.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, посилаючись на те, що позивач не може звертатися до суду із такими вимогами, оскільки він не є стороною цього договору. Більш того, ОСОБА_2 не бажає оспорювати цій договір, оскільки не вважає, що умовами цього договору її введено в оману.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали інвентарної справи № 10324, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 57 ЦПК України, передбачено, що доказами по справі є будь які фактичні данні, на підставу яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини які мають значення для вирішення справи, ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказах, речових доказах, зокрема звуко- та відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаються одні та відхиляються інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказане положення також закріплено і ст. 60 ч. 4 ЦПК України.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що 24 грудня 2012р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером - 698 ( ас. 11-15).

Зі змісту якого вбачається, що відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 23.06.2011 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на підставі Рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 27.05.2011 року номер - 1032. що Витягом про державну реєстрацію прав Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" № 30401605 від 23.06.2011року, реєстраційний номер: 33975668, номер запису: 4012 в книзі: 372.

Позивач по справі - ЗАТ «Жовтневий винно-коньячний завод» вважає що даний договір купівлі-продажу укладено з грубим порушенням норм чинного законодавства, обмежує його права і законні інтереси і підлягає визнанню недійсним, оскільки заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 10 травня 2012р. У справі №2/0109/1065/2012 задоволено позовну заяву ЗАТ «Жовтневий винно-коньячний завод» до ОСОБА_1, третя особа - споживчий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ВАШ ВИБІР» про стягнення суми боргу в розмірі 1015130 гривень 02 копійки (ас. 16-18).

Вказаним рішення було встановлено, що Господарським судом АРК від 27.12.2010р. винесено постанову по справі № 5002-23/5965-2010 про відкрита спрощеної ліквідаційної процедури банкрутства відносно ЗАТ «Жовтневий вино - коньячний завод». Призначено ліквідатора боржника - арбітражний керуючий Юрченко Д.Ю. Відповідно до вимог чинного законодавства ліквідатором проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, балансу рахунків підприємства - боржника. В результаті перевірки виявлено, що за підприємством числиться дебіторська заборгованість у сумі 1015130,02 грн., яка утворилася за період з 05.02.2008р. по 13.04.2009р. Грошові кошти перераховувалися ПК «ЖБК «ВАШ ВИБІР» на нове будівництво квартири АДРЕСА_1, право власності на яку чомусь було зареєстровано за ОСОБА_1, у зв'язку з чим, позивачу було завдано збитків.

Вказані обставини не підлягають доказуванню в порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

При зверненні до суду з вказаним позовом, ліквідатором було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 майно - квартиру АДРЕСА_1, яке було задоволено відповідною ухвалою суду.

При ухваленні рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 10.05.2012 року про стягнення боргу - арешт з зазначеного вище квартири не знімався. Стягнення на користь ЗАТ «Жовтневий винно-коньячний завод» - не закінчено.

Відповідно до пункту 4.1 спірного договору купівлі-продажу, продавець заявляє і гарантує, що предмет цього договору до його укладення: нікому іншому не відчужене; в спорі і під заставою не перебуває; правами третіх осіб не обтяжений; не внесений до статутного капіталу господарських товариств; прихованих дефектів не має; квартира не є предметом спадкового договору; договір вчиняється у формі, встановленій законом.

Однак гарантії продавця на момент укладання угоди не відповідали дійсності, оскільки квартира АДРЕСА_1 була забезпеченням позову у цивільній справі № 2/0109/1065/2012, вона була в спорі та під арештом.

Згідно до повідомлення Слідчого відділу Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим від 16.09.2013 року, вих.. 24266, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013130790000135 від 02 березня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України внесено матеріали кримінального провадження за фактом шахрайських дій з боку громадянина ОСОБА_1, 23 серпня 1984 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 діючи умисно, маючи намір на неповернення грошових коштів, а також незаконно отриманого нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, з метою реалізації квартири, звернувся до СМ БРТІ для отримання витягу щодо права власності та заборони. У зв'язку з тим, що на зазначену квартиру не скасовано заборону на відчуження, ОСОБА_1 розуміючи злочинність своїх дій, умисно, з корисливих спонукань, шляхом омани, з метою реалізації квартири та неповернення заборгованості ЗАТ «Жовтневий вино - коньячний завод». надав до третьої Сімферопольської нотаріальної контори м. Сімферополя підроблену ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 23 липня 2012 року про задоволення його заяви про скасування заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1. Вищезазначені факти підтверджуються висновком експертизи № 196 від 17.05.2013 (почеркознавча) та висновок експертизи № 197 від 17.05.2013 (технічно-криміналістична). На теперішній час досудове розслідування проводиться слідчим відділом Київського РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим ( ас. 115-116).

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. 230 ЦК України, вважає, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна підлягає визнанню недійсним із застосуванням подвійної реституції, тобто повернення сторін в первісний стан.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання договорів недійсними, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач обґрунтовує свої вимог про визнання правочину недійсним положеннями викладеним в ст.. 230 ЦК України.

Так, дійсно у відповідності до положень ст.. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Дійсно судом встановлений той факт, що ОСОБА_1 задля реалізації належного йому на праві власності майна ОСОБА_2 надав неправдиві дані про те, що він на час укладення цього правочину не обмежений в праві розпорядження спірним майном, між тим, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року ( далі Постанова) , а саме пункту п'ятому, відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Пунктом сьомим вказаної Постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

При цьому п. 20 Постанови встановлює, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Враховуючі, що із заявлених вимог вбачається, що в оману за оспорюваним договором було введено ОСОБА_2, яка не вважає себе введеною в оману, суд вважає, що заперечення відповідача, щодо неможливості позивача звертатися до суду з такими вимогами, є доведеними.

Отже, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Тому, відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України суд дійшов висновку, що позивачем не було надано доказів того, що права позивача порушені і підлягають захисту судом у спосіб вказаний в позовній заяві, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог відмовляється.

На підставі ст.ст. 12,15,203,215,216,230 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,4,10,11,60, 212,213,214,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Октябрьський вино-коньячний завод» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.