Постанова № 33678968, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Н.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №437/4808/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Гонтаренко М. Е., позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 29 липня 2013 р. у справі № 437/4808/13-а (головуючий І інстанції Кравченко Н.О.) за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату, третя особа Головне управління державної казначейської служби у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013р. ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовною заявою до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання виплатити йому, як інваліду війни, одноразову грошову допомогу, як різницю між третьою та другою групами інвалідності, в розмірі шести окладів грошового забезпечення, на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови КМУ від 28.05.08р. № 499.

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 29 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції зобов'язав Луганський обласний військовий комісаріат розглянути заяву ОСОБА_2 від 19 березня 2012 року про надання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 був звільнений з військової служби у Збройних силах України 12.08.1995р..

Відповідно до матеріалів справи позивача у 1996 році було визнано інвалідом 3-ої групи, після встановлення якої позивач подав до військового комісаріату документи, що були необхідні для виплати йому страхової суми, яка йому була виплачена у 1996 році, як інваліду війни 3-ої групи, що не заперечувалось позивачем.

Інвалідом війни 2 групи позивача було визнано в 1999 році відповідно до витягу із акту огляду МСЕК № 022843 від 15.09.1999р.

Інвалідом війни 2 групи (безстроково) позивача було визнано при повторному огляді в 2006 році відповідно до акту огляду МСЕК серії 2-20 CM № 0028055 від 28.05.2006р.

Після встановлення позивачеві вперше 2-ої групи інвалідності, ОСОБА_2 подав до військового комісаріату відповідну довідку та у зв'язку з зазначеними обставинами йому було здійснено перерахунок пенсійного забезпечення але про виплату страхових сум не звертався.

Позивач 10.03.2011 року, 29.03.2011 року та 16.04.2011р. звертався до відповідача з заявами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що передбачена Постановою КМУ від 28.05.2008р. № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів", яку було прийнято на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб".

Відповідач листами № ВСЗ/1252 від 17.03.2011 року (а.с.8), № ВСЗ/1708 від 07.04.2011 року (а.с.9), №ФЕ-50802 від 23.11.2011 року (а.с.10), № 7-2/638 вих-12 від 20.03.2012 року (а.с.14) відмовив позивачу в нарахуванні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що підстав для нарахування одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в новій редакції на нього не розповсюджується.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем рішень за результатами розгляду заява позивача про нарахування або відмови у нарахуванні одноразової допомоги не приймалось, а тому належить зобов'язати відповідача розглянути заяву від 16.04.2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки зазначені відповіді відповідача, якою позивачу відмовлено в нарахуванні грошової допомоги за своїм змістом є рішеннями суб'єкта владних повноважень, на підставі чого висновок суду першої інстанції є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи справу по суті колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року на час первинного встановлення позивачу другої групи інвалідності, військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 (в редакції на час встановлення вперши позивачу 2 групи інвалідності), Державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діє з 01.01.2007 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто з наведеного вбачається, що виплати одноразової грошової допомоги інвалідам війни, передбачені ст. 16 зазначеного Закону, були встановлені після набрання чинності змін внесених Законом України від 03.11.2006 року №328, та право на їх отримання виникає у осіб, якім вперше встановлено группу інвалідності після набрання чинності змін до ст.16 цього Закону, тобто з 01.01.2007 року.

Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 затверджено Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.

Відповідно до п.3 Порядку, у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, її виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (далі-Порядок №499) затверджено Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Пунктом 2 зазначеної постанови постановлено установити, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 3 зазначеної постанови постановлено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 , а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 .

Відповідно до п.2 Порядку, уразі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегія суддів зазначає, що вказані Порядки регулюють порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі первинного встановлення інвалідності, яке сталось в 2006 році та з 2007 року відповідно.

Як зазначалось вище первино 2-га група інвалідності позивачу встановлена в 1999 році відповідно до витягу із акту огляду МСЕК № 022843 від 15.09.1999р. Тобто, вперше 2-га група інвалідності, а відповідно і перехід позивача з 3 на 2 групу інвалідності відбувся до внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняття відповідних Порядку №499, а тому вказані норми до позивача застосовуватись не можуть, оскільки відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Посилання позивача на встановлення в 2006 році 2-ої групи інвалідності безстроково, судом не приймаються, оскільки в 2006 році відбувся лише повторний огляд позивача, щодо підтвердження та продовження безстроково раніше встановленої позивачу 2-ої групи інвалідності.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, як різницю між третьою та другою групами інвалідності, в розмірі шести окладів грошового забезпечення не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню зі скасуванням постанови суду першої інстанції та відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 29 липня 2013 р. у справі № 437/4808/13-а задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 29 липня 2013 р. у справі № 437/4808/13-а скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, як різницю між третьою та другою групою інваліда війни, в розмірі шести окладів грошового забезпечення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 19 вересня 2013 року

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді В.Г.Яманко

І.А.Васильєва