Постанова № 33682808, 17.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2773/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспекс» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспекс» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0009032280, № 0009042280, № 0006052280, № 0009062280 від 19.10.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009042280 від 19.10.2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136 549 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач та позивач звернулися з апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача на підставі направлень від 17.09.2011 № 3457/22-80, № 3458/22-80, № 3459/22-60, № 3460/17-50, виданих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абз. 1, 2, 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Аспекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки відповідач склав акт № 1662/22-80/30678009 від 18.10.2012, у якому зафіксував порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту № 1662/22-80/30678009 від 18.10.2012 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 19.10.2012 № 0009032280, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 205 803,00 грн.; форми «Р» від 19.10.2012 № 0009042280, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 277 521,00 грн.; форми «В1» від 19.10.2012 № 0009052280, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 15 800,00 грн.; форми «В4» від 19.10.2012 № 0009062280, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25 348,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог не погоджується.

Суд встановив, що підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 136 549,00 грн. став висновок відповідача про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вайпергруп». В акті перевірки відповідач зазначив, що податкові накладні видані позивачу ТОВ «Вайпергруп», складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: в графі «Номенклатура» зазначено «LF-18W/6400K»; «TLD 6W».

При цьому, відповідач посилається на вимоги пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у окремому рядку податкової накладної має бути зазначено опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у акті перевірки не зазначив, які саме податкові накладні, на його думку, були складені з порушенням пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Водночас, позивач надав суду копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вайпергруп» № 108 від 30.06.2011 та № 13 від 01.04.2011 (Т. І а.с.78-79, 83-87).

У зазначених податкових накладних у рядку 3 «номенклатура постачання товарів/послуг продавця» окрім буквено-числового коду товару зазначено також його назва - «лампа», «наст. лампа», «св-к точ.», «клемна колодка», та ін.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та документально не підтвердженими.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Ріал Груп» колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, видача податкової накладної платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд встановив, що між ТОВ «Аспекс» (Покупець) та ТОВ «Ріал-Груп» (Продавець) укладено Договір поставки б/н від 27.04.2011, відповідно до умов якого, ціна і кількість товару, що постачається, визначається у накладних.

На підтвердження виконання Договору поставки б/н від 27.04.2011 в матеріалах справи містяться копії первинних документів, надані позивачем до суду першої інстанції: податкові накладні, видаткові накладні а також оригінали банківських виписок.

Загальна сума поставки, згідно наведених податкових накладних, складає 1 073 757,04 грн., з яких позивач включив до складу податкового кредиту 178 959,00 грн. та до складу валових витрат 894 797,55 грн.

Колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678.

Колегія суддів зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Ріал Груп» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Відомості про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість ТОВ «Ріал Груп» у відповідності до чинного законодавства України в порядку визначеному ст. 184 Податкового кодексу України, в акті перевірки відсутні.

Таким чином, ТОВ «Ріал Груп» мало право видавати податкові накладні на поставку товару Позивачу.

Податкові накладні, на підставі яких Позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними платіжних документів.

Таким чином, Позивачем було дотримано усі необхідні законодавчі умови на віднесення сум податку на додану вартість, податку на прибуток до податкового кредиту, зокрема: 1) господарська операція відбулася на підставі письмового договору, а, факт його виконання підтверджується первинними документами, які належить складати під час здійснення такої операції; 2) учасники господарської операції наділені спеціальною податковою правосуб'єктністю - є платниками податку на додану вартість; 3) між господарською діяльністю платника податку та фактом придбання товарів існує прямий зв'язок та господарський інтерес; 4) платником податку дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ріал Груп» позивач надав суду копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, довіреностей (Т. І а.с. 92-250, Т. ІІ-VIII, Т. ІХ а.с. 1-198), які підтверджуються подальшу реалізацію товару іншим контрагентам-покупцям.

Посилання відповідача в Акті перевірки як на підставу визнання правочину «фіктивним», на доводи податкового органу про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України відносно директора ТОВ «Ріал Груп» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки даний факт не спростовує здійснення господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Ріал Груп», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Ріал Груп» не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ ««Ріал Груп» правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «Ріал Груп» на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

За таких умов, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспекс» на підставі договорів з ТОВ «Ріал Груп» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у відповідача були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства України, а відтак, і для винесення спірних податкових повідомлень-рішень .

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ТОВ «Ріал Груп», не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивачем в судовому засіданні долучено до матеріалів справи первинні документи на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, а саме: подорожні листи, договори оренди автомобілів, акти прийому-передачі транспортних засобів, оборотно-сальдові відомості по рахункам, прибуткові накладні.

Сам факт відсутності товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не може бути належним доказом на підтвердження того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Аспекс» та ТОВ «Ріал Груп» не здійснювалися, оскільки, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі, чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку із його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі ВАСУ № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 року у справі № К/9991/52426/11.

Крім того, з аналізу видаткових накладних вбачається, що за об'ємом партії товарів поставка яких була здійснена, були невеликими і цілком могли транспортуватися легковим автотранспортом.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені первинні документи вказують на реальність господарських операцій з ТОВ «Ріал Груп» та є підтвердженням правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом.

Відповідач помилково вважав, що первинні документи ТОВ «Ріал Груп» були складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що реальність товарності угод укладених між позивачем та контрагентами підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині є помилковим.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, ,196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспекс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

№ 0009032280, № 0009052280, № 0009042280, № 0009062280 від 19 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.