Постанова № 33682717, 18.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4130/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Ганечко О.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Єврейської релігійної громади міста Києва, треті особи: Центральний державний історичний архів України та Державна архівна служба України, про скасування рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1) та Єврейської релігійної громади міста Києва (далі - відповідач-2), треті особи: Центральний державний історичний архів України та Державна архівна служба України, про скасування рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 листопада 2010 року № 953 "Про безоплатну передачу у власність культового майна".

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 29 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Єврейська релігійна громада міста Києва звернулася до Київської міської державної адміністрації з клопотанням про безоплатну передачу у власність культового майна, у якому просила безоплатно повернути у її власність культове майно, а саме Сувої Тори, які знаходяться у Центральному державному історичному архіві України як "Документи з фонду № 1269 "Колекція тор староєврейською мовою".

10 листопада 2010 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято розпорядження, яким, відповідно до вимог законодавства та повноважень відповідача-1, враховуючи звернення відповідача-2 від 20 жовтня 2010 року № 40953, було повернуто 18 Сувоїв Тори, загальною вартістю 900 тисяч гривень, які є власністю держави Україна та зберігаються у Центральному державному історичному архіві України, у власність Державної архівної служби України.

Положеннями чинного законодавства, а саме: статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Указу Президента України "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" та Розпорядження Президента України "Про повернення релігійним організаціям культового майна", передбачено повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати дії, направлені на повернення культового майна релігійним організаціям.

Окрім того, частиною 2 статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" чітко визначено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Колегія суддів звертає увагу на те, що питання щодо правомірності прийняття відповідачем-1 розпорядження від 10 листопада 2010 року № 953 "Про безоплатну передачу у власність культового майна" було предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва, який своєю постановою від 04 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Центрального державного історичного архіву України за участю Прокуратури міста Києва до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Державний комітет архівів України, Єврейська релігійна громада міста Києва, про скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації, відмовив у задоволенні адміністративного позову та зазначив, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 953 від 10 листопада 2010 року «Про безоплатну передачу у власність культового майна» прийнято на підставі Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та в межах повноважень, наданих Київській міській державній адміністрації зазначеним законом.

Наведене рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2012 року, що набрала законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване розпорядження, прийняте відповідачем-1, у судовому порядку визнано таким, що відповідає вимогам законодавства України, а тому, з урахуванням наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, не потребує наступного дослідження та доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 листопада 2010 року № 953 "Про безоплатну передачу у власність культового майна" та безпідставність і необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Стосовно правомірності задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача-2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача-2 судових витрат на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З положень статей 16, 87, 90 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що до складу витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги, які, за переконанням суду, повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку з наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2002 року № 30/63 зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були надані документи, які підтверджують витрати на правову допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та квитанція до прибуткового касового ордера.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Договір № 826 від 01.03.2013 року про надання правової допомоги по адміністративній справі № 826/4130/13-а укладено раніше, ніж позивач звернувся до суду. Провадження у справі № 826/4130/13-а відкрито 27.03.2013 року. Квитанція до прибуткового касового ордера № 826 також датується 01 березням 2013 року. Тобто, на час укладення договору про надання правової допомоги по даній справі, Єврейська релігійна громада міста Києва не могла знати про те, що ОСОБА_2 звернеться до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача-2 правової допомоги у розмірі 50000 грн.

З огляду на це, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року - скасувати в частині стягнення з позивача правової допомоги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Хацьки Черкаського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, 20602), на користь Єврейської релігійної громади міста Києва (ідентифікаційний код 22882804; місцезнаходження: вулиця Шота Руставелі, будинок № 13, місто Київ, 01001) судові витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень, 00 копійок).

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 23.09.2013 року

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Ганечко О.М.

Файдюк В.В.