Ухвала суду № 33682718, 18.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5043/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Ганечко О.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профайн Україна» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профайн Україна» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 0001452300, 001462300, 0001432300, 0001442300 від 27 липня 2012 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 30 листопада 2012 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

На підставі направлень та наказу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10 травня 2012 року у відповідності до вимог податкового законодавства працівниками податкового органу була проведена згідно із планом-графіком планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої було складено акт № 1517/23-2/30770195 від 12 липня 2012 року, відповідно до висновків якого позивачем було занижено податок на прибуток у розмірі 2582805,0 грн.; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 662786,0 грн.; завищено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 108608,0 грн. та встановлено заниження валового доходу у сумі 16901334,0 грн.

На підставі висновків указаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0001452300, 001462300, 0001432300, 0001442300 від 27 липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та фірмою «Профайн Гмбх» було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач одержав кредит у розмірі 3 300 000,00 євро терміном з 01 квітня 2008 року до 31 грудня 2010 року. Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням Національного банку України по місту Києву та Київській області.

02 грудня 2010 року між сторонами за даним договором була укладена додаткова угода, згідно до якої строк дії договору був продовжений до 31 грудня 2012 року, на підставі чого Головним управлінням Національного банку України по місту Києву та Київській області внесено відповідні зміни до раніше виданого реєстраційного свідоцтва.

Доводи апелянта стосовно того, що з моменту укладання зазначеної додаткової угоди до кредитного договору, грошові кошти позивача, одержані у якості кредиту, повинні розглядатися як безповоротна фінансова допомога та включатися у звітному періоді до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, не сплачених (списаних).

Однак, у договорі, укладеному між позивачем і фірмою «Профайн Гмбх», чітко визначені строки дії договору. Окрім того, судом першої інстанції було вірно зазначено, що визначальним є не термін сплати (стягнення) заборгованості, а характер операції і умови, на підставі яких вона здійснюється. Дослідження вказаних умов дозволяє зробити висновок про те, що надання валютних коштів позивачеві здійснювалося на строковій основі з терміном поверненням 31 грудня 2012 року.

Таким чином, згідно до положень підпункту 14.1.258 статті 14 Податкового кодексу України, статей 1049, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, кошти, отримані позивачем за вказаним договором, слід вважати фінансовим кредитом, а не безповоротною фінансовою допомогою, що надає можливість позивачу не включати отримані кошти до складу валового доходу на підставі положень податкового законодавства.

З приводу висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке виявилося у недекларуванні у складі валового доходу від безоплатної передачі товарів суми у розмірі 1069053,0 грн., згідно з договорами поставки, укладеними між позивачем та контрагентами, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Дослідження положень податкового законодавства, а саме статей 14, 135, 136 Податкового кодексу України, та пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, надає підстави стверджувати, що оскільки при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) платник податку не отримує суму компенсації за такі товари (роботи, послуги) чи їх повернення, а також збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, не відбувається, такі операції не призводять до збільшення доходу у платника податку, що здійснює безоплатне надання товарів (робіт, послуг). З огляду на це, в бухгалтерському обліку при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) не визнається дохід, але відображаються витрати на суму балансової вартості переданих активів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при безоплатній передачі у підприємства виникає дохід від продажу, але з урахуванням викладеного вище, в даному випадку він дорівнює нулю, а відтак, висновок податкового органу в частині одержання доходу позивачем від безоплатної передачі товару спростовується матеріалами справи.

Стосовно висновку відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Профайн Логістик Україна», колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до положень цивільного законодавства, а саме статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Слід зазначити, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Окрім того, відповідно до матеріалів справи, відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає кримінальних справ відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України або вироків суду, які набрали законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування прийнятих Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень №№ 0001452300, 001462300, 0001432300, 0001442300 від 27 липня 2012 року.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 18.09.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Ганечко О.М.