Ухвала суду № 33682826, 17.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 9002/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 04 квітня 2013 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про визнання нечинним та скасування наказу начальника УМВС України в Закарпатській області № 299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ за систематичне порушення службової дисципліни. Визнання нечинним та скасування наказу по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) з 20 березня 2013 року та зобов'язати Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатської області в спеціальному званні капітана міліції. 09 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області, Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області про поновлення строку оскарження наказу №168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року - визнання не чинним та скасувати його. Ухвалою від 15 квітня 2013 року об'єднано позовні вимоги.

Оскаржуваною постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Берегівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано наказ № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача - визнано протиправним та скасовано наказ начальника УМВС України в Закарпатській області №299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу №57 о/с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року, зобов'язано Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатської області в спеціальному званні капітана міліції.

У поданій апеляційній скарзі відповідач УМВС України в Закарпатській області просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що накладенню дисциплінарного стягнення передувало проведення службового розслідування в ході якого було вивчено матеріали кримінального провадження № 12013070060000063 та було встановлено, що досудове розслідування проводиться на неналежному рівні. Так, з початку провадження окрім надання доручень ОСОБА_1 не було проведено жодної слідчої дії. В порушення вимог ст.ст. 2,28 та 91 КПК України та п. 2.7. Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» затвердженої наказом МВС України № 700-2012, як керівник слідчо-оперативної групи роботу на місці події не організував, огляд місця події не провів, ОСОБА_2 не допитав, сусідів у яких вона могла бути не встановив. Таким чином відомості про обставини скоєння кримінального правопорушення не зафіксував. Згідно п. 2.7.1. Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень», слідчий керує діями членів СОГ та несе персональну відповідальність за якість проведення огляду місця події. Окрім того, ОСОБА_1 не зважаючи на вказівку Берегівської міжрайонної прокуратури та УМВС області не вніс відомості в ЄРДР по особі, яка перебувала в розшуку по кримінальному провадженню №12012070060000151 від 14.12.2012 року та будь-які слідчі дії по даному провадженню не проводив. ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 5 ст. 284 КПК України 28.01.2013 року не направив до міжрайонної прокуратури 6 закритих кримінальних проваджень, за якими рішення про закриття прийняте ще протягом першої декади грудня минулого року. Опитаний з даного приводу ОСОБА_1 повідомив, що вказані недоліки під час досудового розслідування по кримінальних провадженнях допустив у зв'язку з великим навантаженням.

В ході службового розслідування також було встановлено, що згідно листка непрацездатності АГБ № 214189 від 08.02.2013 року, виданого Мукачівською ЦРЛ ОСОБА_1 з 08.02.2013 року до 13.02.2013 року перебував на стаціонарному лікуванні вказаного медичного закладу. Після закінчення лікування позивач до виконання службових обов'язків не приступив, про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив та на зв'язок не виходив.

За результатом службового розслідування, начальником в межах наданих йому прав та обов'язків визначених ст.ст. 8,13 Дисциплінарного статут ОВС, враховуючи попередню поведінку, ставлення до службових обов'язків, ОСОБА_1 за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статі у органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст. 2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2102, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у не інформуванні керівництва райвідділу про своє місцеперебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1 наказом УМВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді «звільнення».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що на момент накладення на позивача дисциплінарного стягнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГБ № 214189 від 08.02.2013 р., АВН №071000 від 22.02.2013 р. та АВН № 071190 від 05.03.2013 р. (с. 22-24, т,1, справа № 807/1173/13а). З наказом про накладення стягнення та службовим розслідуванням позивач ознайомився 11.03.2013 року, що підтверджує копія наказу про накладення стягнення який завірений печаткою 11.03.2013 року. Висновок службового розслідування за яким винесено оскаржуваний наказ № 168 від 15 лютого 2013 року не містить посилань на вказані обставини визначені ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут», а отже на переконання суду вказаний висновок та оскаржуваний Наказ № 168 не можуть вважатися такими, що прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. На підставі наведеного, аналізу правових норм, суд першої інстанції приходить до переконання, що вказана вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, як така що доведена судом. Встановлені обставини дають суду підстави вважати, що відповідач при проведенні службового розслідування не в повній мірі дотримувався вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме в частині врахування обставини, за яких його скоєно та застосування звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, а також Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552 ; без відібрання пояснень від позивача; не аргументував неможливість застосування менш суворого стягнення до звільненого. Із врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів є обґрунтованими та підставними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи: ОСОБА_1 з 23 червня 2006 року прийнятий на посаду слідчого відділення Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області. З 05 жовтня 2010 року слідчий слідчого відділення Берегівського РВУ МВС України в Закарпатській області ( наказ УМВС від 07.07.2008 року по 17.12.2008 року).

