Ухвала суду № 33661039, 20.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-918/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Шевчук О.А., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Лак» до Державної податкової служби у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова служба у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою від 31 липня 2012 року Херсонській окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «Полімер-Лак» про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 березня 2012 року № 0000232301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 307 920,75 грн. та штрафними санкціями - 76 980,19 грн.; про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 березня 2012 року №0000202301 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 298 041 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 149 020,5 грн.; та про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14 березня 2012 року № 0000242301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 492 459 грн. за 3 кв. 2011 року

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки угоди укладені позивачем з контрагентами по першому та другому ланцюгу постачальників мають ознаки нікчемності, внаслідок відсутності у контрагентів ресурсів для здійснення господарської діяльності. Позивач при проведені перевірки не надав товарно-транспортні накладні та документи, які підтверджують оплату отриманого товару.

Також апелянт посилається на неправильне застосування як позивачем та й судом першої інстанції змін, внесених Законом України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України від 20 травня 2010 року № 2275-VІ, до п. 6.1. та п. 22.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно яких встановлено 20% обмеження для віднесення до валових витрат в І кварталі 2010 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток, який утворився станом на 01.01.2010 року, а інші 80% суми від'ємного значення податку на прибуток, які утворились станом на 01.01.2010 р., а також від'ємне значення за 2010 рік відображаються в І кварталі 2011 року без вище вказаних обмежень.

Також апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції щодо самостійно виправлених помилок в частині збільшення витрат на валові витрати, оскільки попередніми плановими перевірками не встановлено заниження валових витрат.

ТОВ «Полімер-Лак» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

ТОВ «Полімер-Лак» зазначає, що твердження апелянта про нікчемність угод не підтверджено належними доказами та є надуманим; збільшення валових витрат, яке здійснене внаслідок самостійного виправлення помилок, відбулось у зв'язку з інвентаризацією основних фондів, що пов'язано з набранням чинності Податковим кодексом, а оплата товару здійснена шляхом взаємозарахування однорідних грошових зобов'язань.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Полімер-Лак», як платник податків ,перебуває на податковому обліку у ДПІ у Білозерському районі Херсонської області та є платником податку на додану вартість.

Суд першої інстанції встановив, що до видів діяльності позивача належать: виробництво лаків та фарб, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 20 лютого 2012 року № 37/23-020/19237456, складеного за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до акту перевірки відповідачем збільшено грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток через зменшення задекларованих позивачем показників валових витрат за 2010-2011 роки. Частина виявлених відповідачем порушень стосовно формування валових витрат позивача вплинула на формування позивачем податкового кредиту за перевірений період.

Відповідач дійшов висновку про те, що позивач неправомірно відніс до валових витрат та податкового кредиту 2010 року вартість придбаної олії соняшнику та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ по операціям з НВКП «Атон», неправомірно нарахував амортизацію у 2011 році на придбану фасовочно-пакувальну машину SKT/H6, неправомірно відніс до податкового кредиту ПДВ у зв'язку з цим придбанням.

Податковий орган послався на те, що позивач у 2010 році задокументував безтоварні операції з придбання товарів у НВКП «Атон» через те, що фактична доставка товарів не підтверджена товарно-транспортними накладними. За даними звітності постачальника у нього відсутні трудові та матеріальні ресурси для реального здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві. При перевірці податкового кредиту НВКП «Атон» було встановлено, що його основним постачальником було ТОВ «Альпарі Холдинг, ЛТД». Враховуючи, що у ТОВ «Альпарі Холдинг, ЛТД» на час здійснення господарських операцій були відсутні ресурси для реального здійснення таких операцій, це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у відношенні нього порушено провадження у справі про банкрутство, податковими органами визнано безтоварними операції поставки товарів ПН ВКП «Атон», а правочини нікчемними та такими, що укладені без мети реального настання наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування покупців товарів.

Також суд першої інстанції встановив, що за аналогічних обставин зменшено валові витрати та податковий кредит позивача за результатами відносин позивача з ПП «КФ "»Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс». По цим контрагентам у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на фактичну поставку товарів, у публічній звітності вони не декларують наявність ресурсів та умов для фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві.

Податковий орган встановив, що позивач задокументував придбання у ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс», відповідно у березні та серпні, протипінної добавки та згущувача.

