Постанова № 33673877, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 814/1360/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДВС Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про скасування постанови від 11 лютого 2013 року ВП № 36460974.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі ВДВС Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення і того, що в судовому рішенні необхідно зазначення того, що судові витрати підлягають стягненню з держбюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що постановою в справі про адміністративне правопорушення № 073577 від 22.11.2012 притягнено позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

На виконання зазначеної постанови позивач сплатив штраф, що підтверджується квитанцією № 61 від 20.12.2012 /а.с. 10/.

11.02.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 36460974 на підставі постанови в справі про адміністративне правопорушення № 073577, виданого ВДАІ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 510, 00 грн. (подвійний розмір штрафу) /а.с. 11/.

17.03.2013 позивач отримав Постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2013 ВП № 36460974 (надалі - Постанова ВГІ № 36460974), направлену Відповідачем 11.03.2013 листом від 11.02.13 № 1502 для добровільного виконання.

Відповідно до Постанови ВП № 36460974, Відповідач постановив:" Відкрити виконавче провадження з виконання документу: Постанова в справі про адміністративне правопорушення № 073577, виданий 22.11.2012, документ видав ВДАІ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області, про стягнення з позивача на користь держави штрафу у розмірі 510,00 грн. Боржнику самостійно виконати виконавчий документ в строк до: 11.02.2013. У разі невиконання боржником виконавчого документу у строк встановлений для самостійного виконання та ненадання документального підтвердження виконання рішення, буде розпочато примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % (десяти відсотків) суми, що підлягає стягненню і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-Х1V, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що в порушення вимог ч. 5 ст. 25 вищенаведеного Закону Постанова ВП № 36460974 не була надіслана Позивачу не пізніше наступного робочого дня, що позбавило можливості Позивача оскаржити її відповідно до ч. 6 ст. 25 ЗУ № 606-ХІУ у десятиденний строк.

Крім того, Позивач у добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, а саме: 20.12.2012, сплатив адміністративний штраф, накладений п. 1 Постановою № 073577.

Статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з норм ст.ст. 307, 308 КУпАП, у випадку якщо Позивач не сплатив би штраф у добровільному порядку, Постанова № 073577 мала бути передана на примусове виконання. Відповідач у вказаній ситуації повинен був би відкрити виконавче провадження та надати Позивачу строк для добровільної сплати штрафу у розмірі 255,00 грн., а якщо позивач не виконав би законні вимоги Відповідача у цьому випадку розпочинається примусове стягнення, на яке розповсюджуються умови ст. 308 КУпАП, а саме: стягнення штрафу у подвійному розмірі та виконавчого збору.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного рішення.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, в судовому рішенні підлягає зазначенню лише про стягнення судових витрат з держбюджету на користь відповідної сторони.

Отже, суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність стягнення судових витрат з дербюджету шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.

Пунктом 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив дану справу по суті, однак з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого його постанова підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року змінити, виклавши 3 пункт її резолютивної частини в наступній редакції: «Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України всі документально підтверджені ним судові витрати (114,7 гривень)». В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/