Наказом Управлінням МВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади - слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області. Наказом Управлінням МВС України в Закарпатській області від 19.03.2013 року № 57 о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовій облік) за п. 64 "є" (за порушенням дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 з 20 березня 2013 року.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 168 від 15.02.2012 року начальника УМВС України в Закарпатській області про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та зменшення на 10% премії за лютий 2013 року накладеного на позивача. Наказами УМВС ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків тричі притягався до дисциплінарної відповідальності. Наказом від 01.10.2012 року № 952 йому оголошено усне зауваження, наказом РВ УМВС від 10.12.2012 року № 256 зауваження та оскаржуваним Наказом від 15.02.2013 року - сувору догану.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції позивач знаходився на лікуванні в Мукачівській центральній районні лікарні з 08 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року, з 14.02.2013 року по 24 лютого 2013 року в клінічній лікарні м. Львова з 25 лютого 2013 року по 06 березня 2013 року. 11 березня 2013 року, після проходження лікування, позивачу оголошено зміст наказу про сувору догану начальником Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 15.02.2012 року № 168. За змістом вказаного наказу за грубі порушення вимог п.2.7 Інструкції «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідування кримінальних правопорушень», недотримання ст. 237 КПК України ОСОБА_1, відповідно до п. 4 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оголошено сувору догану та зменшено на 10 % премію за лютий 2013 року. В наказі про оголошення суворої догани йдеться про те, що 13.01.2013 року під час чергування в складі слідчо-оперативної групи в порушення вимог ст.ст. 2, 28 та 91 КПК України та п.2.7. Інструкції "Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень", як керівник слідчо-оперативної групи на місці події не організував, огляд місця події не провів, не допитав потерпілу та сусідів у яких вона була.

Крім того, як слідує із висновків від 11 лютого 2013 року за результатами службового розслідування за відомостями викладеними у зверненні ОСОБА_3 про те, що працівники міліції Берегівського РВ УМВС побили його знайому ОСОБА_2. Встановлено, що вказана заява надійшла через Державну установу «Урядовий контактний центр» та зареєстрована 19 січня 2013 року № 135. Розглянувши зібрані в ході розслідування матеріали встановлено, що 13 січня 2013 року по телефону звернулася гр.. ОСОБА_4 про те, що її донька ОСОБА_2 викрала документи та гроші. На місце події прибула слідчо-оперативна група Берегівського РВУ МВС складі: слідчого СВ капітана міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого СКР лейтенанта міліції ОСОБА_5 та дільничного інспектора міліції старшого лейтенанта міліції ОСОБА_6 Опитаний ОСОБА_1 з даного приводу повідомив, що ОСОБА_4 запідозрила у причетності до крадіжки документів і грошей свою доньку. На місці події встановити місцезнаходження документів та грошей не вдалося можливим, а тому ОСОБА_2 була запрошена для дачі пояснень до Берегівського РВ УМВС. Остання в райвідділі відмовилася підписувати будь-які документи та була відпущена додому. 13 січня 2013 року дана подія була зареєстрована до журналу Єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення і інші порушення та події за № 90, 14.01.2013 року занесено до ЄРДР за № 12013070060000063 за ст. 185 ч.1 КК України. Щодо факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 слідчим ОСОБА_1, то без проведення слідчих дій вказаний факт підтвердити або ж спростувати в ході перевірки не вдалося можливим. Разом з тим, вивченням матеріалів кримінального провадження № 12013070060000063, встановлено, що досудове розслідування проводиться на неналежному рівні. В матеріалах справи наявний рапорт ОСОБА_1 від 13.01.2013 року адресований начальнику Берегівского РВ УМВС Яцканич О.О., що огляд місця події не проведено, через відмову ОСОБА_4 у наданні письмового дозволу на огляд будинку. Однак, 13 січня 2013 року наявне ще одне повідомлення, що мати, громадянка ОСОБА_4 вчиняє психологічне насильство над її дочкою ОСОБА_2, в якої 12 січня 2013 року дільничний інспектор міліції Берегівського РВ УМВС капітан міліції ОСОБА_8, відібрав мобільний телефон, що зареєстровано в ЄРДР 14 січня 2013 року (кримінальне провадження № 12013070060000064) однак жодної оцінки вказаному повідомленню у матеріалах службового розслідування не має. За вказаним висновком перевіряючими встановлено, що досудове розслідування проводиться не належному рівні. Так, з початку провадження, окрім надання доручень ОСОБА_1 не було проведено жодної слідчої дії, як керівник слідчо-оперативної групи роботу групи на місці події не провів, ОСОБА_2 не допитав, сусідів, у яких вона могла бути не встановив, таким чином ОСОБА_1 відомості про обставини скоєння кримінального правопорушення не зафіксував. У вказаному висновку, який досліджувався в судовому засіданні, не вказано які доручення надано слідчим ОСОБА_1 та в чому полягала їх недостатність.

Згідно Наказу МВС України № 686 від 09 серпня 2012 року «Про організацію діяльності і органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України» слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадження. Пунктом 5.7 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України визначено, що слідчий має право в порядку передбаченому КПК, доручати відповідним оперативним підрозділам органів внутрішніх справ проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових дій). Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій та не гласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання.

Статтею 28 КПК визначено, що кожна процесуальна дія або рішення має бути виконано або прийнято в розумні строки. Статтею 91 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

В матеріалах справи наявний рапорт слідчого ОСОБА_1 від 13.01.2013 року адресований начальнику Берегівского РВ УМВС Яцканич О.О., що огляд місця події не проведено, через відмову ОСОБА_4 у наданні письмового дозволу на огляд будинку, однак при здійсненні службового розслідування вказаній обставині не надана оцінка.

Крім того, відповідно до п.п.2.3, 2.4 Інструкції ( а.с.168 Т.1) "Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень" затвердженої наказом МВС України № 700-2012, начальник територіального органу внутрішніх справ організовує своєчасне направлення на місце події слідчо-оперативну групу у повному складі. До СОГ в обов'язковому порядку входить слідчий, співробітник оперативного підрозділу та спеціаліст-криміналіст. З наведеного, слідує, що саме начальником територіального органу внутрішніх справ не організовано своєчасне направлення на місце події слідчо-оперативної групи у повному складі, в тому числі спеціаліста-експерта, а тому висновки службового розслідування від 11.02.2013 року за відомостями викладеними за зверненням ОСОБА_3 на переконання суду є суб'єктивними, не місять повного відображення всіх обставин та однобічними.

Пунктом 2.7.3 Інструкції, передбачено, що слідчий за наявності підстав інформує оперативного чергового про залучення додаткових сил і засобів для документування всіх обставин учиненого кримінального правопорушення. Позивач у судовому засіданні стверджував, що ним, у телефонному режимі повідомлявся черговий про необхідність залучення спеціаліста-криміналіста, однак через відсутність дозволу на проведення огляду житлового будинку, гр. ОСОБА_2 була доставлена до райвідділу.

За наведених обставин, а також із врахуванням вищевикладеного суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено перед судом , що позивачем, порушено вимоги ст. ст. 2, 28 та 91 КПК України, що призвело до грубих порушень п. 2.7 Інструкції Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень" затвердженої наказом МВС України № 700-2012 та ст. 237 КПК України.

Ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» визначено види дисциплінарних стягнень. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу ОВС. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис. На момент накладення на позивача дисциплінарного стягнення позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АГБ № 214189 від 08.02.2013 р., АВН №071000 від 22.02.2013 р. та АВН № 071190 від 05.03.2013 р.. З наказом про накладення стягнення та службовим розслідуванням позивач ознайомився 11.03.2013 року, що підтверджує копія наказу про накладення стягнення який завірений печаткою 11.03.2013 року. (с. 13-17, т.1, справа № 807/1173/13а).

Висновок службового розслідування за яким винесено оскаржуваний наказ № 168 від 15 лютого 2013 року не містить посилань на вказані обставини визначені ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут», а отже на переконання суду вказаний висновок та оскаржуваний Наказ № 168 не можуть вважатися такими, що прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

На підставі наведеного, аналізу правових норм, суд приходить до переконання, що вказана вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника УМВС України в Закарпатській області №299 від 14 березня 2013 року про звільнення з органів внутрішніх справ слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування наказу по особовому складу №57 о\с від 19.03.2013 року начальника УМВС України в Закарпатській області в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п.64 "є" (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області з 20 березня 2013 року, судом встановлено наступне.

Порядок звільнення з органів внутрішніх справ регулюється нормами Закону України «Про міліцію», Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року.

Відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про міліцію», працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються згідно з ст.ст. 17, 18 Закону України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-ІV.

Відповідно до ст. 12 цього Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5)попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає систему видів дисциплінарних стягнень - вичерпний, загальнообов'язковий перелік визначених за змістом видів дисциплінарних стягнень, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю.

Згідно з п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

За змістом Наказу № 299 від 14.03.2013 року ( а.с.34), слідує, що за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст. ст. 2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, Наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2012, Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами внутрішніх справ, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у не інформуванні керівництва райвідділу про своє місце перебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1, згідно п.8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнити за п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС (за порушення дисципліни).

Наказом начальником УМВС України в Закарпатській області № 57 о/с від 19.03.2013 року у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас із постановленням на військовий облік за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) з 20.03.2013 року. Підстава наказ УМВС України в Закарпатській області від 14.03.2013 року № 299. .

Основними обставинами які послужили підставами для звільнення позивача, відповідачем визначено, що 05 лютого 2013 року в слідче управління УМВС України в Закарпатській області надійшло подання Берегівської міжрайонної прокуратури про усунення порушень вимог кримінально-процесуального кодексу України під час проведення досудового слідства за кримінальними провадженнями, у тому числі щодо вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів проти власності, життя та здоров'я особи. Слідчий СВ Берегівського РВУ МВС ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов'язків віднісся недобросовісно. У порушення вимог ч.6 ст. 214 КПК України, повідомлення про початок досудового розслідування за 15 кримінальними провадженнями до прокуратури у визначені строки не направив.

У порушення вимог ст.ст. 2, 36, 40 КПК України під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12012070060000017 від 22.11.2012 року письмові вказівки Берегівської міжрайонної прокуратури щодо проведення слідчих дій не виконав. Також, не виконав вказівки прокуратури у кримінальних провадженнях № 12012070060000024 від 23.11.2012 року, № 12012070060000058 від 30.11.2012 року. Окрім того, ОСОБА_1 незважаючи на вказівку Берегівської міжрайонної прокуратури Закарпатської області, не вніс відомості в ЄРДР по особі, яка перебувала в розшуку по кримінальному провадженню № 12012070060000151 від 14.12.2012 року та будь-які слідчі дії по даному провадженню не проводив. Даним наказом встановлено, що у порушення вимог ч. 5 ст. 284 КПК України ОСОБА_1 28.01.2013 року направив до міжрайонної прокуратури 6 закритих кримінальних проваджень, за якими рішення про закриття прийняте ще протягом першої декади грудня 2012 року. На перевірку вказаних доводів, судом досліджено подання Берегівського міжрайонного прокурора, за яким рекомендовано начальнику УМВС України в Закарпатській області провести службові перевірки, вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які допустили порушення. Згідно витребуваних судом матеріалів службового розслідування відносно слідчого Маркочканича В.Й. (заведена 15.02.2013 року, закрита 10.03.2013 року) 10 березня 2013 року складено висновок службового розслідування відносно слідчого ОСОБА_1, із вищенаведених обставин запропоновано звільнити останнього із займаної посади.

Висновок службового розслідування щодо порушення норм КПК, знайшло своє часткове підтвердження в судовому засіданні по кримінальних провадженнях про неповідомлення про початок досудового розслідування по справах згідно матеріалів службової перевірки та наданих пояснень ОСОБА_1 де він свою вину визнав: №12013070060000064, 12012070060000228, 12013070060000036, 12013070060000002, 12013070060000063, 12013070060000001, 120130700060000004, 12013070060000005, 12013070060000003. Інші порушення, які були одними із підстав для службового розслідування та, які потягли за собою звільнення позивача, відповідачем надані не були. За ст. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Крім того, при проведенні службового розслідування не було відібрано пояснення від позивача.

ОСОБА_1, як слідує із висновку за результатами службового розслідування, після лікування у період з 08.02.2013 року до 13.02.2013 року до виконання службових обов'язків не приступив та про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив. 18.02.2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою позивач направив рапорт з проханням надати йому дозвіл на виїзд за межі Закарпатської області для лікування. Однак, про місце свого перебування та медичний заклад, де проходитиме лікування він керівництву Берегівського РВ УМВС рапортом особисто не доповів та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримав, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни та зокрема п. 2.6 "Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України" від 27.01.2004 року та Розпорядження ГУМВС від 09.04.2010 року "Про затвердження меж гарнізону ГУМВС та впорядкування виїзду за його межі". Всупереч вимог п. 2.7 зазначеного документу, ОСОБА_1 листок непрацездатності (виданий Мукачівською ЦРЛ) протягом доби після закінчення лікування в СМЗ УМВС не зареєстрував.

