Ухвала суду № 33649896, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 1570/7184/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Целі» до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Целі» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Цели» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за липень 2011 року та декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 04.09.2012 року №0000692220, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 15 241 грн., та №0000702220, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 13 253 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту, а документи складені за результатами операцій з контрагентом TOB «Лугпромстройсантехмонтаж», відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку, мають всі необхідні реквізити і податковим органом в актах перевірки даний факт не оскаржується. Висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з зазначеним контрагентом ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача надав клопотання про необхідність заміни сторони у справі на правонаступника, у зв'язку із реорганізацією.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 228 «Про реорганізацію деяких органів державної податкової служби, спеціалізованих митних органів та організацій» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 166-р «Питання Міністерства доходів і зборів» Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби України перетворено в Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області, яка є правонаступником Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 55 КАС України суд замінив сторону апеляційного провадження в особі Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на належного правонаступника - Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Цели» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2011 року та декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», висновки якої відображені в акті перевірки №1146/2220/36398397 від 22.08.2012 року.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 45.2 ст. 45, п. 85.2 ст. 85, п. п. 134.1 ст. 134, п.138.2 ст. 138, п. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 15 241 грн.;

п. п. "б" п. 186 ст. 186, ч. 1 п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. п. "ґ" п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 13 253 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 року №0000692220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 15 241 грн., №0000702220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 13 253 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 627 грн.

Суть порушень, за висновками податкового органу, полягала у тому, за висновками акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганському Луганської області ДПС №129/227/35554567 від 17.05.2012 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року» ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутнє за податковою адресою, в нього відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, приміщення та матеріальні ресурси, а відтак зазначене Товариство не мало реальної можливості та наміру виконати роботи, обумовлені в договорі, угоди, укладені цим Товариством з іншими контрагентами, є нікчемними, а відтак, формування ТОВ «Цели» податкового кредиту з урахуванням господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є неправомірним.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документі, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання має право на формування податкового кредиту, якщо у нього є належним чином складені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковим органом не доведено належними доказами факт неправомірності формування податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Цели» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір №1207 від 02.07.2011 року, за яким ТОВ «Цели» доручає ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконання поточного ремонту приміщення аудиторії №223 навчально-лабораторного корпусу №1 Одеського Державного екологічного університету за адресою: вул. Львівська, 15, м. Одеса.

За цим Договором позивач забезпечує підрядника усім необхідним для виконання роботи, передбаченої договором. Виконання робіт засвідчується актом - приймання-здачі.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що виконані будівельні роботи прийняті позивачем та сторонами договору, та підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року.

По завершенню будівельних робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписано позивачу податкову накладну №5 від 21.07.2011 року .

На підтвердження суми податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано також довідку про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, договірну ціну на будівництво, локальний кошторис №2-1-1 на поточні ремонтні роботи, з яких можливо встановити зміст господарської операції, витрати матеріалів, їх вартість, місце виконання робіт, тощо.

Виконані будівельні роботи оплачені у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» .

Таким чином судом першої інстанції повною мірою досліджено питання щодо реального отримання позивачем послуг з виконання робіт, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, встановлено реальність здійснення господарської операції, за наслідками якої та на підставі податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарської операції, висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - отримувача послуг, будь-які порушення постачальниками цих послуг податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарської операції з виконання будівельних робіт з метою використання їх у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Крім цього судом першої інстанції правомірно враховано ту обставину, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був діючим підприємством, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, та ліцензію на здійснення будівельних робіт.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби без врахування фактичних обставин, оригіналів документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Целі» до Ізмаїльської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.