Для підтвердження відносин з позивачем відповідач направив запит про надання документів до ПП «КФ «Таврія Пласт», але відповіді на цей запит відповідач не отримав.

На підставі наявних даних про господарську діяльність постачальників позивача ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс» відповідач зробив висновок про безтоварність цих операцій, а укладені при цьому правочини визнав нікчемними та такими, що не спричиняють жодних наслідків, крім визнання їх недійсними.

Суд першої інстанції встановив, що позивач виконав всі формальні умови для формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс», та ця обставина не заперечується відповідачем ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також суд першої інстанції встановив, та матеріалами справи - податковими деклараціями з ПДВ з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатками № 5) (т. 1 а.с. 183-188, 214-222), підтверджено, що контрагенти позивача НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс» у податковій звітності задекларували операції з поставки товарів позивачеві за спірними господарськими операціями.

Суд першої інстанції встановив, що причиною неможливості використання придбаних товарів у НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс» для потреб оподатковуваної господарської діяльності позивача, на думку податкового органу, є безтоварний характер цих операцій.

Суд першої інстанції встановив, та в акті перевірки від 20.02.2012 р. підтверджено, що контрагенти позивача НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс» у податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ відобразили у складі валових доходів та податкових зобов'язань продаж позивачеві олії соняшнику, протипінної добавки та згущувача і тим самим оподаткували ці операції.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що підтвердивши факт декларування операцій з поставки товарів позивачеві НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс», відповідач, тим самим підтвердив, що позивач правомірно отримав податкову вигоду у вигляді валових витрат та податкового кредиту по цим постачальникам та визначив, що можливими отримувачами незаконної податкової вигоди є постачальники товарів, або їхні контрагенти.

Суд першої інстанції встановив, що по спірним правочинам мала місце торгівельна діяльність контрагентів позивача, оскільки позивач задокументував придбання товарів від НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс», що не спростовано податковим органом.

Суд першої інстанції встановив, що податковий орган, вивчивши публічно задекларовані показники СПД по здійсненню певного виду господарської діяльності, без проведення інших дій щодо встановлення наявності чи відсутності товарності операцій, зазначаючи в акті також про неможливість їх проведення, робить висновок про відсутність таких операцій, а тому такі висновки, з використанням зазначених в акті доказів, не є достатніми для спростування факту здійснення цих операцій.

Суд першої інстанції встановив, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на поставку товарів не є беззаперечним доказом того, що задокументовані товари не були придбані цим покупцем, а лише вказують на недотримання встановлених правил транспортування такого товару.

Таким чином, суд першої інстанції встановив незаконність зменшення відповідачем валових витрат, податкового кредиту позивача та нарахованої амортизації за наслідками відображення у бухгалтерському та податковому обліках позивача операцій з НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс».

Оскільки відповідач використав висновки стосовно операцій позивача з НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс» для зменшення валових витрат за 2010 рік на 339 000 грн., за І квартал 2011 року на 825 707 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 741 158 грн. та для зменшення нарахованої амортизації за І квартал 2011 року на 16 275 грн., за ІІ квартал 2011 року на 10 482,0 грн., суд першої інстанції встановив, що такі зменшення є неправомірними.

Також суд першої інстанції встановив, що як на порушення податкового законодавства, відповідач посилається на безпідставне декларування у І кварталі 2011 року збитків попередніх податкових періодів у сумі 546 690,00 грн., тоді як ці збитки у деклараціях за 2010 рік відсутні.

Суд першої інстанції встановив, що, за річною декларацією позивача з податку на прибуток за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток складало 683 362 грн. Із цієї суми на підставі Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до декларації з податку на прибуток за 2010 рік переносилось 20 відсотків від'ємного значення, яке утворилось станом на 01.01.2010 року, а до декларації з податку на прибуток за 2011 рік решту 80 відсотків такого від'ємного значення, про те ця обставина не бути врахована відповідачем в акті перевірки.

Також суд першої інстанції встановив, що при зменшенні задекларованої суми валових витрат позивача по рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки» за результатами минулих попередніх періодів» на 3 244 831,00 грн., відповідач посилався на акт попередньої перевірки позивача від 24 лютого 2011р. № 55/23-020/19237456, яким не виявлено не відображених у декларації з податку на прибуток валових витрат, та стверджує, що у перевіреному періоді підстав для виправлення помилок на цю суму не має.