Так, відповідно до даного наказу, за систематичне порушення службової дисципліни, недотримання вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог ст.ст. 2, 36, 40, 214 та 284 КПК України, наказів МВС України № 686-2012 та № 700-2102, під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність та виїзду за межі гарнізону, що проявилося у не інформуванні керівництва райвідділу про своє місцеперебування, слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_1, згідно п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх України звільнено з органів внутрішніх справ за п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (за порушення дисципліни).

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Мукачівській центральній районні лікарні з 08 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року; з 14.02.2013 року по 24 лютого 2013 року; з 25 лютого 2013 року по 06 березня 2013 року в клінічній лікарні ДТГО «Львівська залізниця». В матеріалах справи наявна довідка Головного лікаря від 19 квітня 2013 року № 454 за якою ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікування в закладі з 14.02.2013 року до 24.02.2013 року в ортопедо-травматологічному відділені та з 25.02.2013 року до 06.03.2013 року в отолариноголонгічному відділенні. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивача, листками непрацездатності, витягом з медичної карти стаціонарно хворого. Однією із підстав звільнення викладених в наказі являється те, що після лікування в період з 08.02.2013 р. по 13.02.2013 р. позивач до виконання службових обов'язків не приступив та про причини невиходу на службу керівництву райвідділу не повідомив, а також не повідомив місце перебування та медичний заклад, де проходив лікування керівництву Берегівського РВ УМВС України рапорт не подав та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримав, чим грубо порушив вимоги службової дисципліни та зокрема п. 2.6. "Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України" від 27.01.2004 року та розпорядження ГУМВС від 09.04.2010 року "Про затвердження меж гарнізону ГУМВС та впорядкування виїзду за його межі". Згідно матеріалів службового розслідування вбачається, що у зв'язку із службовою необхідністю для встановлення місця лікування ОСОБА_1 Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області було направлено 15 запитів до лікувальних закладів області та 05 березня 2013 року до клінічної лікарні Львівської залізниці .

Згідно висновку щодо службової перевірки, встановлено, що 18 лютого 2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою надійшов рапорт ОСОБА_1 від 13.02.2013 року про надання йому дозволу на виїзд за межа області для лікування. При цьому, місце свого перебування та медичний заклад, де проходитиме лікування він не вказав, чим допустив порушення вимог п 2.6 «Порядку звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу МВС України» від 27.01.2004 року та розпорядження ГУ МВС від 09.04.2010 року «Про затвердження меж гарнізону ГУ МВС та впорядкування виїзду за його межі» про необхідність лікування у закладах охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади керівництву Берегівського РВ УМВС рапортом особисто не доповідав та дозвіл на виїзд за межі гарнізону не отримував. Однак обставини визначені в наказі про звільнення, не знайшли свого підтвердження в судовому засідання. В наказі йдеться про те, що після закінчення лікування 13.02.2013 року позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків та про причину невиходу на службу, керівництву не повідомив. 18.02.2013 року до Берегівського РВ УМВС поштою надійшов рапорт ОСОБА_1 з проханням виїзду за межі області для лікування, отже цим рапортом позивач повідомив керівництво, що продовжує лікування. Даний факт підтверджено листком непрацездатності АВН № 071000 про те, що з 14.02.2013 р. по 24.02.2013 р. проходив стаціонарне лікування в Львівській клінічній лікарні "ЛЗ", з 25.02.2013 року по 06.03.2013 року. В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що у зв'язку із дуже поганим самопочуттям, 13 лютого 2013 року він поїхав до м. Львова для подальшого лікування, де із залізничного вокзалу його було госпіталізовано машиною швидкої допомоги, до Львівської клінічної лікарні «ЛЗ» де пролікувався із 14.02.2013 року по 06.03.2013 року. Крім того, із наявного в матеріалах справи службового розслідування, є рапорт старшого інспектора СКЗ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_9 в якому йдеться про те, що 13 лютого 2013 року до СКЗ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області надійшов листок непрацездатності серії АГБ № 214189. Однак, 14 лютого 2013 року ОСОБА_1 до роботи не став, у зв'язку із зазначеним, було відвідано його за адресою проживання, та зі слів матері встановлено, що такий перебуває на стаціонарному лікуванні, однак така не повідомила закладу де лікується син. Із вказаного рапорту слідує, що 14.02.2013 року позивач в телефонному режимі повідомив йому про те, що знаходиться на стаціонарному лікуванні за межами області та повідомив, що рапорт ним направлено на адресу Берегівського РВ УМВС. Як слідує із наданого позивачем, в судовому засіданні, оригіналу фіскального чеку рапорт ним направлений на ім'я начальника Продан В.С., рекомендованим листом 13.02.2013 року о 17 год. 32 хв. За розпорядженням Головного управління МВС України в Закарпатській області від 09 квітня 2010 року м. Ужгород, № 230 від 09.04.2013 року «Про затвердження меж гарнізону ГУМВС України в Закарпатській області та впорядкування виїзду за його межі», де п. 4 визначено, що працівникам органів та підрозділів внутрішніх справ при виїзді в інший регіон, у відрядження чи відпустку реєструватися в комендатурі гарнізону або в органі внутрішніх справ, на території якого вони виконують обов'язки, пов'язані із відрядженням, чи відпочивають. Однак, суд критично оцінює посилання відповідачів на порушення вказаного розпорядження, так як таке має відношення до відряджень та відпусток та дія такого не визначена, щодо тимчасової втрати працездатності.

