Ухвала суду № 33678964, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Данилюк О.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №260/4484/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 06 серпня 2013 р. у справі № 260/4484/13-а (головуючий І інстанції Данилюк О.С.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька про утримання суми пенсії з 16.11.2012 року, зобов'язати УПФУ в Ленінському районі здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 2381,91 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м.Донецька з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання незаконним рішення про утримання суми пенсії, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька здійснювати індексацію пенсії відповідно діючого законодавства, стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 2381, 91 грн.,

Постановою Ленінського районного суду м.Донецька від 06 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав незаконним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_2 суми пенсії з 16.11.2012 року, стягнув з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 утримані з нього за період з 16.11.2012 року суми пенсії у розмірі - 1 332,71 гривень. В іншій частині позову відмовив.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

ОСОБА_2 з 24 вересня 2002 року перебуває на обліку в УПФУ Ленінського району м. Донецька та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі особистої заяви.

Оскільки з вересня 2012 року розмір пенсії зменшився, позивач 02.04.2013 року звернувся до відповідача з заявою про роз'яснення причин такого зменшення. (а.с. 7).

Листом УПФУ в Ленінському районі м. Донецька № 69/Л-01-01-14 від 14.04.2013 року, позивача повідомлено про те, що під час звірки в березні 2012 року бази даних одержувачів пенсій зі списками зареєстрованих приватних підприємців за даними відділу персоніфікованого обліку, встановлено, що позивач з 14.12.1999 року є приватним підприємцем. На цій підставі позивача переведено до категорії працюючих пенсіонерів та проведено відповідний перерахунок. Внаслідок того, що при зверненні за призначенням пенсії даний факт позивачем не повідомлений, була незаконно виплачена надбавка як непрацюючому пенсіонеру відповідно до Постанови КМУ № 198 від 11.03.2009 року, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених Постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. За період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року нарахована переплата в розмірі 2381 грн. 91 коп (а.с. 8,9).

Рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року про утримання переплаченої суми пенсії, вирішено отриману позивачем за період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року суму переплаченої пенсії в розмірі 2381 грн. 91 коп. утримувати з 01.07.2012 року по квітень 2013 року (а.с.10).

Відповідно відомостей про утримання з позивача сум переплаченої пенсії, відрахування здійснено в наступному порядку: 07.2012 року - 262,30 гривень, 08.2012 року - 262,30 гривень, 09.2012 року - 262,30 гривень, 10.2012 року - 262,30 гривень, 11.2012 року - 262,30 гривень, 12.2012 року - 262,30 гривень, 01.2013 року - 262,30 гривень, 02.2013 року - 279,13 гривень, 03.2013 року - 265,16 гривень, 04.2013 року - 1,52 гривень (а.с. 37).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду, в тому числі, для визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи, а пенсія непрацюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Згідно з п. 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок) працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи, організації, де працює пенсіонер, в якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована її сума і сума індексації.

З аналізу наведених норм вбачається, що індексація пенсії, як непрацюючому пенсіонеру здійснюється органом Пенсійного фонду на підставі відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Про всі відповідні зміни даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду.

Відповідно до матеріалів справи позивач з 14.12.1999 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Проте в 2002 році позивачем було подано до Ленінського виконавчого комітету заяву про припинення підприємницької діяльності та зняття з обліку.

На час звернення позивача в 2002 році Ленінського виконавчого комітету з заявою про припинення підприємницької діяльності та зняття з обліку діяли норми Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 року, Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740.

Статтею 8 Закону України «Про підприємництво» (в редакції на 2002 р.) було передбачено, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводилася у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про підприємництво», припинення підприємницької діяльності здійснюється з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 33 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності встановлено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського суду).

Згідно п. 36 Положення, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п. 37 Положення, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі зокрема особистої заяви підприємця-громадянина.

Відповідно до п. 4.3.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ № 4-6 від 03.06.1999 року (в редакції на 2002 р.), зняття з обліку платника збору проводилося на підставі інформаційного повідомлення органу державної реєстрації про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за умов, визначених чинним законодавством.

Пунктом 4.3.1. вказаної Інструкції, у разі повідомлення платника або уповноваженого ним органу про те, що ним подано заяву про скасування державної реєстрації, або на підставі рішення арбітражного суду, прийнятого за умов, визначених Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, орган Пенсійного фонду проводить документальну перевірку розрахунків за платежами. На основі акта перевірки платник розраховується з Пенсійним фондом.

З налізу зазначених норм вбачається, що скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника органом державної реєстрації, тобто, в разі прийняття особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності, дії такої особи полягають саме в поданні такої заяви до відповідного органу. Подальше внесення даних до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та повідомлення відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, так само як зняття з обліку платника збору проводилося, здійснюється на підставі повідомлення органу державної реєстрації на який покладено цей обов'язок. Вказані дії, щодо повідомлення та внесення відповідних даних не покладено на особу, яка звертається з заявою про припинення та не є її обов'язком.

Скасування державної реєстрації позбавляє таку особу права здійснювати підприємницьку діяльність та статусу юридичної особи.

Відповідно до положень п. 28 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне-пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, документ, який підтверджує, що особа не працює, приймаються: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа - підприємець. Таким чином, в разі реєстрації в державній податковій службі, фізична особа вважається працюючою.

Відповідно до даних Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька про Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2, за даними персоніфікованого обліку позивача за період за 2010 року - 2012 звітні роки, сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, та позначка про сплату страхових внесків дорівнює - «0.00», « 0» та «ні» відповідно (а.с.38). Тобто, позивачем сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за зазначений період не здійснювалась. Відповідачем доказів перебування позивача на податковому обліку, як фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності не надано.

Відповідно до матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач з 07.08.1995 року не здійснював підприємницьку діяльність, не працював та доходу не отримував.

Згідно повідомлення про проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем від 26.12.2012 року Виконавчого комітету Донецької міської ради, повідомлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.12.2012 року внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а. с. 11).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю.

Таким чином, будь-які відомості про те, що на час призначення позивачу пенсії в 2002 році та до теперішнього часу, останній перебував на обліку як підприємець та отримував доходи від підприємницької діяльності, в матеріалах справи відсутні, напроти відповідно до даних відповідача, позивач в зазначений період не працював та будь-якого доходу не отримував.

Крім того, колегія суддів зазначає, відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем звірка бази даних одержувачів пенсій зі списками зареєстрованих приватних підприємців за даними відділу персоніфікованого обліку здійснюється неодноразово, при попередніх звірка так само, як і при перевірці документів на час призначення пенсії позивачу, у відповідача сумнівів, що статусу позивача, як непрацюючого пенсіонера не виникало.

Колегія суддів зазначає, що реєстрація позивача, як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності, не може свідчити про здійснення ним підприємницької діяльності та отримання доходу від здійснення цієї діяльності, а тому, неповідомлення відповідача про те, що позивач на час призначення пенсії був зареєстрований в якості фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності неможна вважати як неправдивим та віднесення позивача до само зайнятого населення.

З урахуванням вказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька № 451 від 25.06.2012 року про утримання з ОСОБА_2 суми пенсії є протиправним та підлягає скасуванню зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_2 утримані з нього за період з 16.11.2012 року суми пенсії у розмірі - 1 332,71 гривень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 28 березня 2013 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 197, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька на постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 06 серпня 2013 р. у справі № 260/4484/13-а залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 06 серпня 2013 р. у справі № 260/4484/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва