Ухвала суду № 33649885, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 2а-5049/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника приватного підприємства "Юга-С" - Стороженко Дениса Петровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Юга-С" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Юга-С" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008412200 від 29 листопада 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 75 939 грн. за порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податковий кредит сформовано правомірно, оскільки підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентом була відсутня реальність виконання угод.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що податковою була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП "Юга-С" з питання дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Квант ВЛ" за серпень 2012 року, за наслідками якої складено акт №2622/22-4/36236213 від 20 листопада 2012 року.

Відповідно до акта перевірки ПП "Юга-С" порушено ч.1-5 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Юга-С" при придбанні товарів у ПП "Квант ВЛ" у серпні 2012 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був передбачений в порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України; п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2012 року, що призвело до заниження суми ПДВ у серпні 2012 року на суму 50 626,62 грн.

29 листопада 2012 року податковою було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008412200, яким визначено ПП "Юга-С" грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 75 939 грн., з яких 50 626 грн. за основаним платежем та 25 313 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 50 626 грн., оскільки у позивача як на момент проведення перевірки, та і під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт поставки товару на користь позивача, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача, зокрема є оптова торгівля паливом, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012 року ПП "Юга-С" здійснювало закупівлю нафтопродуктів, зокрема, дизельне паливо у ПП "Квант ВЛ" на підставі договору №08 від 16 березня 2012 року купівлі-продажу нафтопродуктів (а.с.182).

Товарність господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, зокрема податковими та видатковими накладними, виписками по рахункам (а.с.44-46, 53-55, 60-62, 67-69, 75-77, 81-83, 183-188).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Крім того, на момент виписки податкових накладних ПП "Квант ВЛ" був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що мав відповідне Свідоцтво.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ПП "Юга-С" та ПП "Квант ВЛ" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкового повідомлення-рішення №0008412200 від 29 листопада 2012 року є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: