Ухвала суду № 33679392, 05.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 9104/178429/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Малетич М.М.,

представника апелянта Блохіної В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тиса» (далі - СГ ТОВ «Тиса») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - Берегівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000532340 від 14 червня 2012 року про донарахування податкового зобов'язання щодо сплати податку на прибуток та № 0000442340 від 10 квітня 2012 року про донарахування податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовано тим, що СГ ТОВ «Тиса» не було порушено приписів чинного цивільного та податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість та при формуванні валових витрат по податку на прибуток, тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що винесені відповідачем без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства, з перевищенням компетенції, що надана контролюючому органу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року в задоволенні позову СГ ТОВ «Тиса» відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі та скасувати податкові повідомлення-рішення. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, такою, що внаслідок невірного застосування Закарпатським окружним адміністративним судом закону щодо недійсності правочину, характеру істотних умов господарського договору та порядку складання первинних документів суб'єктами господарювання, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта СГ ТОВ «Тиса» пояснила, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача щодо реальності угоди № 01/в від 20 лютого 2009 року про надання послуг і взаємодії, укладеної між позивачем та ТОВ «Олді Трейд». Наголосила на тому, що у відповідача не було підстав для встановлення нікчемності або фіктивності укладеного між позивачем та ТОВ «Олді Трейд» договору про надання послуг і взаємодії № 01/В від 20 лютого 2009 року. Його реальність та виконання підтверджується належними доказами, що містяться у матеріалах справи. Висновки податкового органу викладені в акті від 2 квітня 2012 року, грунтуються виключно на припущеннях податкового органу та не підтверджені належними доказами, а тому підстав для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідача не було. Враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою позовні вимоги СГ ТОВ «Тиса» задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги СГ ТОВ «Тиса», посилаючись на безпідставність її доводів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту від 02.04.2012 року № 31-22/010/03747298 документальної позапланової виїзної перевірки СГ ТОВ «Тиса» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Олді Трейд» за період з 01.12.2009 року по 30.04.2010 року, Берегівською ОДПІ встановлено порушення СГ ТОВ «Тиса»:

- п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено валові витрати за 4 квартал 2009 року в сумі 877386 гривень, за 1 квартал 2010 року в сумі 320409 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 647155 грн. по взаєморозрахункам з ТОВ «Олді Трейд», в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на прибуток в сумі 461237 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за листопад 2009 року в сумі 127825 грн., грудень 2009 року в сумі 47653 грн., березень 2010 року в сумі 20271 грн., квітень 2010 року в сумі 129431 грн., лютий 2011 року в сумі 43811 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Олді Трейд», в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість в сумі 368991 грн..

На підставі акту перевірки 10 квітня 2012 року Берегівською ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення № 0000532340 від 14 червня 2012 року про визначення позивачу зобов»язання з податку на прибуток в сумі 576546,25 грн., в тому числі 461237 грн. за основним платежем та 115309,25 грн. за штрафними санкціями, № 0000442340 від 10 квітня 2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 408526,25 грн., в тому числі 368991 грн. - за основним платежем та 39535,25 грн. - за штрафними санкціями.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір з ТОВ «Олді Трейд» № 01/В від 20 лютого 2009 року про надання послуг і взаємодію, згідно якого ТОВ «Олді Трейд» за дорученням позивача за відповідну винагороду на умовах, які містяться в даному договорі, взяло на себе зобов»язання надавати позивачеві послуги і сприяння з метою здійснення позивачем угод з поставки вказаного в додатку товару на визначених в додатку умовах, а також надавати позивачеві відповідні гарантії для забезпечення виконання обумовленої угоди. У відповідності до розділу 2 договору ТОВ «Олді Трейд» зобов'язався надати позивачеві покупців товару, провести від імені позивача переговори з потенційними покупцями з метою укладення угоди на обумовлених умовах, надати необхідні рекомендації та сприяти позивачу в укладенні угоди на вигідних для останнього умовах, здійснити контроль за виконанням покупцем умов угоди, а також нести перед позивачем відповідальність за виконання покупцем зобов'язань згідно підписаної угоди.

Як вбачається з тексту договору № 01/В від 20.02.2009 року, в ньому не зазначено ціну послуг ТОВ «Олді Трейд» та вказано, що вартість послуг (винагороди) ТОВ «Олді Трейд» вказуються в додатку до даного договору.

Однак, додатки до вказаного договору із визначенням ціни послуг, сума винагороди відсутні.

Таким чином, в укладеному договорі відсутня ціна, що є однією з істотних умов господарського договору, згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ч. 2 ст.189 Господарського кодексу України.

У відповідності до розділу 3 договору № 01/В від 20 лютого 2009 року позивач зобов'язується оплатити ТОВ «Олді Трейд» вартість послуги за кожну окрему угоду, укладену і забезпечену у відповідності з умовами даного договору, у відповідності яких ТОВ «Олді Трейд» здійснило передбачені договором послуги.

На підтвердження виконання договору з «Олді Трейд» позивач надав акти № 1 від 23 листопада 2009 року про надання покупця ТОВ «Фінансова група «Укренергопром», № 2 від 31 грудня 2009 року про надання покупця ТОВ «Фінансова група «Укренергопром», № 3 від 28 лютого 2010 року про надання покупця ТОВ «Угольпроенерго», № 4 від 31 березня 2010 року про надання покупця ТОВ «Угольпроменерго», № 5 від 30 квітня 2010 року про надання покупця ТОВ «Донбасс-Углемаркет».

Законодавством не встановлено вимог щодо оформлення результатів виконання послуг, однак ці документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг.

У поданих позивачем актах не зазначено конкретного переліку послуг, які були надані ТОВ «Олді Трейд» позивачу, за що сплачено винагороду, що не відповідає умовам договору №01/В від 20 лютого 2009 року.

Крім того, як вбачається з акту № 1 від 23 листопада 2009 року виконавець надав замовнику покупця товару ТОВ «Фінансова група «Укренергопром» і було укладено договір № 21 ЧК-У від 31 березня 2009 року, обсяг поставленого товару склав більше 15 000 тон.

Згідно акту № 2 від 31 грудня 2009 року ТОВ «Олді Трейд» також надав позивачу покупця ТОВ «Фінансова група «Укренергопром» і знову було укладено договір № 21ЧК-У від 31 березня 2009 року.

У матеріалах справи наявні накладні та акти прийому-передачі вугілля ТОВ «Фінансова група «Укренергопром» в кількості 4906 т, а не 15000 т, як це вказано в акті № 1.

Таким чином, зазначені в актах відомості не відповідають дійсності.

Також у двох актах № 3 від 28 лютого 2010 року та № 4 від 31 березня 2010 року вказано факт надання ТОВ «Олді Трейд» позивачу покупця товару ТОВ «Угольпроенерго», з яким укладено один договір - №27/01-ЧК-У від 27 січня 2010 року.

Враховуючи викладене, ці акти не відповідають вимогам, встановленим Розділом 3 договору з ТОВ «Олді Трейд».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки ТОВ «Олді Трейд» ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року було встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Олді Трейд» при придбанні та продажу товарів (послуг). Результати перевірки відображені в акті від 11.06.2010 року № 97/23-2/36358800. Згідно висновків, викладених в цьому акті перевірки, в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України товари (послуги) по правочинах здійснених ТОВ «Олді Трейд» не були передані, а самі правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Укладені договори між позивачем та ТОВ «Фінансова група «Укренергопром», ТОВ «Угольпроменерго» та ТОВ «Донбас-Углемаркет» на поставку вугілля є підтвердженням наявності господарських взаємовідносин позивача з цими підприємствами і не підтверджує факт надання контрагентом позивача послуг, що були використані у господарській діяльності.

А відтак з огляду на те, що акти, які містяться у матеріалах справи, містять лише загальні посилання щодо надання послуг, без конкретизації їх видів, обсягів, містять суперечливі відомості, які не підтверджуються матеріалами справи, слід погодитися з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи про те, що позивачем не підтверджено факт виконання (надання) таких робіт, послуг, саме для використання у господарській діяльності.

Суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про підтвердження відсутності порушень податкового законодавства у зв»язку зі скасуванням судом постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Закарпатській області від 8 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами СГ ТОВ «Тиса», так як суд розглядав питання щодо правильності порушення кримінальної справи і не вирішував в межах кримінального процесу питання щодо правильності формування валових витрат підприємства та податкового кредиту.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса» відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у адміністративній справі № 2а-0770/2207/12 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуюча суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик