Ухвала суду № 33649889, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 821/136/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської МДПІ Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нижньосірогозький міжрайагропостач» до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Нижньосірогозький міжрайагропостач» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 26.12.12 року № 0000172300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76 443грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 38 222 грн., № 0000182300 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 87 910 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3 у липні, вересні-грудні 2011 року та в лютому-квітні 2012 року, та про нікчемність угод з цим контрагентом зроблені з перевищенням повноважень та суперечить фактичним обставинам справи.

Позивач зазначає, що на податкову перевірку були надані всі первинні документи, які можуть підтвердити господарські взаємовідносини з контрагентом, у податкової інспекції не було зауважень щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства. Поставка товару здійснювалась за рахунок ФОП ОСОБА_3, отриманий товар оплачено та використано у власній господарській діяльності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ "Нижньосірогозький міжрайагропостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період липень 2011 року та податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року при здійсненні господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, висновки якої відображені в акті перевірки від 18.12.12 № 16/22-2/00908076.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- ч.ч. 1-5 ст. 203, ч.ч.1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, в результаті чого правочини про поставку товару, здійснені ПАТ «Нижньосірогозький міжрайагропостач» з ФОП ОСОБА_3 у червні 2011 року на загальну суму ПДВ 144 753грн. та правочини з подальшої реалізації зазначеного товару підприємствам - покупцям на загальну суму ПДВ 68 310,32 грн. за липень 2011 року, визнано нікчемними;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено суму податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 76 443 грн.;

- пп. 135.4.1 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 87 910 грн. за ІІІ кв. 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.12 року: № 0000172300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76 443грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 38 222 грн., та № 0000182300 яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 87 910 грн.

Висновки відповідача щодо виявлених порушень позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на акті перевірки ФОП ОСОБА_3 від 03.08.2012 року № 6/17-2/НОМЕР_3, проведеної Іванівським відділенням Генічеської МДПІ, за період з 01.01.2011 року по 16.07.2012 року, згідно якого платником податків не підтверджено фактичного місця отримання пального від підприємств, не надано під час перевірки первинних та будь-яких інших документів, які б підтверджували взаємовідносини з постачальниками-покупцями, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про відсутність господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, що пов'язана з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Операції, здійснені ОСОБА_3, не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів, що призвело до безпідставного формування податкових зобов'язань, задекларованих в декларації з ПДВ за липень 2011 року, вересень - грудень 2011 року та лютий-квітень 2012 року за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаних на продаж товару на адресу контрагентів-покупців.

Виходячи з наведеного Генічеською МДПІ зроблено висновок, що господарські операції, які мали місце між ПАТ «Нижньосірогозький міжрайагропостач» та ФОП ОСОБА_3, мають ознаки нікчемності та позивач не мав права на віднесення сум, сплачених за ними до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Визначення платником податку податкового кредиту за безтоварними операціями є безпідставним, отже податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документі, на підставі яких Товариством сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства, а податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п.198.6 ст.198ПК України).

Аналізуючи викладені норми Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що підставами для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Що стосується зобов'язання, визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ПАТ «Нижньосірогозький міжрайагропостач» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 04/01/11 від 04.01.2011 року.

Відповідно до умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_3 (продавець) зобов'язувався передати у власність позивача (покупець) нафтопродукти, а позивач зобов'язувався прийняти зазначений товар та сплатити його вартість.

Згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних та рахунків-фактур на адресу позивача було поставлено нафтопродукти на загальну суму 868 520 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 144 753,31 грн.).

ФОП ОСОБА_3 у липні 2011 року виписано позивачу податкові накладні №№ 6, 7, 13, 25, 26, 54, 55, 56, 57, 72, 84, суми податку на додану вартість за якими позивачем включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Крім цього під час перевірки та в судовому засіданні позивачем надано товарно - транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товару, платіжні доручення на підтвердження факту оплати товару, відомості по розрахункам з покупцями, яким було реалізовано придбаний товар.

В акті перевірки відповідач посилається лише на акт перевірки контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3, проте при проведенні перевірки МДПІ не досліджувала саме господарські взаємовідносини між ПАТ "Нижньосірогозький міжрайагропостач" та ФОП ОСОБА_3

Як вірно зазначено судом першої інстанції, акт перевірки ніякими доказами не підкріплений, податковим органом не надано доказів фіктивної діяльності даного контрагента, нікчемності правочинів, укладених з постачальниками нафтопродукту.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних був платником ПДВ, своєчасно звітував до податкової інспекції, зауважень до поданої податкової звітності у МДПІ не виникало (акт перевірки від 03.08.12 № 6/17-2).

Наявні в матеріалах справи первинні документи у своїй сукупності підтверджують як придбання товару у ФОП ОСОБА_3, так і подальше його використання у власній господарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання ПАТ "Нижньосірогозький міжрайагропостач" та ФОП ОСОБА_3 зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_3 і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Акт перевірки ФОП ОСОБА_3, складений Іванівським відділенням Генічеської МДПІ 03.08.2012 року за № 6/17-2/НОМЕР_3 про неможливість підтвердження здійснення зазначеним платником податків господарських операцій, на думку колегії суддів, не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між ПАТ "Нижньосірогозький міжрайагропостач" та ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Генічеської МДПІ Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нижньосірогозький міжрайагропостач» до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.