Суд першої інстанції встановив правомірність позиції позивача, оскільки позивач на кінець 2008 року мав неповернутий кредит іноземним партерам у сумі 1 402 000,0 дол. США і в зв'язку з подорожчанням іноземної валюти у гривнях, переоцінив залишок цього кредиту у відповідності з офіційним курсом НБУ на кінець 2008 року. Кредитні операції були відображені у бухгалтерському обліку та не враховані при складанні податкової звітності у 2008-2009 роках. Ця переоцінка з урахування строку давності правомірно врахована у декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2010 року та неправомірно не обчислена та врахована відповідачем під час перевірки 24 лютого 2011 р.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач при проведенні перевірки мав з'ясувати всі обставини виправлення помилок показників валових доходів позивача за попередні податкові періоди, а у разі необхідності додатково перевірити вже перевірений попередньою перевіркою податковий період, але відповідач не скористався своїм правом на додаткову перевірку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що відповідач для додаткового нарахування зобов'язань з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № 0000232301 за І квартал 2011 року незаконно зменшив валові витрати по операціям позивача з ПП «КФ «Таврія пласт» на суму 825 707,00 грн., безпідставно зменшив нараховану амортизацію на 16 275,00 грн., протиправно не врахував від'ємного значення об'єкту оподаткування минулих податкових періодів у сумі 576 690,00 грн. та незаконно не врахував у складі валових витрат 3 244 831,00 грн. курсової різниці за 2008 рік від переоцінки кредитів у іноземній валюті.

Суд першої інстанції встановив, що при визначенні розміру завищеного від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № 0000242301 відповідач незаконно не врахував витрати позивача по операціям з ТОВ «Світ Імпекс» у сумі 741 158,00 грн., неправомірно зменшив нараховану амортизацію на 10 482,00 грн. та неправомірно не врахував від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 3 740 459,00 грн. (збитки 2009 року та курсова різниця).

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до акту перевірки та податкового повідомленням-рішенням № 0000202301 позивачі збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 308 276,30 грн. у зв'язку із зменшенням податкового кредиту на цю суму, із суми завищеного податкового кредиту:

- 298 041,00 грн. - сформовано у зв'язку із відображенням операцій з НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс»;

- 7 562,7 грн. - включення до складу податкового кредиту ПДВ без податкових накладних по розрахунковим квитанціям (чекам), суми яких перевищують 200 грн.;

- 2 672,60 грн. - включення до складу податкового кредиту березня 2011 року ПДВ на підставі податкової накладної, складеної у вересні 2009 року (більше року).

Суд першої інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення № 0000202301 оскаржується в частині виключення із складу податкового кредиту ПДВ у сумі 298 041,00 грн., сформованого по операціям з НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс». Решту порушень позивач визнає, а тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000202301 частково.

Суд першої інстанції, враховуючи встановлені порушення, допущені податковим органом, які вплинули на визначення грошових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням рішенням №0000202301, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та скасування цього податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 447 061,50 грн., в тому числі за основним платежем на 298 041,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 149 020,50 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги повністю дублюють письмові заперечення податкового органу на адміністративний позов (т. 1 а.с. 147-153).

Апелянт, всупереч вимогам ст. 187 КАС України не зазначив у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин справи та (або) застосування норм права, пославшись лише на те, що апелянт не згодний із судовим рішенням.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях, та спростовані встановленими судом першої інстанції обставинами та матеріалами справи.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені податкові повідомлення рішення від 14 березня 2012 року №№ 000232301, 0000242301, та частково оскаржене ППР № 0000202301, прийняті внаслідок бездоказових висновків податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та НВКП «Атон», ПП «КФ «Таврія Пласт» та ТОВ «Світ Імпекс»; внаслідок неуважного проведення перевірки якою не було враховано від'ємне значення об'єкту оподаткування минулих податкових періодів та не враховано у складі валових витрат курсової різниці за 2008 рік від переоцінки кредитів у іноземній валюті, та внаслідок помилкового трактування вимог Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до якого до декларації з податку на прибуток за 2010 рік переносилось 20 відсотків від'ємного значення, яке утворилось станом на 01.01.2010 року, а до декларації з податку на прибуток за 2011 рік решту 80 відсотків такого від'ємного значення.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.А.Шевчук

суддя Л.П.Шеметенко