Згідно п.п. 10, 11. "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29.07.1991 року, особи рядового і начальницького складу ОВС користуються всіма соціально-економічними та особистими правами і способами, обов'язки і відповідність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим положенням. Начальники зобов'язанні дбати про безпечні умови служби підлеглих, надати їм реальні можливості для службового, культурного й морального зростання, створювати належні умови побуту та відпочинку.

З аналізу норм чинного законодавства, пояснень свідка ОСОБА_11 - заступника начальника організаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області, який 30 квітня 2013 року в судовому засіданні пояснив, що ним здійснювалося службове розслідування по слідчому ОСОБА_1, з приводу чого був даний висновок 10 березня 2013 року про звільнення позивача із займаної посади, хоча він особисто був проти звільнення слідчого. В ході перевірки встановлені порушення визначені у поданні прокурора Берегівського міжрайонного прокурора, крім того вказав на велику завантаженість слідчих та на неукомплектованість слідчого відділу Берегівського РВ УМВС. В процесі здійснення службового розслідування на підставі якого складений висновок від 10 березня 2013 року пояснення від ОСОБА_1 не відбиралися. В матеріалах службової перевірки наявні пояснення позивача від 01.11.2012 року та пояснення від 21.01.2013 року , за якими останній пояснив, що порушення допущені через великий обсяг роботи.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 подав письмові пояснення, за якими стверджує що замість 14 слідчих, які по штату повинні бути в Берегівському РВ УМВС в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року на службі перебувало 6 слідчих. Згідно відомостей Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 22 квітня 2013 року ( а.с.149, Т.1., справа 807/1147/13а ) у провадженні слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області в період з 20.11.2012 року по 14 березня 2013 в провадженні позивача перебувало 81 кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР. У 2012 році та поточному періоді 2013 року ОСОБА_1 у відпустці не перебував. Суд констатує, що умови праці та відпочинку позивачу керівництвом Берегівського РВ УМВС України та УМВС в Закарпатській області забезпечені не були. Протягом 2012 року не було надано чергову відпустку. У відповідності до п. 52 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. Однак, вказані обставини не враховано відповідачем ні при проведенні службового розслідування, ні при видачі наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів міліції. Проаналізувавши вказані докази та, дослідивши в судовому засіданні наявні докази суд дійшов висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 08.02.2013 року по 06.03.2013 року.

Встановлені обставини дають суду підстави вважати, що відповідач 1 при проведенні службового розслідування не в повній мірі дотримувався вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме в частині врахування обставини, за яких його скоєно та застосування звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, а також Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552 ; без відібрання пояснень від ОСОБА_1; не аргументував неможливість застосування менш суворого стягнення до звільненого. Пунктом 2 даної Інструкції, зокрема, визначено, що задачами службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне дослідження обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Із врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів є обґрунтованими та підставними.

Згідно вимог ст. 235 Кодексу законів про працю у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Так, як судом встановлено, що позивача звільнено з роботи незаконно, без врахування всіх обставин, які мали значення при прийнятті рішення про звільнення позивача, його слід поновити на посаді, з якої його було звільнено, а саме - слідчим слідчого відділення Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області. При цьому, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення Берегівського РВ УМВС Закарпатської області підлягає негайному виконанню, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, наявних у матеріалах справи доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, прийшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі № 807/1147/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда