Ухвала суду № 33670465, 19.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р. Справа № 180895/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Капустинської Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-1970/3608/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Козівзький цукровий завод» до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування наказу про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» звернулось до суду із позовом до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу відповідача «Про проведення фактичної перевірки» №353 від 04.10.2012 та про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Козівський цукровий завод».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у Козівської МДПІ не було підстав, визначених Податковим кодексом України, для видання наказу про проведення фактичної перевірки, копія наказу, яка була вручена керівництву позивача посадовими особами Козівської МДПІ не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суд від 30.10.2012 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби «Про проведення фактичної перевірки»№353 від 04.10.2012. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема посилається на невірне тлумачення судом першої інстанції ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України. Просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 04 жовтня 2012 року Козівською МДПІ винесено наказ №353 «Про проведення фактичної перевірки». Як вбачається із змісту даного наказу, у відповідності п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України наказано організувати проведення фактичної перевірки ТОВ «Козівський цукровий завод» щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) терміном 10 діб, яку розпочати з 08.10.2012. Здійснення перевірки доручено Бойку А.В. - СДПРІ відділу податкового контролю Козівської МДПІ, Скакуну О.Я. - начальнику відділу податкового контролю Козівської МДПІ.

На підставі наказу №353 від 04.10.2012 було видано направлення на проведення фактичної перевірки СДПРІ відділу податкового контролю Козівської МДПІ Бойку А.І. №21/22-3 від 04.10.2012 та начальнику відділу податкового контролю Козівської МДПІ Скакуну О.Я. №22/22-3 від 04.10.2012.

08 жовтня 2012 року посадовими особами Козівської МДПІ було складено Акт відсутності посадових осіб (його законних (уповноважених) представників) платника податків за місцезнаходженням.

09 жовтня 2012 року посадові особи Козіської МДПІ склали Акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки №3-22/37822726, в якому зазначено, що посадові особи ТОВ «Козівський цукровий завод»відмовились від проведення фактичної перевірки та відмовились від ознайомлення з направленнями на перевірку та вручення копії наказу №353 від 04.10.2012 «Про проведення фактичної перевірки».

09 жовтня 2012 року ТОВ «Козівський цукровий завод»направили на адресу Козівської МДПІ лист «Про проведення фактичної перевірки»№378 (зареєстровано в Козівській МДПІ 09.10.2012 за вх. №745/10), в якому висловили свої заперечення щодо наказу Козівської МДПІ №353 від 04.10.2012.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п.201. ст.20 Податкового кодексу України в органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп. 80.2.1., п. 80.2. ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Таким чином, головною передумовою проведення фактичної перевірки на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Однак із змісту оскаржуваного наказу не вбачається підстав, передбачених законом, для проведення фактичної перевірки, зокрема: джерело отриманої інформації, яка саме інформація отримана податковим органом та про які можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, з боку ТОВ «Козівський цукровий завод».

Що стосується посилання апелянта на лист Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 26.09.2012 р. №01/95-01-17, то дослідивши вищевказаний лист, в якому йдеться посилання на виконання позивачем у даній справі показників Програми соціально - економічного та культурного розвитку району на 2012 рік, то колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що вказані у листі підстави не відносяться до обставин наявність яких дає право на проведення фактичної перевірки передбаченої п.п.80.2.2, 80.2.3, а саме інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, чи письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до Закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Таким чином, умови для проведення перевірки, передбаченої пп.80.2.2, пп.80.2.3 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, не існувало, оскільки лист Борщівської РДА не стосувався порушення позивачем законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів у розумінні Податкового кодекс України, а лише стосувався вивчення питання щодо виконання підприємством програмних показників з виробництва продукції, що свідчить про те, що наказ на перевірку видано не на підставі Закону, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, вказує на його неправомірність.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-1970/3608/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 24.09.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич